Багінська Ніна Григорівна
Ніна Григорівна Багінська (біл. Ні́на Рыго́раўна Багі́нская; 30 грудня 1946, Мінськ) — білоруська опозиційна активістка.
| Багінська Ніна Григорівна | |
|---|---|
| біл. Багінская Ніна Рыгораўна | |
 | |
| Народилася |
30 грудня 1946[1] (77 років) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР[2] |
| Громадянство |
 Білорусь |
| Діяльність | геологиня, активістка, громадська діячка |
| Alma mater | Білоруський державний університет інформатики та радіоелектроніки і ІФНТУНГ |
| Знання мов | російська і білоруська[3] |
| Партія | Білоруський народний фронт «Відродження»[4] |
| Зріст | 155 см[5] |
| Нагороди |
 |
| |
Біографія ред.
Народилася 30 грудня 1946 року в м. Мінську, де сім'я жила на вулиці Якуба Коласа . Навчалася в середній школі № 73. З шкільного віку займалася велоспортом, брала участь в змаганнях і зльотах всесоюзного рівня. В молоді роки, перебуваючи на велопрогулянки, потрапила в аварію, зіткнувшись з автомобілем, результатом чого стала черепно-мозкова травма, яка призвела до посттравматичної епілепсії.
Закінчила Мінський радіотехнічний інститут, спеціальність — монтажник радіоапаратури. Дотримуючись дитячу мрію стати геологом, отримала спеціальність фахівця з розвідки нафтових і газових родовищ в Івано-Франківському інституті нафти і газу.
Працювала геологом в Білоруському науково-дослідному геологорозвідувальному інституті (БелНІГРІ)[6], метою якого був пошук нафти і газу. У той же час стала членом Білоруського народного фронту, в інституті створила місцеве товариство БНФ.
З 1988 року активно бере участь в різних акціях протесту, починаючи з мітингу-реквіума на День поминання предків «Діди». У 1994 році, після приходу до влади в Білорусі А. Г. Лукашенка, була звільнена з інституту за те, що підготувала важливий звіт про свій проєкт білоруською мовою.
Її десятки разів затримували, вона провела в камерах тимчасових ізоляторів не одну ніч. 1 серпня 2014 року її було заарештовано за спалення радянського прапора біля будівлі КДБ у Мінську — в пам'ять спалення в цей день в 1937 році у внутрішньому дворі Мінської в'язниці НКВД десятків тисяч рукописів білоруських діячів культури і подальшого розстрілу їхніх авторів у підвалах «американки»[7][8][9][10] . А в 2015 році — за акцію пам'яті Михайла Жизневського, який загинув на Євромайдані в Україні. Після подій 25 березня 2017 року, коли в Мінську були заарештовані десятки активістів (справа «Білого легіону»), а по всій Білорусії були затримані сотні учасників святкування Дня Волі, Ніна Багінська щодня виходила до будівлі КДБ з біло-червоно-білим прапором і плакатом «Свободу народу» (біл. «Свабоду народу»)
5 квітня 2019 року беру участь у черговій акції в урочищі Куропати, де група активістів перешкоджала так званим «робіт з благоустрою території», під час яких напередодні, 4 квітня, були знесені 30 меморіальних хрестів по периметру братських поховань розстріляних в 1930-і роки[11]. Були затримані політик, співголова БХД Павло Северинець і Ніна Багінська, яка прийшла з великим біло-червоно-білим прапором[12][13].
У 2020 році підтримала протестні настрої після президентських виборів 9 серпня, за своє відважне поведінку стала символом протесту[14]. Вона давала інтерв'ю для YouTube-каналу Ксенії Собчак, BBC News, а також журналістам з Швеції, Польщі, Німеччині, Франції. Один з роликів на своєму YouTube-каналі присвятив їй Максим Кац.
Нагороди ред.
- 2017 рік — нагороджена пам'ятним знаком Віктора Івашкевича
- 2018 рік — перший лауреат медалі імені Сергія Ханженкова (1942—2016), політичного в'язня радянського режиму 1960-70-х
Див. також ред.
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Багінська Ніна Григорівна |
Примітки ред.
- ↑ Ніне Багінскай — 70 гадоў! — 2016.
- ↑ https://nashaniva.by/?c=ar&i=164736
- ↑ https://www.spiegel.de/politik/ausland/belarus-wie-eine-urgrossmutter-zur-protest-ikone-wurde-a-00000000-0002-0001-0000-000173548933
- ↑ «Калі на нас нападуць, як на Украіну, я вазьму ў рукі зброю», — Ніна Багінская — 2016.
- ↑ https://www.volkskrant.nl/cultuur-media/de-belarussische-demonstrant-nina-baginskaja-is-een-reus-van-155-centimeter-lang~bdcc7457/
- ↑ Белорусский научно-исследовательский геологоразведочный институт (рос.). Архів оригіналу за 9 жовтня 2020. Процитовано 26 вересня 2020.
- ↑ Вячеслав Будкевич. У здания КГБ задержана общественная активистка Нина Багинская, которая сожгла советский флаг [Архівовано 3 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // БелаПАН. 2 августа 2014.
- ↑ Виктор Толочко. Черная ночь белорусской литературы [Архівовано 8 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Sputnik. 29.10.2015.
- ↑ Лариса Тимошик. Репрессии 1937 года в Беларуси и пламя из рукописей в внутреннем дворе Минской тюрьмы НКВД [Архівовано 4 травня 2012 у Wayback Machine.] // Юридическая консультация в Беларуси. 1 ноября 2011.
- ↑ Анастасия Зеленкова. «Только одна ночь», изменившая белорусскую историю [Архівовано 8 квітня 2008 у Wayback Machine.]
- ↑ Елена Толкачева. В Куропатах снесли кресты, несколько активистов задержано [Архівовано 1 лютого 2021 у Wayback Machine.] // TUT.BY. 4 апреля 2019.
- ↑ Елена Толкачева. В Куропатах снова собирались активисты. Задержаны Нина Багинская и Павел Северинец // TUT.BY. 5 апреля 2019.
- ↑ Задержание Нины Багинской в Куропатах // Naviny.by. 5 апреля 2019.
- ↑ «Я гуляю!» 73-летняя Нина Багинская про возраст, популярность в интернете и защиту флага (біл.). TUT.BY. 7 лютого 2016. Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 6 вересня 2020.
Посилання ред.
- Евіка Отто. Ніна Багінська: «Щоб сплатити всі штрафи за участь в мітингах, мені потрібно прожити мінімум 120 років»[недоступне посилання] // Комсомольська правда . 9 вересня 2020.
- Лецішча 69-гадовай Ніни Багінскай вистаўлена на аўкциён | Дача Ніни Багінський виставлена на аукціон [Архівовано 11 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // БелТА. 9 серпня 2016.
- Штодн та будинка КДБ з пікетам виходзіць Ніна Багінская | Щоденний пікет Ніни Богінское [Архівовано 4 лютого 2021 у Wayback Machine.] // БелТА. 8 квітня 2017.
- Ніна Багінская ў відеа та 10-годдзя «Белсат» // Белсат. 10 листопада 2017.
- Ніна Багінська: «Що ви збираєтеся знайти в моїх колготках?» [Архівовано 17 травня 2021 у Wayback Machine.] // Правозахисний центр «Вясна». 11.04.2019.
- Валерія Уласик, Олена Шалаєва. «Вийшла, підняла прапор і стоїть». Пенсіонерка з Білорусі винна державі 16 тисяч доларів за акції протесту [Архівовано 5 травня 2021 у Wayback Machine.] // Дотепер. 19 червня 2019.
- "Пішла додому шити новий прапор. І точити нове древко «: Історія Ніни Багінський -» білоруської бабусі, яка просто гуляє ", — розказана їй самій [Архівовано 25 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Холод. 21.08.2020.
- Ніна Багінская зьвярнулася та вайскоўцаў | Ніна Багінська звернулася до військових [Архівовано 21 квітня 2022 у Wayback Machine.] // БелТА. 23 серпня 2020.
- Ольга Івашко. Що за жінка з прапором ходить по Мінську і каже: «Я гуляю!»? [Архівовано 21 квітня 2022 у Wayback Machine.] // АиФ в Білорусі. 26.08.2020.
- Ніна Багінська: «Білоруси не пробачать Лукашенко» // DW російською. 30 серпня 2020.
- Хто така Ніна Багінська, що стала символом протестів у Білорусі? [Архівовано 6 лютого 2021 у Wayback Machine.] // BBC News — Російська служба. 4 вересня 2020.
- Ніна Багінська прийшла на площу Незалежности [Архівовано 28 вересня 2020 у Wayback Machine.] // TUT. BY . Політика. 10 вересня 2020.
- Ніна Багінская — гістория нязломнай жанчини / Ніна Багінська / Струм // NN VIDEO TV. 10 вересня 2020. [Архівовано 15 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю з легендою білоруського протесту Ніною Багінський // Тут і зараз [Архівовано 13 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Телеканал Дождь . 20 вересня 2020.
- Омонівець відбирає прапор. [Архівовано 31 березня 2022 у Wayback Machine.] Ніна Багінська проти ОМОНу [Архівовано 31 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Ніна Багінська вже з новим прапором [Архівовано 31 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Ніна Багінська "я гуляю! [Архівовано 1 лютого 2021 у Wayback Machine.] "І БЧБ (біло-червоно-білий) прапор. [Архівовано 1 лютого 2021 у Wayback Machine.] Символи революції в Білорусі / Максим Кац [Архівовано 1 лютого 2021 у Wayback Machine.]