Бекхожин Халіжан Нургожайович

Халіжан Нургожайович Бекхо́жин (каз. Қалижан Нұрғожаұлы Бекхожин; нар. 15 грудня 1913, Павлодар — пом. 2 жовтня 1990, Алмати) — казахський радянський поет, перекладач, драматург, літературознавець; член Спілки радянських письменників Казахстану з 1936 року.

Бекхожин Халіжан Нургожайович
каз. Бекхожин Қалижан Нұрғожаұлы
Народився	2 (15) грудня 1913 Павлодар, Семипалатинська область, Степове генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер	2 жовтня 1990(1990-10-02) (76 років) Алма-Ата, Казахська РСР, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	поет, перекладач
Alma mater	Казахський національний педагогічний університет (1938)
Знання мов	російська і казахська
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	Спілка письменників Казахстану
Роки активності	з 1938
Партія	КПРС
Нагороди	народний письменник Казахської РСРd
Премії

Біографія

Народився 2 [15] грудня 1913(19131215) року в місті Павлодарі (нині Казахстан). Походив із роду аргин-сюїндик-айдабол. Протягом 1932—1934 років працював у редакції павлодарської районної газети «Колгосп», де опублікував свої перші вірші та нариси. 1938 року закінчив Казахський педагогічний інститут імені Абая в Алмати.

Протягом 1938—1942 років працював у видавництві ЦК ЛКСМ Казахстану, Спілці письменників Казахстану, Казахському інституті національної культури. Під час святкування 125-річчя від дня народження Тараса Шевченка у 1939 році виступив з доповіддю про нього на ювілейному пленумі Спілки письменників Казахстану в Алмати. З 1942 по 1946 рік був військовим журналістом, мав військове звання капітана.

У 1946—1949 роках — науковий співробітник Інституту мови і літератури Казахського відділення Академії наук СРСР. З 1949 року перебував на творчій роботі. Член КПРС з 1954 року. У 1965 році на факультеті журналістики Казахстанського державного університету імені Сергія Кірова успішно захистив доповідь по монографії на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук на тему «Шляхи розвитку казахської преси».

Помер в Алмати 2 жовтня 1990 року.

Творчість

Писав казахською і російською мовами. Друкуватися почав у середині 1930-х років. Автор:

поем

• «Орман қызы»/«Лісова дівчина» (1939; про народні таланти);
• «Егорқызы Мария»/«Марія, дочка Єгора» (Алмати; Москва, 1949—1954; про любов юнака-казаха і російської дівчини);
• «Коркем эдебиет баспасы» (Алмати, 1957);
• «Партизан Балтабай» (про громадянянську війну в Казахстані);

збірок віршів

• «Шеру»/«Похід» (Алмати, 1944);
• «Весна» (1948);
• «Пісня про славних» (1965);
• «Джон — син негра» (1966);

збірок віршів та поем

• «Под звездами Москвы» (Москва, 1949);
• «Три переходи» (1962);
• «Сім поем» (1966);
• «Дала комиссары»/«Степовий комісар» (Алмати, 1968);
• «С поэзией иду» (Москва, 1974);
• «Шадар»/«Вершини» (Алмати, 1976);
• «Топрагъынънынъ»/«Мої сучасники» (Алмати, 1977);

п'єс

• «Ақан Ақтаев»/«Акан Актаєв»;
• «Егер журек шын берілсе»/«Якщо серця вірні»;
• «Нөсерден соң»/«Після зливи»;

Перекладав казахською мовою з української та російської літератур, зокрема твори Тараса Шевченка, що увійшли до збірки «Таңдамалы»/«Вибране» (Алмати, 1964), Миколи Бажана (цикл віршів «Англійські враження»), Миколи Нагнибіди, Ярослава Галана.

Автор літературознавчих праць:

• «Трагедия о новаторстве» (Алмати, 1969);
• «На перепутьях поэзии» (Алмати, 1986).

Тарасу Шевченку присвятив статті «Украинаның ұлы ақыны»/«Співець свободи» (1936), «Даламызды ұлы сырмасы»/«Великий друг наших степів» // «Қазақ әдебиеті», 1961, 10 березня; Миколі Нагнибіді — статтю «В том пленительном Киеве» // «Избранное», Москва, 1980. Узяв участь як перекладач у ювілейному виданні «Вибраних творів» Тараса Шевченка (Алмати, 1964).

Відзнаки

• Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора (1 березня 1959; ????), орденами Дружби народів (14 грудня1983), Вітчизняної війни II ступеня (11 березня 1985);
• Державна премія Казахської РСР за 1978 рік;
• Почесний громадянин Павлодара з 1985 року;
• Народний письменник Казахської РСР з 1986 року.

Вшанування

• Іменем поета названі вулиці в Павлодарі (1991) і Алмати; середня школа № 12 у Павлодарі;
• У Павлодарі на будинку № 41 по вулиці Максима Горького, де знаходився дерев'яний будинок, в якому в 1930-х роках жив поет, у 1993 році відкрито меморіальну дошку;
• 9 жовтня 2013 року у Павлодарі, у сквері у «Ақ мешіт» у старій частині міста, до 100-річного ювілею з дня народженя поета йому встановлений пам'ятник.

Література

• Бекхожин Халижан Нургожаевич // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
• Бекхожин Халіжан Нургожайович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — С. 390.;
• Ф. О. Моргун. Бекхожин Халіжан Нургожайович // Українська літературна енциклопедія : у 3 т. / відп. ред. І. О. Дзеверін. — К. : Головна редакція УРЕ, 1988. — Т. 1 : А—Г. — С. 144. — 536 с. — ISBN 5-88500-003-4.;
• Бекхожин Халижан Нургожаевич // Литературный энциклопедический словарь / под общ. ред. В. М. Кожевникова и П. О. Николаева. — Москва : Советская энциклопедия, 1987. — С. 555.(рос.)
• Е. Х. Бекхожин, М. Х. Бекхожина. Бекхожин Халіжан // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.
• Бекхожин Калижан Нургожаулы // Казахстан. Національна енциклопедія. — Алмати : Қазақ энциклопедиясы, 2004. — Т. I. — ISBN 9965-9389-9-7. (рос.);
• Борис Хоменко. Бекхожин Халіжан // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти томах — Т. 1: А—В / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ: Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — С. 359.