Бейлін Павло Юхимович
Павло Юхимович Бе́йлін (нар. 10 березня 1910, Кривий Ріг — пом. 29 серпня 1988, Київ) — український радянський лікар-хірург, кандидат медичних наук і письменник; член Спілки радянських письменників України з 1934 року.
| Бейлін Павло Юхимович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Псевдонім | Б. Ефимов | |||
| Народився |
25 лютого (10 березня) 1910 Кривий Ріг, Херсонський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія | |||
| Помер |
29 серпня 1988 (78 років) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
| Поховання | Берковецьке кладовище | |||
| Країна |
 Російська імперія УНР СРСР | |||
| Діяльність | прозаїк, хірург, публіцист, лікар, військовий лікар, письменник | |||
| Сфера роботи | медицина[1] і літературна діяльністьd[1] | |||
| Alma mater | Національний медичний університет імені О.О. Богомольця (1938) | |||
| Роки активності | 1927 — 1988 | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
| Партія | ВКП(б) | |||
| Учасник | радянсько-фінська війна і німецько-радянська війна | |||
| Нагороди |
     | |||
|
| ||||
Біографія
ред.Народився 25 лютого [10 березня] 1910 року в місті Кривому Розі (нині Дніпропетровська область, Україна) у сім'ї лікаря. Після закінчення у 1933 році Київського медичного інституту, був залишений на науковій роботі і захистив кандидатську дисертацію.
У Червоній армії з вересня 1939 року[2]. У якості військового хірурга брав участь у радянсько-фінській та німецько-радянській війнах. Член ВКП(б) з 1942 року. Війну закінчив у військовому званні підполковника медичної служби. Нагороджений двома орденами Червоної Зірки (27 березня 1943; ?); двома орденами Вітчизняної війни І ступеня (14 квітня 1945; 6 квітня 1985) та орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (24 травня 1944)[2].
У першій половині 1950-х років був київським обласним хірургом. З 1957 року і до смерті жив у Києві, в будинку на вулиці Михайла Коцюбинського, № 2[3]. Працював науковим керівником Київської міської клінічної лікарні № 1[4]. Автор наукових праць, присвячених хірургії та організації охорони здоров'я. Помер у Києві 29 серпня 1988 року. Похований у Києві на Берковецькому цвинтарі[5].
Творчість
ред.Друкувався з 1927 року. Писав української та російською мовами. Автор книг:
- «Чотири операції (Нариси з хірургії)» (Київ, 1937);
- «Новели» (Київ; Харків, 1937);
- «Людина живе раз» (Київ, 1941);
- «Записки польового хірурга» (Київ, 1947; про події німецько-радянської війни);
- «Почуття обов'язку» (1949);
- «Повість про велику рідню» (Київ, 1953; про колектив працівників Макаровської лікарні і створені там нові методи лікування);
- «Найдорожче» (Київ, 1956);
- «Живи, солдат» (Київ, 1960; про події німецько-радянської війни);
- «За велінням серця» (Київ, 1961);
- «Михайло Сидорович Коломійченко» (Київ, 1962);
- «Рік щастя» (Київ, 1970);
- «Зціляє повітря» (Київ, 1972);
- «Завжди в дорозі» (Київ, 1978; про Данила Заболотного);
- «Поговори со мною, доктор» (Київ, 1980; українською мовою «Поговори зі мною, лікарю» — Київ, 1982);
- «Твори» (у 2-х томах, Київ, 1985).
Окремі твори перекладені на болгарську, арабську, в'єтнамську, німецьку, французьку, іспанську, англійську, корейську та інші мови.
Вшанування
ред..jpg)
У 1990 році в Києві, на фасаді будинку по вулиці Михайла Коцюбинського № 2, де мешкав письменник, встановлено бронзову меморіальну дошку (горельєф, скульптор Валерій Медведєв, архітектор П. П. Купрій)[3].
Примітки
ред.- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ а б Бейлин Павел Ефимович / Память народа. (рос.)
- ↑ а б Бейлин Павел Ефимович / Интересный Киев.
- ↑ Історія Київської міської клінічної лікарні № 1.
- ↑ Бейлін Павло Юхимович // Київський некрополь: путівник-довідник / Л. А. Проценко; [ред.: В. Д. Музика, В. Ф. Гужва] / К.: Укр. письменник, 1994. — 336 с. — С. 271—272.
Література
ред.- Павло Бейлін // Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд. Олег Килимник. — К. : Радянський письменник, 1960. — 580 с., С. 30—31;
- Бейлін Павло Юхимович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1966. — Т. 1 : А — Кабарга. — С. 161.;
- Бейлін Павло Юхимович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Ю. М. Щербак. Бейлін Павло Юхимович // Українська літературна енциклопедія : В 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) та ін. — К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1 : А—Г. , С. 143;
- Ю. В. П'ядик. Бейлін Павло Юхимович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.