Утьосов Леонід Осипович

Леоні́д О́сипович Утьо́сов (справжнє ім'я Лазар (Лейзер) Йосифович Вайсбейн; *9 (21) березня 1895(18950321), Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія — †9 березня 1982, Москва, РРФСР, СРСР) — радянський артист естради, співак і кіноактор єврейського походження, народний артист СРСР (1965). Спiвочий голос = бас[2]

Леонід Осипович Утьосов
рос. Леонид Утёсов
кадр з фільму «Веселі хлоп'ята»
Ім'я при народженні	Лазар Йосифович Вайсбейн
Народився	9 (21) березня 1895 Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія (нині Україна)
Помер	9 березня 1982(1982-03-09) (86 років) Москва, РРФСР, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Національність	український єврей
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Діяльність	співак, диригент, керівник оркестру, актор
Роки діяльності	1910—1982
Дружина	перша: Олена Йосипівна Гольдіна (сцен. псевдонім Ленська) — з 1914 по 1962; друга — Антоніна Сергіівна Ревельс (1982)
Діти	Едіт Утьосова
IMDb	nm0882607
Нагороди та премії
Леонід Осипович Утьосов у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Життєпис

Народився в Одесі, у багатодітній єврейській родині. Навчався в комерційному училищі, паралельно брав уроки музики. Деякий час був гімнастом у мандрівному цирку. З 1912 року виступав у Кременчуцькому театрі мініатюр; тоді ж узяв собі псевдонім Леонід Утьосов.

З 1913 року працював в Одесі у Великому Рішельєвському та Малому Рішельєвському театрах, Херсонському театрі мініатюр, пересувному театрі мініатюр «Мозаїка».

З 1917 року працював у Москві та Петрограді (Ленінграді).

У серпні-вересні 1918 року вперше виступав з концертами в Києві, в Інтимному театрі.

У 1929 році заснував джаз-оркестр. Перший концерт колективу, що діств назву «Теа-джаз», відбувся 8 березня 1929 року на сцені ленінградського Малого оперного театру.

У роки війни вів активну концертну діяльність на фронтах.

Помер у Москві, похований на Новоді́вичому цвинтарі. Його ім'ям названо вулицю в Одесі (колишній Трикутний провулок); на вулиці Дерибасівській йому встановлено пам'ятник.

Фільмографія

Пам'ятник Л.Утьосову в Одесі

• 1919 — Лейтенант Шмідт — борець за волю (рос. Лейтенант Шмидт — борец за свободу) — адвокат Зарудний
• 1923 — Торговельний дім «Антанта і К» (рос. Торговый дом «Антанта и К») — Петлюра
• 1926 — Кар'єра Спірьки Шпандиря (рос. Карьера Спирьки Шпандыря) — Спірька Шпандирь
• 1928 — Чужі (рос. Чужие) — червоноармієць Єгоров
• 1934 — Веселі хлоп'ята (рос. Весёлые ребята) — Костя Потєхін
• 1940 — Фільм-концерт (Концерт на екрані) (рос. Фильм-концерт (Концерт на экране)) — виконавець пісень
• 1942 — Концерт фронтові (рос. Концерт фронту) — виконавець пісень
• 1954 — Веселі зірки (рос. Весёлые звёзды) — виконавець пісень
• 1963 — Мелодії Дунаєвського (рос. Мелодии Дунаевского, художньо-документальний)
• 1971 — З піснею життям (рос. С песней по жизни, художньо-документальний)
• 1974 — Петро Мартинович і роки великого життя (рос. Пётр Мартынович и годы большой жизни, художньо-документальний)
• 1975 — Аркадій Райкін (рос. Аркадий Райкин, документальний)
• 1980 — Я мить чудову пам'ятаю (рос. Я помню чудное мгновенье, документальний)

Нагороди і почесні звання

• Орден Жовтневої революції;
• Два ордени Трудового Червоного Прапора;
• Народний артист СРСР (1965).

Книги, написані Л. Утьосовим

• Утёсов Л. О. Записки актёра. — М., 1939.
• Утёсов Л. О. С песней по жизни. — М., 1961.
• Утёсов Л. О. Спасибо, сердце! Воспоминания, встречи, раздумья. — М., 1976.
• Утёсов Л. О. Прости-прощай, Одесса-мама! (Стихи. Сост. А. Г. Иванов). — М., 2003.

Цікавинки

Одного разу до Утьосова в театр прибіг товариш, куплетист Лев Зінгерталь, що в артистичному товаристві мав прізвисько «Улюбленець півдня Росії», і бідкався, що в нього поцупили фрак, а без костюма на сцену не випускали. Утьосов негайно пішов до кафе «Фанконі», де містився «штаб» Мишка Япончика. Япончик запрошує співака до столика, проте Утьосов відмовляється й розповідає про крадіжку фрака. Мишко покликав когось із своїх і наказав: «Повернути акторові шматок хліба» (цебто фрак). Утьосов подякував і пішов. За півгодини, повернувштсь до театру, він побачив там Зінгерталя з обличчям землистого кольору. Виявилося, що люди Япончика «повернули»… 18 фраків.

Пам'ять

У філателії: 16.03.2015 року УКРПОШТА випустила в обіг художній поштовий конверт з оригінальною маркою «Леонід Утьосов. 1895—1982» (КОМ 285, ОМК 280). На конверті зображено портрет співака й кіноактора, напис: «Леонід Утьосов. 1895—1982»; мікрошрифт: «УКРАЇНА UKRAINA». На марці зображено оркестр; напис: «УКРАЇНА UKRAINA 2015». Номінал марки — 2,00 грн. Тираж 400 000 примірників. Дизайн Юлії Дюпіної. Конверт з оригінальною маркою надруковано на ДП «Поліграфічний комбінат „Україна“».

Література

Поштова марка Росії із серії «Популярні співаки російської естради», присвячена Леоніду Утьосову, 1999

• Бейлин А. Леонид Утёсов. // У кн.: Воображаемый концерт. Рассказы о мастерах советской эстрады. — Л., 1971, с. 102—105.
• Булгак Л. Г. Леонид Утёсов. // У кн.: Певцы советской эстрады. [Вып. 1.] — М., 1977, с. 3—20.
• Дмитриев Ю. А. Леонид Утёсов. — М., 1982.
• Скороходов Г. А. Звёзды советской эстрады. — М., 1982; 2-е изд.: М., 1986 (розділ «Секрет Утёсова», с. 18-33, 2-е вид. с. 25—43).
• Некролог. — «Советская культура», 1982, 12 марта.
• Марягин Л. Неизвестный Утёсов. — «Советская эстрада и цирк», 1990, № 6.
• Мангушев М., Котлярчук Б. Трудные годы «Весёлых ребят». — «Советская эстрада и цирк», 1991, № 12.
• Ревельс А. С. Рядом с Утёсовым. — М., 1995.
• Неизвестный Утёсов. Упорядник Г. А. Скороходов. — М., 1995.
• Александров В. А. Мой Утёсов. — «Нева», 1995, № 6.
• Лебедєв В. Він став Утьосовим. — «Культура і життя», 1995, 22 березня.
• Акимов В. В. Леонид Утёсов. — М., 1999.
• Хорт А. Н. Король и свита. Забавные картинки из жизни Леонида Утёсова, его друзей и его Одессы. — М., 2000.
• Скороходов Г. А. Леонид Утёсов на эстраде, на пластинках и в кино. // У кн.: Скороходов Г. А. В поисках утраченного. — М., 2000, с. 3—24.
• Кипнис Г. На перекрёстках встреч. — К., 2001.
• Імена України в космосі. — Львів — К., 2003.
• Погадаев В. А., Погадаева П. В. П. Рамли и Леонид Утёсов: параллели творчества. // У кн.: Малайско-индонезийские исследования. Выпуск 16. М., Общество «Нусантара», 2004, с. 208—218.
• Скороходов Г. А. Диски Леонида Утёсова. // У кн.: Скороходов Г. А. Тайны граммофона. Всё неизвестное о пластинках и звёздах грамзаписи. — М., 2004, с. 36—57; Отколовшийся Яков Скоморовский. // Там же, с. 57—65.
• Pogadaev Victor, Pogadaeva Polina. Ramlee and Leonid Utesov: Parallels of Creativity. // У кн.: P. Ramlee di Cakera Nusantara. Editor Awang Azman Awang Pawi, Khor Chooi Lian. Universiti Malaysia Sarawak, Kota Samarahan, 2005, p. 239—249.
• Сафошкин В. Д. Леонид Утёсов. — М., 2005.
• Генсіцька І. Біля витоків вітчизняного джазу. — «Музика», 2005, № 3.
• Скороходов Г. А. Леонид Утёсов. Друзья и враги: Н. Эрдман, М. Зощенко, И. Бабель, И. Дунаевский. — М. : АСТ: Олимп, 2007. — 317 с.
• Олексій Надемлінський про Антоніо Страдіварі, Михайла Грушевського, Джима Корбетта, Леоніда Утьосова, Сальвадора Далі / О. Надемлінський. — Київ : Грані-Т, 2007. — 144 с. (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-292-381-0 (рос.)
• Гейзер М. М. Леонид Утёсов (серія «Жизнь замечательных людей»). — М., 2008.
• Клитин С. С. Теа-джаз Л. Утёсова. // У кн.: Клитин С. С. История искусства эстрады. Учебник. — СПб., 2008, с. 342—345.
• Амчиславский Б., Амчиславский Э. Я родился в Одессе… (По материалам архива Фонда «Музей-квартира Л. О. Утёсова в Одессе»). Книга первая. — Одесса — Нью-Йорк: EDNA Media Corp, 2009.
• Таглина Ольга. Леонид Утёсов (Знаменитые украинцы). — Х., 2009.
• Кудрявцев Л. А. Знаменитые киевляне и одесситы XX в. — К., 2010.
• Надеждин Н. Я. Леонид Утёсов: «Тебе не хочется покоя…»: [біографічні оповідання] (серія «Неформальные биографии»). — М., 2011.
• Амчиславский Б. Леонид Утёсов: легенды и мифы, документы и факты. / Диссертация на соискание ученой степени доктора философии в области искусствоведения. — СПб., МУФО, 2013.
• Амчиславский Э. Утёсовская энциклопедия, как максимальное информативное издание, компактно вобравшее в себя данные о советской эстраде XX века. / Диссертация на соискание ученой степени доктора философии в области искусствоведения. — СПб., МУФО, 2013.
• Хорт А. Н. «Леонид Утёсов. С песней по жизни». (Серия «Людям о людях»). — М.: «Вече», 2013.
• Герасимова Г. П. Утьосов Леонід Йосипович // У кн.: Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 256. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Амчиславский Б., Амчиславский Э. Я родился в Одессе… (По материалам архива Фонда «Музей-квартира Л. О. Утёсова в Одессе»). Книга вторая, часть первая. — Н.-Й.: EDNA Media Corp, IUFS USA, 2014.
• Амчиславский Б., Амчиславский Э. Я родился в Одессе… (По материалам архива Фонда «Музей-квартира Л. О. Утёсова в Одессе»). Книга вторая, часть вторая. — Н.-Й.: EDNA Media Corp, IUFS USA, 2014.
• Амчиславский Б., Амчиславский Э. Я родился в Одессе… (По материалам архива Фонда «Музей-квартира Л. О. Утёсова в Одессе»). Книга третья. — Н.-Й.: EDNA Media Corp, IUFS USA, 2014.
• Амчиславский Б., Амчиславский Э. Одесский консул в столице. Леонид Утёсов: документы и факты. — Н.-Й.: EDNA Media Corp, IUFS USA, 2015.
• Мигдаль-Times. Еврейский журнал для всех. — 2015. — № 1. — 32 с. [Номер с заголовком «Человек-оркестр» на обложке целиком посвящён жизни и творчеству Л. Утёсова]
• Галяс Александр. Утёсов — знакомый и незнакомый. — Одесса, 2016.
• Скороходов Г. Леонид Утесов. Песня, спетая сердцем. — М.: ООО «ТДАлгоритм», 2017. — 336 с.
• Железный Анатолий. Леонид Утёсов. Биография, дискография, тексты песен. — К., 2017.
• Амчиславский Б., Амчиславский Э. Навсегда Утёсовым остался! Леонид Утёсов в песнях, стихах, эпиграммах, автографах. — Н.-Й.: EDNA Media Corp, IUFS USA, 2018.
• Амчиславский Б., Амчиславский Э. Черное море Леонида Утёсова. Морская тема в жизни и творчестве Леонида и Эдит Утёсовых. — Н.-Й.: EDNA Media Corp, IUFS USA, 2019.
• Амчиславский Б., Амчиславский Э. Утёсовская энциклопедия. Том 1. А, Б, В. — Н.-Й.: EDNA Media Corp, IUFS USA, 2020.
• Амчиславский Э., Галяс А. Леонид Утёсов: вне сплетен и легенд. — Одесса: Бондаренко М. А., 2020.

Посилання

• Леонід Утьосов на сайті «Гордість України»
• Леонід Утьосов на сайті «Они оставили след в истории Одессы»(рос.)
• Яшка-буксир та Мишко-Япончик(рос.)