Айн Каалеп
| Айн Каалеп | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ain Kaalep | ||||
 Айн Каалеп. Фото 2010 року. | ||||
| Народився |
4 червня 1926 (97 років) Тарту, Естонія | |||
| Помер | 9 червня 2020[1] (94 роки) | |||
| Громадянство |
 Естонія | |||
| Діяльність | поет, драматург | |||
| Alma mater | Тартуський університет | |||
| Мова творів | естонська | |||
| Батько | Juhan Kaalepd[2] | |||
| Мати | Magdalena Kaalepd[2] | |||
| Діти | Ruuben Kaalepd і Triin Kaalepd | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Айн Каалеп у Вікісховищі | ||||
Айн Ка́алеп (ест. Ain Kaalep, нар. 4 червня 1926, Тарту, Естонія — 9 червня 2020) — естонський поет, літературознавець, критик, драматург. Редактор журналу «Академіа» (1989—2001). Перекладач із багатьох літератур, зокрема з української літератури. Фахівець із фіно-угорських мов. Наприкінці 1980-тих — активіст національного руху, член Конгресу Естонії.
Один з упорядників ювілейного видання «Kobsaar» (1961). [джерело?]
Біографія ред.
Закінчив престижну Гімназію Гуґо Треффнера, яка вважається місцем виховання естонської еліти.[джерело?] Після радянської окупації не емігрував, закінчив Тартуський університет (1956), спеціалізувався на вивченні фіно-угорських мов. Наприкінці 1980-х став активістом руху за відновлення державної самостійності Естонії, зокрема був членом Конгресу Естонії — альтернативного парламенту, що посилався на тяглість державної традиції Естонії з 1940 року.
Творчість ред.
Автор драм, літературознавчих праць. Перекладач з давньогрецької (Софокл), латинської, галісійської, іспанської, провансальської, німецької, французької (Жак Превер) і української (Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки) та польської літератур.
Автор поетичних збірок:
- «Aomaastikud» («Досвітні пейзажі», 1962),
- «Samarkandi vihik» («Самаркандський зошит», 1962),
- «Järvemaastikud» («Озерні пейзажі», 1968),
- «Klaasmaastikud» («Скляні пейзажі», 1971),
- «Смерть Пана та інші вірші», 1976,
- «Kuldne Aphrodite teisi luuletusi» («„Золота Афродита“ та інші вірші», 1986),
- «Jumalatosin» («Божа дюжина», 2008).
Перекладач Шевченка ред.
Автор численних перекладів творів Тараса Шевченка — «Заповіт», поеми «Єретик», «Катерина», «Лілея». Брав участь у підготовці «Кобзаря» естонською мовою («Kobsaar», Tallinn, 1961).
Присвятив Тарасові Шевченкові вірші «Tarass Ševtšenko merereis Tallinna» («Морська подорож Тараса Шевченка до Таллінна», 1961; укр. перекл. Д. Павличка) і «Tarass Ševtšenko. Sõdur ja surm» («Тарас Шевченко. „Солдат і смерть“», 1973).
Автор нарису «Väike õppetund suure kobsaari juures» («Маленький урок у великого Кобзаря», надруковано у «Keel ja Kirjandus» («Мова та література»), 1964, № 3).
Переклади українською мовою ред.
Переклади українською нечисленні, їх робили Ю. Скіф, В. Лучук та інші літератори.
Примітки ред.
- ↑ https://tartu.postimees.ee/6993930/suri-ain-kaalep
- ↑ а б Alaküla A. Kes on kes? Eesti 2000 — Tallinn: 2000. — 271 с. — ISBN 978-9985-60-789-3
Література ред.
- Каалеп Айн. // Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1976. — Т. 1.
- Каалеп Айн. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. — Т. 4. — 1979.