Відкрити головне меню

Шкловський Віктор Борисович

російський письменник

Ві́ктор Бори́сович Шкло́вський (24 січня 1893 — 6 грудня 1984, Москва, РРФСР) — російський письменник, літературознавець, кінодраматург, кінознавець, українофоб. Лауреат Державної премії СРСР (1979). Був членом Спілки кінематографістів Росії.

Шкловський Віктор Борисович
рос. Ви́ктор Бори́сович Шкло́вский
Sklovsky.jpg
Народився 12 (24) січня 1893[1]
Санкт-Петербург, Російська імперія[2]
Помер 5 грудня 1984(1984-12-05)[1] (91 рік) або 6 грудня 1984(1984-12-06) (91 рік)
Ленінград, РРФСР, СРСР або Москва, СРСР
Поховання Кунцевське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність письменник, кінокритик, сценарист, поет, літературний критик, письменник-фантаст, історик літератури, кінознавець, мовознавець
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Володіє мовами російська[1]
Роки активності з 1916
Жанр есей, сценарій і роман
У шлюбі з Q4446179?
Нагороди Державна премія СРСР
IMDb nm0794531

ЖиттєписРедагувати

Навчався в Петербурзькому університеті (19121914). На початку 1920-х його та Євгена Замятіна учнями було створено об'єднання літераторів «Серапіонові брати» (до групи входили Корній Чуковський, Микола Гумільов, Борис Ейхенбаум та інші). З квітня 1922 по липень 1923 перебував у вигнанні в Берліні.[3]

Автор сценаріїв фільмів:

  • «За законом» (1926),
  • «Третя Міщанська» (1927, у співавт.),
  • «Мінін і Пожарський» (1939),
  • «Алішер Навої» (1948, у співавт.),
  • «Три товстуни» (1963) та ін.,

Єдиний науково-фантастичний твір Шкловського — написаний у співавторстві з В. В. Івановим авантюрно-пригодницький роман «Іприт» (1925), виконаний у традиціях «червоного Пінкертона» і являє собою напівпародійну літературну забаву; до фантастичних елементів роману належать хімічна війна і світова революція в близькому майбутньому. В широкій літературознавчій спадщині Шкловського можна відзначити його книги про Ф. Достоєвського і В. Маяковського. Шкловський — автор багатьох кінознавчих праць з питань сценарної майстерності, екранізації. Один з перших розпочав досліджувати творчість О. Довженка. Автор біографії Льва Толстого.

Українофобські поглядиРедагувати

Описуючи вступ армії УНР до Києва, був глибоко обурений, що вони розпочали українізацію, бо, за його словами, Київ завжди був російським. Писав: «Я не смеюсь над украинцами, хотя мы, люди русской культуры, в глубине души враждебны всякой „мове“. Сколько смеялись мы над украинским языком. Я сто раз слыхал: „Самопер попер на мордописню“, что равно: „Автомобиль поехал в фотографию“»[4].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Шкловский Виктор Борисович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. Урбан Т. Русские писатели в Берлине в 20-е годы ХХ века. — Санкт-Петербург, 2014. — С. 233.
  4. Винничук Ю. Загадкова душа // Zbruč. — 2018. — 7 серпня.

Джерела та літератураРедагувати

  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. — К., 1999. — С. 1517.
  • Кино: Энциклопедический словарь. — М., 1987. — С. 501.
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 874.
  • Шкловский В. За 60 лет: Работы о кино. — М., 1985.