Вікіпедія

Бета Ерідана

Бета Ерідана (β Ерідана, скорочено Бета Eri, β Ері), офіційно названа Курса [ˈkɜrsə][12] — друга за яскравістю зірка в сузір'ї Ерідан, розташована на північно-східному кінці цього сузір'я поблизу спільного кордону з Оріоном. Видима візуальна величина цієї зірки становить 2,796, тому її можна побачити неозброєним оком у темному небі. Вимірювання паралакса дає приблизну відстань приблизно в 89 св. р. (27 пк) від Землі.

β  Ерідана

Розташування β Ерідана (обведено)
Дані спостереження
Епоха J2000.0
Сузір’я Ерідан
Пряме піднесення 05г 07х 50.98549с[1]
Схилення −05° 05′ 11.2055″[1]
Видима зоряна величина (V) 2.796[2]
Характеристики
Спектральний клас A3 III var[3]
Показник кольору (B−V) +0.110[2]
Показник кольору (U−B) +0.124[2]


Астрометрія
Променева швидкість (Rv) –3.6[4] км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: -82.82[1] мас/р
Схил.: -75.39[1] мас/р
Паралакс (π) 36.2456 ± 0.3575 мас[5]
Відстань 90 ± 0.9 св. р.
(27.6 ± 0.3 пк)
Абсолютна зоряна
величина (MV) 		+0.59[6]
Фізичні характеристики
Маса 2.0[7] M☉
Радіус 2.4[7] R☉
Світність 25[7] L☉
Ефективна температура 8,360,[8] 8,104[4] K
Інші позначення
Cursa/Kursa,[9] Dhalim,[10] β Eri, Beta Eridani, Beta Eri, 67 Eridani, 67 Eri, BD−05 1162, CCDM J05079-0506A, FK5 188, GC 6274, GJ 9175, HD 33111, HIP 23875, HR 1666, IDS 05030-0513 A, PPM 187729, SAO 131794, WDS 05078-0505A.[11]
Посилання
SIMBADдані для bet+Eri

Номенклатура ред.

 
β Ерідана — яскрава зірка у верхній (північній) частині. Найяскравішою зіркою, внизу ліворуч, є Рігель. Між ними знаходиться відбивна туманність IC 2118.

Бета Ерідана — це зірки позначення Баєра. Вона має традиційну назву Курса, що походить від Al Kursiyy al Jauzah, «Стілець (або «Підніжка») Центрального». Це назва зоряної асоціації, що складається з цієї зірки разом із Лямбда Ерідана, Псі Ерідана та Тау Оріона. Відповідно до каталогу зірок НАСА, Al Kursiyy al Jauzah був назвою трьох зірок: β Ері — це Курса, Псі Ерідана Al Kursiyy al Jauzah I і Лямбда Ерідана Al Kursiyy al Jauzah II (за винятком Тау Оріона)[13]. У 2016 році Міжнародний астрономічний союз організував робочу групу з назв зірок (WGSN)[14] для каталогізації та стандартизації власних назв зірок. Перший бюлетень WGSN за липень 2016 року[15] включав таблицю перших двох партій назв, затверджених WGSN; яка включала Курса для цієї зірки.

Властивості ред.

β Ерідана має спектральний тип А3 III, з класом світності III, який вказує на те, що це гігантська зірка, яка спожила водень у своєму ядрі та відійшла від головної послідовності. Ефективна температура зовнішньої оболонки становить близько 8,104 K, що надає зірці білий відтінок, типовий для зірок А-типу. Прогнозована швидкість обертання становить 196 km s−1 порівняно з 2 km s−1 уздовж екватора Сонця. Відомо, що видима візуальна зоряна величина зірки змінюється в межах від 2,72 до 2,80. Особливо сильний спалах був зареєстрований у 1985 році.

Розташування та траєкторія цієї зірки свідчать про те, що вона належить до супергрупи Великої Ведмедиці, асоціації зірок, які мають спільне походження та рух у просторі. Однак його фотометричні властивості вказують на те, що він може бути нарушителем. Бета Ерідана має оптичну зірку-компаньйон з видимою зоряною величиною 10,90 з кутовим віддаленням 120 кутових секунд і позиційний кут 148°. Вона має каталожний ідентифікатор CCDM J05079-0506B.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г van Leeuwen, F. (November 2007), Validation of the new Hipparcos reduction, Astronomy and Astrophysics, 474 (2): 653—664, arXiv:0708.1752, Bibcode:2007A&A...474..653V, doi:10.1051/0004-6361:20078357, S2CID 18759600
  2. ↑ а б в Cousins, A. W. J. (1984), Standardization of Broadband Photometry of Equatorial Standards, South African Astronomical Observatory Circulars, 8: 59, Bibcode:1984SAAOC...8...59C
  3. ↑ Royer, F. та ін. (October 2002), Rotational velocities of A-type stars in the northern hemisphere. II. Measurement of v sin i, Astronomy and Astrophysics, 393 (3): 897—911, arXiv:astro-ph/0205255, Bibcode:2002A&A...393..897R, doi:10.1051/0004-6361:20020943, S2CID 14070763
  4. ↑ а б King, Jeremy R. та ін. (April 2003), Stellar Kinematic Groups. II. A Reexamination of the Membership, Activity, and Age of the Ursa Major Group, The Astronomical Journal, 125 (4): 1980—2017, Bibcode:2003AJ....125.1980K, doi:10.1086/368241
  5. ↑ Шаблон:Cite Gaia EDR3
  6. ↑ Anderson, E.; Francis, Ch. (2012), XHIP: An extended hipparcos compilation, Astronomy Letters, 38 (5): 331, arXiv:1108.4971, Bibcode:2012AstL...38..331A, doi:10.1134/S1063773712050015, S2CID 119257644.
  7. ↑ а б в Malagnini, M. L.; Morossi, C. (November 1990), Accurate absolute luminosities, effective temperatures, radii, masses and surface gravities for a selected sample of field stars, Astronomy and Astrophysics Supplement Series, 85 (3): 1015—1019, Bibcode:1990A&AS...85.1015M
  8. ↑ Kaler, James B., Cursa (Beta Eridani), Stars, University of Illinois, процитовано 10 січня 2012
  9. ↑ Moore, Patrick (2006), The amateur astronomer, Patrick Moore's Practical Astronomy Series (вид. 12th), Birkhäuser, с. 200, ISBN 1-85233-878-4
  10. ↑ Allen, R. H. (1963), Star Names: Their Lore and Meaning (вид. Reprint), New York, NY: Dover Publications Inc, с. 218, ISBN 0-486-21079-0, процитовано 12 грудня 2010
  11. ↑ bet Eri -- Variable Star, SIMBAD, Centre de Données astronomiques de Strasbourg, процитовано 10 січня 2012
  12. ↑ IAU Catalog of Star Names. Процитовано 28 липня 2016.
  13. ↑ Jack W. Rhoads - Technical Memorandum 33-507-A Reduced Star Catalog Containing 537 Named Stars, Jet Propulsion Laboratory, California Institute of Technology; November 15, 1971
  14. ↑ IAU Working Group on Star Names (WGSN). Процитовано 22 травня 2016.
  15. ↑ Bulletin of the IAU Working Group on Star Names, No. 1 (PDF). Процитовано 28 липня 2016.
  Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бета_Ерідана&oldid=42126262