Богданівка (Коростенський район)

село в Україні, в Овруцькій міській територіальній громаді Коростенського району Житомирської області

Богдані́вка — село в Україні, в Овруцькій міській територіальній громаді Коростенського району Житомирської області. Кількість населення становить 274 особи (2001).

село Богданівка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Коростенський район
Громада Овруцька міська громада
Код КАТОТТГ UA18060170070086504
Основні дані
Засноване до 1650 р.
Населення 274 (2001)
Площа 1,291 км²
Густота населення 212,24 осіб/км²
Поштовий індекс 11159[1]
Географічні дані
Географічні координати 51°17′17″ пн. ш. 28°58′22″ сх. д. / 51.28806° пн. ш. 28.97278° сх. д. / 51.28806; 28.97278Координати: 51°17′17″ пн. ш. 28°58′22″ сх. д. / 51.28806° пн. ш. 28.97278° сх. д. / 51.28806; 28.97278
Середня висота
над рівнем моря
140 м
Місцева влада
Адреса ради вул. Шевченка, 43, м. Овруч, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11101
Карта
Богданівка. Карта розташування: Україна
Богданівка
Богданівка
Богданівка. Карта розташування: Житомирська область
Богданівка
Богданівка
Мапа
Мапа

Населення ред.

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 583 особи, з них: православних — 520, юдеїв — 59, чоловіків — 296, жінок — 287[2].

В кінці 19 століття в селі проживало 417 мешканців, дворів — 80[3], у 1906 році — 321 житель та 80 дворів[4], станом на 1923 рік в поселенні налічувалося 157 дворів та 762 мешканці[5].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 396 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 274 особи[6].

Історія ред.

У 1650 році село знищене овруцькими боярами під керівництвом Ничипора Жука. Перебувало у власности Потоцьких, згодом належало Дзердзеєвським[3].

28 листопада 1875 року передане з підпорядкування Народицької волості до складу Гладковицької волості Овруцького повіту[7].

В кінці 19 століття — село Гладковицької волості Овруцького повіту, за 12 верст від Овруча, православна парафія — Ласки[3][8].

У 1906 році — сільце Гладковицької волості (1-го стану) Овруцького повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Овруч, становила 13 верст, від волосного правління, с. Гладковичі — 2 версти. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалося в м. Овруч[4].

В 1923 році увійшло до складу новоствореної Богданівської сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Овруцького району Коростенської округи; адміністративний центр ради[7]. Розміщувалося за 8 верст від районного центру, м. Овруч[5].

11 серпня 1954 року, внаслідок укрупнення сільських рад, Богданівську сільраду ліквідовано, с. Богданівка включене до складу Великочернігівської сільської ради Овруцького району Житомирської області[7].

23 липня 1991 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української РСР № 106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР…», село віднесене до зони гарантованого добровільного відселення (третя зона) внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС[9].

13 квітня 2017 року село увійшло до складу новоствореної Овруцької міської територіальної громади Овруцького району Житомирської області[10]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Коростенського району Житомирської області[11].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України. Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 22 лютого 2020. 
  2. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська). Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 17. Процитовано 6 серпня 2022. 
  3. а б в Bohdanówka (7) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 195. (пол.)
  4. а б Список населених місць Волинської губернії. Житомир:Волинська губернська типографія.1906. Інститут історії України НАН України (російська). с. 161. Архів оригіналу за 14 грудня 2017. Процитовано 15 травня 2022. 
  5. а б Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року. Інститут історії України НАН України (російська). Волинський губернський відділ управління. Житомир. 1923. с. 118. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 16 травня 2022. 
  6. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 16 травня 2022. 
  7. а б в Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки.. Інститут історії України НАН України (українська). Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 135, 205. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 15 травня 2022. 
  8. Н. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (російська). Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 333. Процитовано 23 березня 2023. 
  9. Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 26 січня 2023. 
  10. Картка постанови. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 5 жовтня 2021. 
  11. Про утворення та ліквідацію районів. http://www.golos.com.ua/. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 16 травня 2022. 

Посилання ред.