Бичківці
Би́чківці — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Чортківська міська громада. Адміністративний центр колишньої Бичківської сільської ради.
| село Бичківці | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
_%D1%81.%D0%97%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D1%8F%D1%87.jpg) | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Тернопільська область | ||||
| Район | Чортківський район | ||||
| Громада | Чортківська міська громада | ||||
| Облікова картка | Бичківці | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1939 | ||||
| Населення | 755 (на 1.01.2018)[1] | ||||
| Територія | 2.800 км² | ||||
| Густота населення | 298.57 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 48512 | ||||
| Телефонний код | +380 3552 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 49°05′59″ пн. ш. 25°42′45″ сх. д. / 49.09972° пн. ш. 25.71250° сх. д.Координати: 49°05′59″ пн. ш. 25°42′45″ сх. д. / 49.09972° пн. ш. 25.71250° сх. д. | ||||
| Водойми | Серет | ||||
| Відстань до районного центру |
12 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 48500, Тернопільська обл., м. Чортків, вул. Шевченка, 21 | ||||
| Карта | |||||
  Бичківці | |||||
 Бичківці | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
_%D1%81_%D0%91%D0%B8%D1%87%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%86%D1%96.jpg)
Назва ред.
За історичними згадками, назву Бичківці село отримало від основного заняття жителів — розведення бичків. Інша версія — від прізвища пана Бичковецького, якому деякий період поселення належало.[2]
Символіка ред.
Герб: щит перетятий вигнуто, у верхньому синьому полі виходить срібний постамент із 4-раменним хрестом із конюшиноподібними завершеннями, у нижньому золотому стоїть чорний бик із повернутою анфас головою та срібними рогами і копитами.
Прапор: квадратне синє полотнище, з нижнього краю до середини якого йде заокруглене жовте поле, з вершини якого виходить білий постамент із 4-раменним хрестом із конюшиноподібними завершеннями, а під ним стоїть чорний бик із повернутою анфас головою та білими рогами і копитами.
Зображення бика є номінальним символом і вказує на назву поселення (герб є промовистим), а також на пов’язані з цим промисли годівлі бичків. Хрест на пагорбі означає високу духовність мешканців та підкреслює збережені тут придорожні хрести.
Географія ред.
Розташоване за 12 км від районного центру і 12 км від найближчої залізничної станції Білобожниця.
Територія 2,8 кв. км. Дворів — 250.
Історія ред.
У селі виявлено пам'ятки трипільської культури.
Перша письмова згадка — 1442 (під назвою Уґельче).
Згадується 29 березня 1449 року в книгах галицького суду[3].
Власниками села були, зокрема, Катажина Бучацька-Творовська,[4] референдар Стефан Потоцький.[5]
У 1655 в селі вибухнуло повстання проти пана;
В 1755 спалахує епідемія заразної хвороби, можливо, чуми. Збереглися датовані цим роком два хрести — на місцях поховання Барбари та її чоловіка.
1785 — у селі проживали 300 українців і 170 поляків.
Жителі Бичківців у 1837 році взяли участь у повстанні під проводом С. Штогрина проти панів, що охопило весь Чортківський округ. Більше половини мешканців села становили латинники — давні колоністи та двірська служба; місцеві жителі займалися хліборобством; були шевці, кравці, кушнірі, теслярі, ковалі, ткачі.
У XIX століття власник маєтку в Бичківцях — Цєлецький, функціонував фільварок Богуслав.
XX століття ред.
- 1900 в Бичківцях було 1524 жителі,
- 1910—1558,
- 1921—1446,
- 1931—1492 жителі;
- 1921—236,
- 1931—297 дворів.
Під час Першої світової війни до Леґіону УСС зголосився мешканець села Іван Цибульський.
1939—1941 у Чортківській тюрмі працівники НКВС замучили жителів села: Івана Горобця, Василя Козюка, Василя Лиса, Івана Маланчука, Івана і Павла Олійників, Петра Слоїка;
20–21 липня 1941 роках розстріляли в Уманській тюрмі на Черкащині Івана й Михайла Ковальчуків, Миколу і Юрія Козюків, Степана Крайчого, Івана Леськіва, Миколу Мороза, Михайла Чепурду й Онуфрія Чупурука.
Від 1943 році в Бичківцях діяв осередок ОУН.
Навесні 1944 мешканців села евакуювали у зв'язку з тим, що тут мала пролягти лінія фронту.
Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 34 особи. У березні 1945 в Бичківці примусово переселили 360 українців із Скопів (Польща).
З 24 грудня 2019 року Бичківці належать до Чортківської міської громади.[6]
Релігія ред.
- церква Успіння святого апостола і євангеліста Івана Богослова (ПЦУ[7], 1827; кам'яна);
- каплиця Преображення Господнього (УГКЦ, 1827; відновлена в 2010);
- костел Матері Божої Скорботної (1895).
Пам'ятки ред.
В урочищі «Бичківці» росте дуб черещатий «Бичківський» (понад 320 років), висотою 32 м, діаметром 162 см. у старому парку, біля церкви — дуб черещатий «Пірамідальний» (понад 100 років), діаметром — 68 см і сосна Веймутова (понад 190 років), висотою 28 м і діаметром 81 см.
Пам'ятники ред.
У 1992 році насипано символічну могилу Борцям за волю України.
Споруджено: пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1976);
- встановлено
На місцевому римо-католицькому цвинтарі вціліла капличка.
Населення ред.
| Чисельність населення, чол. | |||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1900 | 1910 | 1921 | 1931 | 2014 | 2018 | ||||||||||||||
| 1524 | 1558 | 1446 | 1492 | 776 | 755[1] | ||||||||||||||
Соціальна сфера ред.
- За Австро-Угорщини діяла 2-класна школа, за Польщі — 3-класна з польською мовою навчання.
- 1860 році вперше згадана школа при церкві (учителював дяк Криворучка). У селі діяли публічна школа (вчи- тель Антін Городиський, 1875—1908).
- Від 1892 діяла читальня товариства «Просвіта».
- Від 1931 працювали філії товариств «Сільський господар», «Луг» та ін.
- 1947 засновано бібліотеку;
- 1950 вольовим меодом створено колгосп.
- У 1960-х роках — відкрито школу, крамницю, дитячий садок, ФАП.
- Працюють музей історії церкви (від 1995), загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, поштове відділення, 3 магазини.
Відомі люди ред.
Народилися ред.
- Ольга Федорців (нар. 1956) — учена в галузі медицини;
- Орест Драбинястий (нар. 1930) — учасник національно-визвольних змагань;
- Степан Дмитерко (василіянин, чернече ім'я — Софрон; 1917—2008) — релігійний діяч, єпископ УГКЦ;
- Ярослав Солтис (нар. 1948) — соліст-вокаліст (баритон), член Національної всеукраїнської музичної спілки, заслужений працівник культури УРСР, заслужений артист УРСР, народний артист України;
- Адам Цибульський (нар. 1948) — народний артист України, актор Львівського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича (м. Дрогобич).
Поховані ред.
- Вінцентій Гавел Потоцький (бл. 1744 — 27.9.1787),[8] спадкоємець частини «фортуни» Миколи Василя Потоцького;[9] його удова Анна з Мицельських вийшла заміж за Юзефа Целецького гербу Заремба.
У літературі ред.
М. Любинський видав книгу «Бичківці. Крізь віки до сьогодення» (1994).
Примітки ред.
- ↑ а б Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 4 січня 2019.
- ↑ Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 16.
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.196, № 2277 [Архівовано 5 січня 2016 у Wayback Machine.] (лат.)
- ↑ Witalij Michałpwski. Egzekucja dóbr rodziny Buczackich — Jazłowieckich — Tworowskich na Podolu w 1564 roku [Архівовано 10 червня 2015 у Wayback Machine.].— S. 401. (пол.)
- ↑ Quirini-Popławski R. Kościoł parafialny p.w. Matky Boskiej Bolesnej w Byczkowcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego.- Kraków: «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2009.- Cz. I, tom 17. 508 s., 806 il. (пол.) ISBN 978-83-89273-71-0 s.47
- ↑ ВВРУ, 2020, № 10, стор. 22
- ↑ Об’єднавчий собор закріпив незалежність від керованої Росією церкви – Die Presse // Укрінформ. — 2018. — 17 грудня.
- ↑ Wincenty Gaweł Potocki h. Pilawa (Złota) (ID: 3.373.625) [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
- ↑ Skrzypecki Т. Н.. Potok Złoty na tle historii polskich kresów południowo-wschodnich. — Opole : Solpress, 2010. — S. 78—79. — ISBN 978-83-927244-4-5. (пол.)
Джерела ред.
- Буць А. І арканове коло віків: [3 історії с. Бичківці Чортків. р-ну] // Вільне життя. — 1997. — 5 груд. — (Рядок з біографії краю).
- Дем'янова І., Малиміна-Базиляк Т. Бичківці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 120—121. — ISBN 966-528-197-6.
- Мельничук Б., Уніят В., Федечко М. Бичківці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 448—449. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Погорецький В. Чортківщина. Історико-туристичний путівник. — Тернопіль: Астон, 2007. — С. 181. : іл. — ISBN 978-966-308-206-0
- Quirini-Popławski R. Kościoł parafialny p.w. Matky Boskiej Bolesnej w Byczkowcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2009. — Cz. I. — tom 17. — 508 s., 806 il. — S. 47. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej). — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)