Розенбаум Олександр Якович

Олекса́ндр Я́кович Розенба́ум (13 вересня 1951, Ленінград, РСФСР) — радянський та російський автор-виконавець, співак, композитор, поет, актор, письменник, Заслужений артист Росії (1996)[2], Народний артист Росії (2001)[3]. В минулому депутат Державної думи Російської Федерації від партії «Єдина Росія». Підтримує політику Володимира Путіна[4][5]. Фігурант центру бази "Миротворець"[6]. Занесений до переліку осіб, що створюють загрозу нацбезпеці України.

Олександр Розенбаум
Зображення
рос. Розенбаум Александр Яковлевич
Основна інформація
Повне ім'я Олександр Якович Розенбаум
Дата народження 13 вересня 1951(1951-09-13) (70 років)
Місце народження Ленінград, СРСР
Роки активності 1968 — дотепер
Громадянство СРСР СРСР, Росія Росія
Національність єврей
Професія поет, композитор, співак, письменник, актор
Освіта Санкт-Петербурзький державний медичний університет
Співацький голос баритон
Інструменти гітара, фортепіано
Жанр авторська пісня
Псевдоніми АЯРов[1]
Нагороди
rozenbaum.ru
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Народився 13 вересня 1951 року в Ленінграді в сім'ї студентів-однокурсників 1-го Медичного інституту, Якова Шмар'євича Розенбаума[7] та Софії Семенівни Міляєвої. Яків і Софія закінчили інститут 1952 року, далі родина Розенбаумів переїхала до східного Казахстану, до Зиряновська. Яків, лікар-уролог, став там головним лікарем міської лікарні; професія Софії — акушер-гінеколог. Протягом шести років батько й мати Сашка лікували мешканців Зирянівська. У цей же період в сім'ї народився ще один син — Володимир Розенбаум[8].

Став вивчати музику з п'ятирічного віку. Закінчив школу № 209 на вулиці Повстання — колишній Павловський інститут благородних дівиць, де раніше навчалися його батьки, а потім — дочка. Закінчив музичну школу № 18 за класом фортепіано та скрипки спочатку під керівництвом Лариси Янівни Іоффе, а згодом — талановитого вчителя Марії Олександрівни Глушенко[8]. Сусідом його бабусі був відомий гітарист Михайло Олександрович Мінін, у якого навчився азам, грі на гітарі навчався сам[8], брав участь у самодіяльності, потім закінчив вечірнє музичне училище за класом аранжування. Грав для друзів, вдома та у дворі. За словами Розенбаума, він «на сцені з п'яти років»[9]. Ходив на фігурне катання, у 12 років перейшов до секції боксу «Трудові резерви»[8].

У дитинстві кожне літо проводив в Україні[10][11][12]. Вважає Київ найкращим містом, після Петребургу (Росія)[13][14][15][16]. Написав багато пісень у Києві[17].

У 1968—1974 роках навчався в Першому медичному інституті в Ленінграді. Досі щорічно дає там концерти. Його виключили з інституту за те, що він не поїхав разом з іншими студентами на традиційне збирання картоплі, але в армію не взяли через поганий зір. Олександр пішов працювати в лікарню. Через рік він поновив навчання в інституті. 1974 року здав на відмінно всі державні іспити й отримав диплом лікаря-терапевта загального профілю. Його спеціалізація — анестезіологія та реаніматологія. Пішов працювати у швидку допомогу, на Першу підстанцію, розташовану на вулиці Професора Попова, б. 16Б, неподалік від рідного інституту[8].

Навчався у вечірньому джазовому училищі при Палаці культури ім. С. М. Кірова. Пісні почав писати з 1968 року в інституті для капусників, студентських спектаклів, вокально-інструментальних ансамблів і рок-груп. 1980 року пішов на професійну естраду. Грав у різних групах.

Родинне життя Розенбаума почалося рано, але перший шлюб тривав недовго. Вже через рік він знову одружився, цього разу на своїй однокурсниці, у подружжя народилася дочка Ганна. У Розенбаума був вибір між професією лікаря, за якою він вже пропрацював 5 років, і естрадною кар'єрою. Вибір було зроблено на користь музики.

Виступав у складі груп та ансамблів: «Адміралтейство», «Аргонавти»[18], ВІА «Шестеро молодих», «Пульс» (під псевдонімом Аяров[19], від «А. Я. Розенбаум»).

Початком сольної діяльності можна вважати виступ 14 жовтня 1983 року в Будинку культури МВС ім. Ф. Е. Дзержинського. Надалі він став художнім керівником театру-студії «Творча майстерня Олександра Розенбаума».

У 1999 році разом із Андрієм Макаревичем їздив в експедицію у джунглі Амазонки (Бразилія)[20].

2003 року обраний депутатом Державної думи Росії від партії «Єдина Росія».

Віце-президент і художній керівник концертного відділу товариства «Велике місто».

Голова ради Фонду розвитку історичної спадщини «Кронштадт». «Відновлення Морського собору м. Кронштадта і повернення його людям для служіння тій ідеї, для якої він був створений — бути головним морським храмом країни, — на думку Голови ради фонду Олександра Розенбаума є „святим завданням“»[21].

28 червня 2005 року підписав серед 50 представників громадськості лист на підтримку вироку колишнім керівникам «Юкоса»[22].

У 2009 році разом з Андрієм Макаревичем подорожував по рікам Пантаналу (Бразилія)[23].

Мешкає і працює в Санкт-Петербурзі.

Підписав серед 42 відомих петербуржців відкритий лист президенту Дмитру Медведєву на підтримку будівництва «Охта-центру»[24].

Учасник щорічної Національної Премії Шансон Року у Кремлі 26 березня 2011.

Захоплюється боксом[25].

Політичні поглядиРедагувати

7 грудня 2003 року Розенбаум став депутатом російського парламенту (четверта Дума) від владної партії партії «Єдина Росія», та заступника голови комітету Держдуми РФ з культури.

Підтримка окупації УкраїниРедагувати

Підтримав позицію Володимира Путіна щодо Російської агресії в Криму[4][5]. За це йому заборонили в'їзд в Україну[26].

Офіційна дискографіяРедагувати

(вказана дата запису, а не видання)

ВідеокліпиРедагувати

Фільми про Олександра РозенбаумаРедагувати

Державні нагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. http://web.archive.org/web/20090101235744/http://www.rozenbaum.fatman.ru/index.html
  2. Нагороджений указом Президента РФ Б. Єльцина 30.08.1996 г. Архів оригіналу за 06.01.2012. Процитовано 13.09.2011. 
  3. Почесне звання присвоєно указом президента Росії № 541 від 15 травня 2001. Архів оригіналу за 6 січня 2012. Процитовано 13 вересня 2011. 
  4. а б Archived copy. Архів оригіналу за 1 квітня 2016. Процитовано 19 березня 2016. 
  5. а б Факты ICTV - Розенбаум "забрал" у Украины Крым и Донбасс. Pressa.today. 28 листопада 2014. Процитовано 22 березня 2019. 
  6. Розенбаум Александр Яковлевич / Розенбаум Олександр Якович / Rozenbaum Aleksandr YAkovlevich «МИРОТВОРЕЦЬ». 
  7. Nadya.biz «Blog Archive» Яков Розенбаум, отец барда: «Разговоры о самоубийстве сына — глупость!». Архів оригіналу за 9 січня 2012. Процитовано 15 вересня 2011. 
  8. а б в г д Офіційний сайт Олександра Розенбаума. Біографія. Архів оригіналу за 27 вересня 2011. Процитовано 15 вересня 2011. 
  9. Розенбаум Олександр Якович. Архів оригіналу за 24 серпня 2007. Процитовано 24 серпня 2007. 
  10. «Пока все дома» А.Розенбаум. Архів оригіналу за 23 березня 2020. Процитовано 6 травня 2020. 
  11. Розенбаум читает Гордону свой стих, написанный в дороге из Тернополя в Ивано-Франковск. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 10 липня 2020. 
  12. Розенбаум зголосився стати "голубом миру" та заспівати для поранених українських військових. Відео
  13. Александр Розенбаум. Запись интервью для программы «Решето». 1994 год. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 30 листопада 2019. 
  14. Розенбаум: Если бы не Питер, осел бы в Киеве. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 14 жовтня 2019. 
  15. «А. Я. Розенбаум: я пишу русскую песню в разных жанрах»
  16. Звезда на «Звезде» с Леонидом Якубовичем. Александр Розенбаум. Архів оригіналу за 9 жовтня 2021. Процитовано 4 березня 2020. 
  17. Розенбаум о том, какие песни написал в Киеве. Архів оригіналу за 13 вересня 2021. Процитовано 14 жовтня 2019. 
  18. Історія радянської рок-музики — Аргонавти. Архів оригіналу за 6 січня 2012. Процитовано 15 вересня 2011. 
  19. Олександр Розенбаум: «Я втомився від цієї країни. Мабуть, як ніколи!»[недоступне посилання з липня 2019]
  20. Самое экстремальное путешествие Макаревича и Розенбаума в дикой Амазонке. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 8 травня 2020. 
  21. У Морському соборі Кронштадта вперше за 75 років пройшла святкова літургія. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 15 вересня 2011. 
  22. Звернення діячів культури, науки, представників громадськості у зв'язку з вироком, винесеним колишнім керівникам НК «ЮКОС». Архів оригіналу за 17 червня 2009. Процитовано 15 вересня 2011. 
  23. «Индеец, прячущий свое имя»
  24. / 09/019 / На підтримку «Охта центру» виступили 42 відомих петербуржця[недоступне посилання з листопадаа 2019] / / fontanka.ru
  25. Кличко vs Поветкин — 13 раунд — Большой бокс — Интер. Архів оригіналу за 18 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020. 
  26. SBU issues entry ban against 140 Russian artists, УНІАН (5 November 2016)
    Ukraine's State Security Service bans 140 Russian cultural figures from entering country, ТАРС (5 November 2016)
  27. Указ Президента Російської Федерації від 7 вересня 2011 № 1175 «Про відзначення державними нагородами Російської Федерації». Архів оригіналу за 6 січня 2012. Процитовано 15 вересня 2011. 
  28. Фото О. Я. Розенбаума в мундирі з нагородами. Архів оригіналу за 31 серпня 2011. Процитовано 15 вересня 2011. 
  29. Олександр Розенбаум нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни». Архів оригіналу за 26 лютого 2014. Процитовано 16 вересня 2011.