Болотене

село в Луганській області, Україна

Болоте́не — село в Україні, у Станично-Луганській селищній громаді Щастинського району Луганської області. Населення становить 87 осіб.

село Болотене
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Щастинський район
Громада Станично-Луганська селищна громада
Основні дані
Засноване 1899
Населення 87
Площа 1,07 км²
Густота населення 81,31 осіб/км²
Поштовий індекс 93650
Телефонний код +380 6472
Географічні дані
Географічні координати 48°36′18″ пн. ш. 39°35′44″ сх. д. / 48.60500° пн. ш. 39.59556° сх. д. / 48.60500; 39.59556Координати: 48°36′18″ пн. ш. 39°35′44″ сх. д. / 48.60500° пн. ш. 39.59556° сх. д. / 48.60500; 39.59556
Середня висота
над рівнем моря
38 м
Місцева влада
Адреса ради 93650, Луганська обл., Станично-Луганський р-н, с.Валуйське, вул.Центральна,274
Карта
Болотене. Карта розташування: Україна
Болотене
Болотене
Болотене. Карта розташування: Луганська область
Болотене
Болотене
Мапа
Мапа

Географія ред.

Географічні координати: 48°36' пн. ш. 39°35' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 1,07 км².

Село розташоване у східній частині Донбасу за 9 км від села Валуйське.

Історія ред.

Поблизу села виявлено поселення епохи неоліту, поселення раннього середньовіччя, 4 поселення епохи бронзи.

Поселення засноване донськими козаками зі Станиці Луганської, росіянами і українськими селянами в кінці XVIII — початку XIX століть.

Назва села утворена від слова «болото», вибір утворюваного слова назви мотивований болотистим рельєфом місцевості, де розташоване село.

У березні 1923 року представником у с. Болотне працював Григорій Анісимович Горський.

Національний склад на 1 травня 1926 року у с. Болотене:

Усього проживало – 701 особа

Укринцев – 10 чол. - 1.42%

Російських - 691 чол. - 98.58%

У 1927 р. у с. Болотенном було створено перший перетиральний пункт із переробки помідорів у вигляді напівфабрикату.[1]

У 19321933 роках Болотенська сільська рада постраждала від Голодомору. За свідченнями очевидців кількість померлих склала щонайменше 6 осіб, імена яких встановлено[2].

У вересні 1948 року у с. Болотне запрацювала аптека, акушерсько-гінекологічний пункт, санстанція, малярстанція, молочна кухня.

У вересні 1952 року було скасовано Болотенську сільську раду і перейшов у підпорядкування Валуйській сільській раді.[3]

Війна на сході України ред.

З 2014 року село потрапило у зону бойових дій. 17 лютого 2015 року в ході боїв Болотене було звільнено батальйоном «Айдар» від бойовиків ЛНР.[4] 14 липня 2015 року під час виконання завдань щодо перевірки надійності мінних укріплень поблизу кордону між селами Сизе та Болотене підірвались на вибуховому пристрої п'ятеро українських військовиків 534-го інженерного батальйону на чолі з капітаном Сергієм Мелимукою.

Населення ред.

За даними перепису 2001 року населення села становило 87 осіб, з них 5,75 % зазначили рідною мову українську, 91,95 % — російську, а 0,3 % — іншу[5].

Пам'ятки ред.

У Болотеному знаходиться братська могила радянських воїнів, де поховано 12 бійців, які загинули в лютому 1943 року під час звільнення села від німецьких військ[6].

Поблизу села також виявлені стоянки неоліту (V — початок IV тисячоліття до н. е.)[7].

Також ред.

Примітки ред.

  1. История Станично-Луганского района : [сборник научных статей] / [Боровская Наталья Васильевна [и др.] ; отв. ред. Карпенко Н. М.]. - Луганск : Глобус, 2008. - 360 с.
  2. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область, 2008, с. 514.
  3. История Станично-Луганского района : [сборник научных статей] / [Боровская Наталья Васильевна [и др.] ; отв. ред. Карпенко Н. М.]. - Луганск : Глобус, 2008. - 360 с.
  4. «Айдарівці» звільнили від терористів два села на Луганщині. Архів оригіналу за 17 лютого 2015. Процитовано 17 лютого 2015.
  5. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 березня 2014.
  6. Информационный портрет Луганского региона [Архівовано 16 березня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  7. Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область, 1968, с. 840.

Джерела ред.

  • Тронько П. Т. (голова головної редколегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — 939 с.
  • Михайличенко В.В., Борзенко М.О., Жигальцева В.Л. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область. — Луганськ : Янтар, 2008. — 918 с. — 3500 прим.
  • Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины.- Луганск, 2003. 196с.
  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9

Посилання ред.