Відкрити головне меню

Беркут Леонід Миколайович

Беркут Леонід Миколайович (2 (15) червня 1879(18790615), Київ — 12 лютого 1940, Київ) — український історик, дослідник західноєвропейського середньовіччя та західноєвропейської історіографії, питань методології історії.

Леонід Миколайович Беркут
Berkut L.jpg
Народився 2 (15) червня 1879(1879-06-15)
Київ
Помер 12 лютого 1940(1940-02-12) (60 років)
Київ
Поховання Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Громадянство Російська імперія, СРСР
Діяльність історик
Alma mater Київський університет
Сфера інтересів Історія Європи
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь доктор історичних наук

БіографіяРедагувати

Народився 2 (15 червня) 1879 року у Києві. Після закінчення в 1901 році історико-філологічного факультету Київського університету залишений при університеті як професор-стипендіат.

У 19071909 перебував у науковому відрядженні в Німеччині та Франції, де студіював західноєвропейську середньовічну історію, палеографію, право.

В 19091917 роках — доцент, професор р Варшавського університету, 19181922 роках — професор Донського університету в Ростові-на-Дону. Одночасно в 19101920 роках викладав на вищих жіночих курсах у Варшаві та Ростові-на-Дону.

З 1922 року — професор Київського інституту народної освіти, згодом — Київського університету. Доктор історії європейської культури (1928). В 1913 році брав участь у III Міжнародному історичному конгресі у Лондоні як представник Варшавського університету.

 
Могила Леоніда Беркута

Помер 12 лютого 1940 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 5, ряд 14, місце 18).

ТвориРедагувати

Автор близько 30 монографій, у тому числі:

  • Введение в историю средних веков. — Варшава, 1911;
  • История немецких городов в средние века. — Варшава, 1911;
  • Йоркские трактаты как источник для характеристики английских церковно-политических идей в эпоху до конкордата 1107 г. — Варшава, 1911;
  • Борьба за инвеституру во время императора Генриха V. — Т.1. До папской «привилегии инвеституры» 13 апреля 1111 г. включительно. — Варшава, 1914;
  • Про основні елементи в походженні феодальної системи // Записки КІНО. — Кн.2. — К., 1927;
  • Етюди з джерелознавства середньої історії. Період утворення і консолідації національних держав на романо-германському заході. — Київ, 1928;
  • Про долю Каролінзької історіографії 20-40-х років ХІ віку. — К., 1928;
  • Буржуазні концепції і марксо-ленінове розуміння так званих середніх віків (Маркс-Енгельс-Ленін про феодальну суспільно-економічну формацію) // Україна. — 1932. — Кн.1-2.

ЛітератураРедагувати

  • Наука и научные работники СССР. — Ч. VI. Научные работники СССР без Москвы и Ленинграда. — Ленинград, 1928. — С.33;
  • Енциклопедія українознавства. — Т.1. — С.119; РЕІУ. — Т.1. — С.128;
  • Проценко Л., Костенко Ю. Лук'янівське цивільне кладовище: Путівник. — К., 1998. — С.10.

ДжерелаРедагувати