Відкрити головне меню

Дмитро́ Тара́сович Березове́ць (*18 жовтня 1910 р., Новоград-Волинський — †29 травня 1970 р., Київ[1]) — український радянський археолог, кандидат історичних наук[2], фахівець зі старожитностей черняхівської культури і східних слов'ян другої половини I тис. н. е. (першовідкривач волинцевської і пеньківської археологічних культур — гіпотетично «антів» античних джерел).

Дмитро Тарасович Березовець
Народився 18 жовтня 1910(1910-10-18)
Новоград-Волинський
Помер 29 травня 1970(1970-05-29) (59 років)
Київ
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяFlag of the Ukrainian State.svg УНРСРСР СРСР
Національність українець
Діяльність археолог
Alma mater Військова академія механізації та моторизації
Сфера інтересів археологія
Посада майор танкових військ
Науковий ступінь кандидат історичних наук
Відомий завдяки: першовідкривач археологічних культур
Батько Тарас Пилипович Березовець

ЖиттєписРедагувати

Народився в родині вчителя початкових шкіл Тараса Пилиповича Березовця та його дружини акушерки[3]. У 1925 р. закінчив навчання у Бердичівській профтехшколі[3] і здобув фах слюсаря. З 1928 р. працював вчителем у с. Сахни Ружинського району Житомирської області[1], викладачем у системі навчальних закладів Укржитлобуду[3].

У 1941 році завершив навчання у Військовій академії механізації та моторизації ім. Й. В. Сталіна Червоної армії, та працював викладачем 2-го Ульяновського танкового училища[2].

Початок археологічної діяльності Д. Т. Березовця (тоді вчителя сільської школи) пов'язане з участю в розкопках Райковецького городища (1929—1930 рр.). Надалі працював лаборантом Бердичівського музею. З початком Другої світової війни — в Діючій армії. Потрапив у полон до німців під час найтяжчих відступальних боїв Червоної армії в 1941 р.. Перебуваючи у фашистському концтаборі, очолив загін опору. Втік до Австрії, де став комендантом табору для переміщених осіб «Клюбервізен» (Брауншвайґ)[2]. Після звільнення з полону звільнено з військової служби. Після демобілізації у 1946 р. у званні майора танкових військ[1] стає молодшим науковим співробітником Інституту археології АН УРСР.

З 1947 р. до середини 1960-х рр. вів розкопки археологічного комплексу поблизу с. Волинцеве на Путивльщині, що став опорним пам'ятником для характеристики особливої археологічної культури ранніх слов'ян Дніпровського Лівобережжя — волинцевської (другої половини VIII в., часу виплати хозарської данини слов'янськими об'єднаннями Дніпровського Лівобережжя — сіверянами, радимичами і в'ятичами).

З 1956 р. виявляє і вивчає поселення VI—VIII ст. у нижній течії р. Тясмину біля с. Пеньківки Кіровоградської області. Ця пам'ятка, у свою чергу, зіграла ключову роль в атрибуції нової для археологів культури — пеньківської. Ця культура була згодом співвіднесена багатьма фахівцями з антами античних джерел про ранніх слов'ян.

Відкривши волинцевську і пеньківську культури і проробивши перший досвід з їх тлумачення, Д. Т. Березовець поклав початок історичному поясненню в той час найбільш темних для радянських археологів відрізків розвитку Лівобережного регіону, в тому числі і Курського Посейм'я в VII—VIII ст..

У 1969 р. в м. Москві захистив кандидатську дисертацію[3], яка була присвячена інтерпретації племінного союзу сіверян, чимала частина пам'яток якого розташовується на території сучасної Курської області (роменська археологічна культура).

В останні роки життя займався вивченням пам'яток салтівської культури (археологічної основи Хазарії), які з півдня межували з роменськими пам'ятками сіверян Посейм'я.

Таким чином, працями Д. Т. Березовця виведено на новий рівень вивчення процесів історичного розвитку Курського краю і суміжних йому територій в переддержавний період останньої третини I тис. н. е.. На даний час цю історико-археологічну тематику стосовно Посейм'я і Попсілля розробляють шерег археологів, починаючи з А. М. Обломського (Москва) і О. А. Щеглової (Санкт-Петербург).

Найвідоміші праціРедагувати

Залишив 50 наукових публікацій.

  • Черняховская культура и культура славянских племен VI—VIII вв. // КСИА, 1970, в. 121;
  • Слов'яни і племена салтівської культури // А., Т. 19, 1965;
  • Харківський скарб (VII—VII ст.) // А., Т. 6, 1952;
  • Поселения уличей на р. Тясмине // МИА, 1963, № 108;
  • О датировке черняховской культуры // СА, 1963, № 3;
  • Лохвицкий могильник // КСИАУ, 1957, в. 7;
  • Археологические памятники летописных северян // КСИАУ, 1953, в. 2;
  • Дослідження слов'янських пам'яток на Сеймі в 1949—1950 рр. // АП, 1955, Т. 5.


ПриміткиРедагувати

  1. а б в Білинський О. О., До щоденника Д. Т. Березовця // Сумська старовина. № XL. 2013 р. — С.170-171
  2. а б в Сухобоков О. В., Березовець Дмитро Тарасович, сайт «Енциклопедія сучасної України», Інститут енциклопедичних досліджень НАН України
  3. а б в г Сміленко А. Т., Сухобоков О. В., Пам'яті Дмитра Тарасовича Березовця (18.Х.1910 — 29.V.1970 рр.) // Археологія. — 1990. — № 4. — С.107-115.

ДжерелаРедагувати

  • Дмитро Тарасович Березовець. Некролог. // Археологія. — 1970. — Т. XXIV. — C.231.
  • Мезенцева Галина // Мезенцева Г. Дослідники археології України: Енциклопедичний словник-довідник. Чернігів: «Рада», 1997. — C.146.
  • Білинський О. О., До щоденника Д. Т. Березовця // Сумська старовина. № XL. 2013 р. — С.170-171.
  • Сміленко А. Т., Сухобоков О. В., Пам'яті Дмитра Тарасовича Березовця (18.Х.1910 — 29.V.1970 рр.) // Археологія. — 1990. — № 4. — С.107-115.

ПосиланняРедагувати