Бондаренко Іван Максимович

Іван Максимович Бондаренко
Народження	30 березня 1918; Нова Прага
Смерть	15 листопада 1997 (79 років); Дніпро
Поховання	Дніпро
Країна	УНР; СРСР; Україна
Вид збройних сил	сухопутні війська
Рід військ	піхота
Освіта	Рязанське повітряно-десантне командне училище
Роки служби	1938—1946
Партія	КПРС
Звання	Майор
Формування	42-а стрілецька дивізія
Війни / битви	Радянсько-фінська війна; Німецько-радянська війна

Іва́н Макси́мович Бондаре́нко (нар. 30 березня 1918(19180330) — пом. 15 листопада 1997) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир 1-го стрілецького батальйону 459-го стрілецького полку 42-ї стрілецької дивізії (49-а армія), капітан. Герой Радянського Союзу (1945).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бондаренко.

Життєпис ред.

Народився 30 березня 1918 року в посаді Нова Прага, волосному центрі Олександрійського повіту Херсонської губернії (нині — Олександрійський район Кіровоградської області) в бідній селянській родині. Українець. Здобув неповну середню освіту. Протягом 1937—1938 років працював бухгалтером Новопразького районного відділу соціального забезпечення.

До лав РСЧА призваний у 1938 році Новопразьким РВК Миколаївської області. Брав участь у радянсько-фінській війні 1939—1940 років. У 1941 році закінчив Рязанське військове піхотне училище.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Північному, Ленінградському, Західному і 2-у Білоруському фронтах. Тричі був поранений. У 1943 році закінчив КУКС «Постріл».

Особливо командир 1-го стрілецького батальйону 459-го стрілецького полку 42-ї стрілецької Смоленської дивізії капітан І. М. Бондаренко відзначився під час визволення Білорусі. Батальйон під його командуванням форсував 23 червня 1944 року річку Проня, а наступного дня — річку Бася. Ворожі позиції було прорвано і з незначними втратами батальйон вийшов до Дніпра. О 4-й годині ранку 25 червня на підручних засобах батальйон Івана Бондаренка форсував Дніпро й захопив плацдарм на правому березі, тим самим забезпечивши швидку переправу основних сил полку і дивізії. 28 червня, виконуючи поставлене командуванням завдання, батальйон капітана Бондаренка перерізав шосе Могильов — Мінськ і захопив близько тисячі машин з військовим майном. Протягом 15-16 липня 1944 року батальйон під його командуванням брав участь у штурмі Гродно, вбрід форсував річку Німан і атакував супротивника в районі села Загоряни Гродненського району.

Згодом брав участь у Східно-Пруській та Східно-Померанській наступальних операціях. Перемогу зустрів у Берліні. Член ВКП(б) з 1945 року.

У 1946 році майор І. М. Бондаренко вийшов у запас. До 1952 року обіймав посаду секретаря Новопразького райвиконкому, до 1976 року — старший інспектор з кадрів Дніпропетровського обласного управління держтрудощадкас.

Помер 15 листопада 1997 року.

Нагороди ред.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, капітанові Бондаренку Івану Максимовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5481).

Також був нагороджений орденами Червоного Прапора (14.02.1945), Вітчизняної війни 1-го (11.03.1985) та 2-го (23.03.1944) ступенів і медалями.

Література ред.

Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 49-51.

Посилання ред.

Профіль на «Олександрія: 1941-45» [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
Біографія на сайті «Az-libr.ru» [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.](рос.)