Відкрити головне меню

Митрополит Арсеній (у миру Олександр Іванович Мацієвич або Мацеєвич; 1697(1697) — 28 лютого (10 березня) 1772) — український просвітитель Московії, волинський святий, православний священномученик, богослов, проповідник, митрополит Тобольський, митрополит Ростовський безпатріаршої РПЦ.

Арсеній
Matseevich 2.jpg
Народився 1697[1]
Володимир-Волинський, Q30088093?, Волинське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Помер 28 лютого 1772(1772-02-28)
Ревель, Російська імперія
Поховання Таллінн
Діяльність архієпископ, священик
Alma mater Києво-Могилянська академія (1659—1817) і Київська духовна академія
Суспільний стан духовенство
Посада митрополит
Конфесія православ'я

Митрополит Арсеній Мацієвич

БіографіяРедагувати

Походив з волинського шляхетського роду, народився у місті Володимирі 1697 року в родині православного священика. Дід його був поляком, а батько унійним священиком у Володимир-Волинському. Здобув гарну освіту: вчився в місцевій духовній школі, у Львівській та Київській академіях.

1716 року майбутнього митрополита направили у Чернігівську єпархію в Новгород-Сіверський Спаський монастир проповідником. Тут він був пострижений у чернецтво з ім'ям Арсеній. Під час свого перебування в Чернігові Арсеній зблизився з архієпископом Антонієм Стаховським. В 1718 році за власним бажанням був відпущений в Київську академію для «слухання філософії і богослов'я». Арсеній залишався в Академії до 1726 року, тут отримав сан священика (в 1723 році).

Після закінчення Академії він протягом 1726–1727 рр. був проповідником при київському архієпископі Варлаамі Ванатовичу, в 1728–1729 роках живе В Києво-Печерській лаврі, в 1730 році подорожує в Тобольск, де в цей час перебував Антоній Стаховський.

В ієромонахи його рукоположив єпископ Переяславський Кирило Шумлянський в митрополичому соборі Святої Софії. Два роки він проповідує при Києво-Софійському митрополичому дворі, потім рік у Києво-Печерській Лаврі, а вже 1729 року він приїздить до Чернігова і зупиняється у Свято-Троїцькому Іллінському монастирі.

Протягом 1734-35 років був учасником морської Камчатської експедиції. Експедиція то вирушала, то знову поверталася назад. 24 січня 1736 року він разом з іншими керівниками експедиції, був привезений з Пустоозерського острогу в Адміралтейську колегію. Тільки в січні 1737 року за нього заступився архієпископ Амвросій Юшкевич. Він неабиякий мав вплив на російських імператриць Анну Іоанівну, регентшу Анну Леопольдівну, а потім і на Єлизавету Петрівну. 25 січня 1737 року за поданням Святішого Синоду о. Арсенія було звільнено і він прибув до Санкт-Петербурга. 13 вересня 1738 року Святійший Синод призначив його екзаменатором ставлеників у священство і законовчителем Кадетського сухопутного корпусу. 28 вересня 1739 року ієромонах Арсеній Мацієвич стає законним вчителем гімназії при Академії наук.

За оцінками дослідників, був сильним богословом і блискучим проповідником. 10 березня 1741 року його призначили на митрополита Тобольського і всього Сибіру. 26 березня 1741 року посвячений в сан митрополита.

28 травня 1742 року вийшов наказ — «Арсенія, митрополита Тобольського, перевести на Ростовську кафедру і бути йому Святійшого Синоду членом».

Після приходу до влади Катерини II, вона розпорядилася забрати монастирські землі в казенну власність. В 1763 році Арсеній прислав в Синод, який в той час знаходився в Москві, 2 донесення, в яких різко висловився проти нових розпоряджень щодо церковного майна. Синод представив перше донесення Імператриці і 14 квітня 1763 року, в присутності Синоду, справа закінчилась його засланням в Архангельську єпархію в Миколаївський Карельський монастир.

В 1767 році в цьому ж монастирі, по доносу одного з офіцерів, почалось розслідування нової справи проти Арсенія. По цій справі його було доставлено в Архангельську Губернську Канцелярію, де він утримувався на час слідства. Ця справа, разом із попередньою із 1763 року, розглядалась особисто Імператрицею. За таке «оскорбление ея величества» владику позбавили сану й чернецтва, засудили до смерті після катувань. Але вирок було замінено на ще тяжчий — довічне ув'язнення в кам'яному мішку Ревельської в'язниці. А щоб муки непокірного митрополита були дошкульніші, цариця розпорядилася повісити на стіні камери його парадний портрет при всіх митрополичих регаліях. Так 70-літній старець закінчив життя — від холоду й голоду.

КанонізаціяРедагувати

В 2004 році Українська Православна Церква Київський Патріархат причислила Арсенія (Мацієвича) до лику святих.

ПриміткиРедагувати

  1. Faceted Application of Subject Terminology

ПосиланняРедагувати