Відкрити головне меню

Блатна пісня (блатний фольклор, блатняк[1]) — пісенний жанр, присвячений побуту і звичаям кримінального середовища; первинно орієнтований на ув'язнених та осіб, близьких до злочинного світу[2]. Зародився в Росії XIX століття, остаточно сформований в СРСР. З часом у жанрі блатної музики стали писатися пісні, які виходять за межі кримінальної тематики, однак зберігають її характерні особливості: мелодію, жаргон, стиль оповіді, світогляд.

{{{name}}}
Стилістичні походження
Походження
Типові інструменти

Зміст

ХарактеристикаРедагувати

Основні риси блатний пісні — сюжетність, тісний зв'язок з конкретними життєвими ситуаціями, позиціями і переживаннями злочинців і рецидивістів, гранично спрощений мелодизм, використання у віршах стилістики розмовної мови і кримінального жаргону. Як правило, блатний фольклор оспівує, романтизує образ ув'язненого або рецидивіста і виправдовує злочинний спосіб життя. У піснях автори показують представників кримінального світу з позитивного боку, розповідаючи про життя, побут, переживання злочинців — як перебувають на волі, так і ув'язнених[3], в той же час зводячи вільних людей (у термінології кримінальників — «фраєрів») до стану «сміття».

ПоходженняРедагувати

У середині XIX століття існували так звані «пісні волі і неволі», «острожні», «каторжні». Російський письменник Федір Достоєвський, в'язень Омської каторжної в'язниці в 1851—1854 роках, цитував в «Записках з Мертвого дому» різні її жанрові зразки, почерпнуті ним в арештантському середовищі.

Термін «блатна пісня» виник на початку XX століття з появою виконавців такої музики на естраді. В моду увійшов так званий босяцький, або рваний, жанр, викликаний підвищеним інтересом у суспільстві до світу знедолених людей, які в ті часи в публіцистиці та художній літературі зображувалися або жертвами соціальної несправедливості, або носіями бунтарського духу. На сцені МХТ тюремна пісня «Сонце сходить і заходить» вперше прозвучала у п'єсі Максима Горького «На дні» (1902 році). Вирішальний вплив на формування жанру справили міський романс та клезмер[4].

Радянський часРедагувати

Традиційні мелодії блатної пісні в радянський час запозичені з ресторанних пісень та куплетів, що складалися і виконувалися єврейськими артистами в Одесі на початку XX століття[5]. У музичному відношенні (мелодика, аранжування) ці пісні зазнали сильний вплив клезмеру, який помітний у жанрі досі.

МуркаРедагувати

Однією з перших блатних пісень, що здобули широку популярність, вважається «Мурка» (1923?). Відомості про авторство «Мурки» вкрай суперечливі. У 2000-ті роки поширилася версія, не підтверджена жодними документами, що цю пісню на вірші одеського журналіста і кінодраматурга Якова Ядова написав майбутній «король європейського танго», ризький композитор і видавець Оскар Строк. В якості аргументів наводяться три факти: «Мурка» спочатку створена в стилі класичного танго, пісня вперше була опублікована в Ризі Ст. Гадаліним — колишнім колегою Строка, її співав рижанин К. Сокольський, якому випала честь бути першим виконавцем багатьох творів Строка. Однак причетність Строка до створення «Мурки» не витримує критики: композитор не бував в Одесі і з Ядовим знайомий не був, на початку двадцятих років він майже не складав нових пісень, а до жанру танго звернувся лише через п'ять років — перше танго Строка «Чёрные глаза» написано у 1928 році. Так або інакше «Мурка» швидко стала народною, її слова змінювалися невідомими авторами, які додавали жаргонізми[6].Мелодія пісні виповнюється у злодійському кублі головним героєм художнього фільму «Місце зустрічі змінити не можна», дія якого розгортається восени 1945 року в Москві.

УтьосовРедагувати

Вперше блатні пісні на грамплатівках були видані в 1930-е роки. Виконував їх відомий артист естради, уродженець Одеси Леонід Утьосов. Одна з таких пісень — «Гоп со смыком», написана в стилізації пісень одеситів. У ті ж роки Круч, на прохання Сталіна, виконав під час прийому в Кремлі разом зі своїм оркестром пісню «С одесского кичмана». Сталін аплодував після виступу[7].

У 1930-1940-і роки з'явилися пісні про страждання засуджених, які перебувають в ГУЛАГ. Пісня про людей, які перебували у важких умовах у таборах на Колимі в Магаданської області «Ванинский порт», чиє авторство досі викликає суперечки, що з'явилася в кінці 1940-х років — стала гімном в'язнів і була популярна у 1950-ті роки[8].

Інший трагічний гімн засуджених, написаний невідомим автором «По тундре» («Воркута-Ленинград») з'явився в другій половині 1940-х років. У 1930-х роках і на початку 1940-х втечі з місць ув'язнення були рідкісні, оскільки зазвичай жорстоко придушувалися — втікачів просто розстрілювали. З приходом в табори ГУЛАГ колишніх військовополонених гітлерівських таборів і колишніх повстанців-націоналістів, перш за все українських, втечі стали серйозною проблемою в пенітенціарних установах СРСР. Пісня поетизує прагнення до свободи і ненависть до тих, хто охороняє арештантів і засуджених[9].

За часів правління Микити Хрущова і Леоніда Брежнєва блатні пісні, в тому числі Леоніда Утьосова, вже не тиражувалися на грамплатівках і по радіо не звучали[7]. Один з найвідоміших виконавців блатних пісень в кінці 1960-х — 1970-х роках, виступав з нелегальними концертами — Аркадій Північний, не маючи досвіду перебування в місцях позбавлення волі. Дослідники знаходять окремі мотиви блатний пісні в ранніх творах Володимира Висоцького та Олександра Розенбаума.

Після 1991 року, комерціалізація і поява терміна «шансон»Редагувати

В 90-е роки в Росії з'явилися безліч музикантів і колективів, які виконували на естрадній сцені блатну пісню. Став відомим російським поетом-піснярем Михайло Таніч, у часи Сталіна мав досвід життя табірника в місцях позбавлення волі, створив одну з таких груп — «Лісоповал», що стала популярною: її платівки виходили мільйонними тиражами, а виступи демонструвалися провідними федеральними телеканалами[10].

На початку 90-х років, за спогадами режисера Москонцерту Сергія Годунова, ніхто не називав блатну пісню «шансоном», цей термін використовувався лише щодо французької музики. У 1990 році вперше був проведений фестиваль блатний музики в московському театрі Естради, названий його організаторами «Гоп-стоп шоу». У 1991 році аналогічний фестиваль пройшов в Санкт-Петербурзі, який був названий «Російський шансон. Лиговка−91». До цього часу звільнився з колонії суворого режиму один з найвідоміших виконавців в жанрі блатний пісні і так званого «міського фольклору» Олександр Новіков[11].

З 1998 року на магнітофонних касетах почали видаватися швидко стали популярними альбоми Шури Каретного, де виконувалися твори, стилізовані під блатну пісню, звучали діалоги, що рясніли ненормативною лексикою і розповіді в іронічній формі від імені людини, що нібито неодноразово відбував покарання у місцях позбавлення волі. Пізніше з'ясувалося, що псевдонім «Шура Каретний» належить народному артисту Росії, актору московського театру «Ермітаж» Олександру Пожарову, не мав кримінального минулого, але застосував один з образів, бачений ним в молодості[12].

На початку XXI століття по відношенню до блатний пісні, яка звучить по радіо і на телебаченні, зазвичай вживається термін російський шансон. Вона стала предметом масової культури. Зокрема, пісню «Мурка» — один із символів блатний музики радянських часів — виконують (як і деякі інші), в новому аранжуванні, навіть поп-виконавці і репери.

Символ нового російського «шансону» — пісня «Володимирський централ» Михайла Круга, автор якої ніколи не сидів у в'язниці[13].

Найбільш відомі пісніРедагувати

Автори музики і слова більшості пісень цього розділу не встановлені.

Первая строка Название Исполнитель Примечания
С Одесского кичмана… С Одесского кичмана. Песня беспризорника Леонид Утёсов Самая известная запись (с оркестром) была сделана 8.3.1932 года. Настоящее имя исполнителя — Лейзер Вайсбейн
Зачем же я, Вас, родненький, узнала?… С первой строкой и под названием «Я милого узнаю по походке…» была исполнена Гариком Сукачёвым.
Тебя я встретил, когда ты была девочкой… Вариант другого исполнения: «Это было летом, в жаркую погоду…»
На Дерибасовской открылася пивная… Написана на музыку аргентинского танго «Эль Чокло» (композитор А.Вилольдо). Известно исполнение песни Арк. Северным и ансамблем «Встреча». Существует исполнение Виктора Шульмана (с другим вариантом текста).
Каким меня ты ядом напоила?… Написана и исполнена в стиле «жестокого романса».
На дальнем Юге, в городе Стамбуле… Али-Баба (?) Написана примерно в то время, когда Стамбул был столицей Турции.
Не губите молодость, ребятушки…
Попрошу я Вас, синьоры, что-нибудь сплясать… Много у нас диковин (?)
А на дворе — чудесная погода…
А кто говорит, что водка — вред… Гимн алкоголиков К.Беляев
А на последнюю, да на пятёрочку — куплю я тройку лошадей!… Ваня М.Шуфутинский Песня была записана на I пластинку певца — «Побег» (1982-83).
А поезд тихо ехал на Бердичев… Чемоданчик «Братья Жемчужные» (соло Вяч. Маслов) Отрывок песни (начало) был использован в фильме «Мы из джаза», в исполнении А.Панкратова-Чёрного и (…).
В далёком Лондоне погасли огоньки… Песня прозвучала в одном из выпусков телепередачи «В нашу гавань заходили корабли».
В Москве ночные улицы…
В оркестре играет — гитара со скрипкой… Арк. Северный и ансамбль «Встреча» Настоящая фамилия певца — Звездин. Автор песни Н.Ивановский
Вернулся-таки я в Одессу… А.Северный и ансамбль «Встреча» Автор песни — Рудольф Фукс?
В осенний день… А.Северный и ансамбль «Встреча»
Вот с женою как-то раз… А.Северный и ансамбль «Встреча»
Всюду деньги, деньги, деньги. Всюду деньги, господа!… А.Северный и ансамбль «4 брата и лопата»
«Гоп-со-смыком» — это буду я… Гоп-со-смыком А.Северный и ансамбль «4 брата и лопата»
Для развлечения современной молодёжи… Песня о Ромео и Джульетте «Братья Жемчужные» (соло Г.Яновский) Одесская пародия на трагедию Вильяма Шекспира «Ромео и Джульетта»
Ехали цыгане — не догонишь!… Бутылка вина М.Шуфутинский Песня была записана на I пластинку певца — «Побег» (1982-83).
Жил на свете Хаим… «Братья Жемчужные» (соло Е.Драпкин)
Жили-были 2 громила… Жили-были 2 громила А.Северный и ансамбль «4 брата и лопата»
Зачем, скажите, Вам чужая Аргентина?… Песня про историю каховского раввина «Братья Жемчужные» (соло Е.Драпкин)

Алек Ошмянский (Фарбер)

− Здравствуйте, моё почтенье… А.Северный и ансамбль «Встреча»
Зимний вечер хорош. Снег пушистый искрится. Мы с тобою вдвоём… Зимний вечер М.Шуфутинский Песня была записана на I пластинку певца — «Побег» (1982-83). Ранее (в 1979 году) под названием «Голубое такси» и с изменённым текстом была исполнена А.Северным и ансамблем «Встреча».
И вот сижу опять в тюрьме… Дина Верни Настоящая фамилия — Айбиндер. Песня была записана во Франции, на единственной пластинке исполнительницы — «Chants des prisonniers siberiens d'aujourd'hui. Блатные песни» (1975).
К василькам припав губами, рухнул на траву… А.Северный и ансамбль «Встреча»
Как-то по проспекту… Виктор Шульман
Когда с тобой мы встретились — черёмуха цвела… Дело — пятерик Д.Верни По свидетельству Артура Макарова, автором песни является Ан. Тарковский. Была записана во Франции, на единственной пластинке исполнительницы — «Chants des prisonniers siberiens d'aujourd'hui. Блатные песни» (1975).
Летит паровоз по долинам и [по] взгорьям… Д.Верни Автор — Н.Ивановский? Песня (без I строфы) была записана во Франции, на единственной пластинке исполнительницы — «Chants des prisonniers siberiens d'aujourd'hui. Блатные песни» (1975). В изменённом виде была использована в комедии «Операция „Ы“ и другие приключения Шурика», в исполнении Ю.Никулина и Г.Вицина.
Луной озарились хрустальные воды — где, детка, сидели мы вдвоём… А.Северный и ансамбль «4 брата и лопата»
Мы анархисты — народ весёлый… А.Северный и ансамбль «4 брата и лопата» Песня была использована в фильме «Оптимистическая трагедия».
Меня простите, Бога ради!… Куплеты со «скользкими» рифмами Ансамбль «Камертон» (?)
Мой приятель-студент… А.Северный и ансамбль «Встреча»
На базаре шум и гам… Лимончики Группа «Архив ресторанной музыки»
На Колыме, где Север и тайга кругом… Поседевшая любовь моя М.Шуфутинский Песня была записана на I пластинку певца — «Побег» (1982-83).
На Молдаванке — музыка играет!… Д.Верни Песня была записана во Франции, на единственной пластинке исполнительницы — «Chants des prisonniers siberiens d'aujourd'hui. Блатные песни» (1975).
Не надо грустить, господа офицеры… Господа офицеры А.Северный и «Братья Жемчужные» Песня вошла в состав I (посмертной) пластинки певца — «Памяти Аркадия Северного» (1990).
Ну я откинулся — какой базар-вокзал!… Сказание невиновного А.Северный и ансамбль «Встреча» Автор песни В.Шандриков
Одену я чёрную шляпу… А.Северный и ансамбль «Встреча»
Она была первой, первой… Она была первой М.Светлов
Поспели вишни в саду у дяди Вани… Поспели вишни Ансамбль «Встреча»
Прибыла в Одессу банда из Амура… Мурка Музыка песни была использована в знаменитом культовом телесериале «Место встречи изменить нельзя».
Раз трамвай на рельсы встал… Куплеты про евреев Часть куплетов носит антисемитский характер. Исполнялись в том числе К.Беляевым, А.Северным. Другое их исполнение пытались приписать В.Высоцкому.
— Рахеля, чтоб Вы сдохли,- Вы мне нравитесь!… Алек Ошмянский (Фарбер)
Сделана отметка на стакане… Где третий друг? И.Старосельцев и (…) Текст песни был включён в 1 из самодельных («самиздатовских») сборников песен В.Высоцкого. Другое название: «Плавленый сырок»
Сиротливо и туманно… «Братья Жемчужные» (соло Г.Яновский)
Собака лаяла… 2 строки песни (в исполнении И.Бортника) были использованы в знаменитом культовом телесериале «Место встречи изменить нельзя».
Снова годовщина… Ансамбль «Встреча»
Течёт. Течёт речка… Речечка Песню исполняли в том числе В.Высоцкий, А.Галич. В 1975 г. песня также была записана во Франции, на единственной пластинке Д.Верни — «Chants des prisonniers siberiens d'aujourd'hui. Блатные песни».
У павильона «Пиво-воды»… Пиво-воды М.Шуфутинский Песня была записана на I пластинку певца — «Побег» (1982-83). Исполняется на мотив песни «Вот кто-то с горочки спустился…».
Цыгане любят песни — да песни не простые… «Братья Жемчужные» (соло Н.Резанов)
Цыганка с картами, дорога дальняя… Таганка Песню исполняли в том числе В.Высоцкий, М.Шуфутинский — в исполнении последнего песня была записана на его I пластинке «Побег» (1982-83).
Цыплёнок жареный… А.Северный и ансамбль «4 брата и лопата»
Что случилось — я не знаю… Денежки (?)
Это было летом, в парке над рекой… А.Северный
Это школа Соломона Пьера… Школа Соломона Пьера А.Северный и ансамбль «4 брата и лопата» Др. вариант исполнения: «Это школа Соломона Кляра…»
Эх, натискал так натискал! Пахнет сеном от вранья… А.Северный
Эх собирайтеся, брюнеты и блондины… «Воркутинцы», Виктор Королёв
Я Вам, ребята, расскажу… Мадам Бонжа Д.Верни Песня была записана во Франции, на единственной пластинке исполнительницы — «Chants des prisonniers siberiens d'aujourd'hui. Блатные песни» (1975).
Я помню тот Ванинский порт… Ванинский порт Д.Верни Песня была записана во Франции, на единственной пластинке исполнительницы — «Chants des prisonniers siberiens d'aujourd'hui. Блатные песни» (1975).
Я с детства был испорченный ребёнок… Жора, подержи мой макинтош А.Северный и ансамбль «4 брата и лопата»
Я сижу в одиночке; слёзы взор мой туманят… По тундре Стихи Г.Шурмака. Песня (без I строфы, в исполнении дуэта Вал. Гафта и О.Басилашвили) была использована в фильме «Небеса обетованные».

Відомі виконавціРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. zazaborie.ru — БЛАТНЯК
  2. Блатная песня, статья в информационном издании «Блатата». Архів оригіналу за 26 березень 2009. Процитовано 27 листопад 2017. 
  3. И. Ефимов, К. Клинков. В. ВЫСОЦКИЙ И БЛАТНАЯ ПЕСНЯ
  4. Дмитрий Слепович. .
  5. Всемирный клуб одесситов
  6. НТВ.ru. Знаменитой песне «Мурка» исполняется 80 лет. Архів оригіналу за 22 травень 2008. Процитовано 27 листопад 2017. 
  7. а б Музей шансона :: Архив :: Заметки :: «С одесского кичмана…»
  8. Владимир Бахтин — «Я помню тот Ванинский порт»: автор и песня
  9. Неизв. авторы — По тундре, по железной дороге (с нотами)
  10. Скончался основатель «Лесоповала» Михаил Танич — Лесоповал, Танич, Смерть Архівовано 2 November 2008[Дата не збігається] у Wayback Machine. — Росбалт-Москва
  11. Михаил Шелег — официальный сайт
  12. Александр Пожаров, интервью Архівовано 27 September 2009[Дата не збігається] у Wayback Machine. | RUSKINO.RU
  13. Геннадий Жаров. Биография | Азбука шансона. Архів оригіналу за 13 серпень 2014. Процитовано 27 листопад 2017. 

ПосиланняРедагувати