Вікіпедія

Арнаутов Василь Олексійович

науковець
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Арнаутов.

Василь Олексійович Арнаутов (нар. 18 березня 1881(18810318) — вересень 1938) — історик освіти, ректор Одеського інституту народного господарства.

Арнаутов Василь Олексійович
Народився 18 березня 1881(1881-03-18)
Катаржино, Тираспольський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер 1938
Громадянство Російська імперія, СРСР СРСР
Діяльність історик, педагог
Alma mater Новоросійський університет
Вчителі Линниченко Іван Андрійович
Заклад Одеський інститут народного господарства, Одеський інститут народної освіти, Одеський педагогічний інститут

Життєпис ред.

В. О. Арнаутов народився 18.03.1881 у с. Катаржино Херсонської губернії.

Середню освіту отримав у 3-й Одеській гімназії, вищу — на історичному відділенні історико-філологічного ф-ту Імператорського Новоросійського університету (1899—1903 р. р.). Безпосереднім вчителем в Новоросійському університеті був професор Іван Линниченко. Під керівництвом І. Линниченка студіював давньоруські літописи, роботи О. Шахматова, організовував лекції для простолюду на Слобідці-Романівці в Одесі.

У 1920-ті І. Линниченко зараховував В. Арнаутова до числа своїх найближчих учнів — своєї наукової школи. 11.10.1908 був обраний у члени Педагогічного відділу ІФТ при Новоросійському університеті.

Однак В. Арнаутов присвятив себе не так науковій, як революційній діяльності у лавах партії соціалістів-революціонерів. До 1917 року вчителював в Одесі та різних містах Російської імперії, організовував нелегальну політичну роботу, зазнавав переслідувань поліції. У 1917—1920 роках був одним з активних борців за встановлення радянської влади в Україні, очолював революційні дружини в Одесі у 1919—1920 рр.. На початку 1920-х ролків перебував у лавах есерів-боротьбістів, але згодом вступив до КП(б)У.

У 1921—1928 роках перебував у Харкові. У 1920-1930-х роках зосередився на адміністративно-педагогічній роботі, організовував допомогу голодуючим дітям, виконував обов'язки завідувача Управління соцвиху при Наркомосі УСРР. Брав участь у багатьох з'їздах, був одним з головних теоретиків радянської освітньої системи. Пропагував ідею українізації. У 1926 році писав, що «через 7-10 років у нашій Республіці українська мова буде рішуче переважати у культурі, на ній будуть однаково розмовляти робітники та селяни».

З 1928 року і до загибелі жив в Одесі, де займався педагогічною та науковою діяльностю. Читав лекції з історії, діалектичного матеріалізму, економіки в Одеському інституті народної освіти. В Одеському педагогічному інституті завідував кабінетом історії України.

В 1928—1930 роках був ректором Одеського інституту народного господарства .

У листопаді 1937 року був заарештований, а 22 вересня 1938 року — засуджений до страти.

Реабілітований в 1956 році.

Науковий доробок ред.

В анкетах своїм головним науковим напрямком називав історію України. У творчому доробку мало суто науково-історичних праць, свою кваліфікацію реалізовував у педагогічних та суспільно-політичних працях. Лише наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. та наприкінці життя працював істориком, здебільшого джерелознавцем. Дослідження одного зі списків давньоруського літопису здійснив на високому джерелознавчому рівні. Стаття вийшла в одному з видань РАН за сприяння академіка О. Шахматова. Став одним з перших істориків радянської педагогіки. Підкреслював контраст між дореволюційною та радянською системою освіти, зазначаючи русифікаторський та елітарний характер першої. Одним з перших здійснив спробу періодизації початкового етапу розвитку радянської системи освіти, пов'язавши її з етапами господарського та політичного розвитку.

Праці ред.
  • Арнаутов В. «Киевская» летопись Супрасльского сборника (к вопросу о Смоленском летописании) / В. Арнаутов // Известия отделения русского языка и словесности императорской АН. — 1909. — Т. 14. — Кн. 3. — С. 5–7.
  • Арнаутов В. Короткий нарис історії соцвиху / В. Арнаутов // Записки Харківського інституту Народної освіти ім. О. Потебні. — Т. 2. — 1927. — С. 3–17.
  • Арнаутов В. Прежде и теперь / В. Арнаутов. — Х., 1926. — 76 с.
  • Арнаутів В. Навчання грамоти / В. Арнаутів // Радянська освіта. — 1925. — № 3. — С. 28–34; Арнаутов В. Дитячий рух на селі / В. Арнаутов // Радянська освіта. — 1923. — № 1. — С. 81–86.
  • Арнаутов В. На боротьбу за культурну людину / В. Арнаутов //Дитячий рух. — 1928. — № 6–7. — С. 2.
  • Арнаутов В. Засоби педагогічного впливу в колективах Ю. Л. / В. Арнаутов // Радянська освіта. — 1925. — № 5. — С. 28–30.
  • Арнаутов В. Шкільна кооперація на пленумі ЦБ КДР / В. Арнаутов // Дитячий рух. — 1926. — № 7–8. — С. 1–3.
  • Арнаутов В. Учитель и детское движение / В. Арнаутов // Путь просвещения. — 1923. — № 7–8. — С. 50–57. Арнаутов В. Кооперация в школе / В. Арнаутов // Друг детей. — 1925. — № 7–8. — С. 19–24.

Література та джерела ред.

  • Арнаутов Василь Олексійович (1881—1938) / О. Є. Музичко // Одеські історики: енциклопедичне видання / відп. ред.: В. А. Савченко.  . — Т. 1 : (початок XIX — середина XX ст.) — Одеса: Друкарський дім, 2009. — С. 30 — 32;
  • Смирнов В. А. Реквием ХХ века: в 5-ти ч. Ч. 1. / В. А. Смирнов. — Изд. второе доп. и испр. — Одесса: Астропринт, 2009. — С. 135—144.
  • Фурсенко Л. І. Арнаутов Василь Олексійович / Л. І. Фурсенко // Наша школа . — 2013 . — № 5 . — С. 2–3.
  • Репресовані педагоги України: жертви політичного терору (1920—1941) / В. Марочко, Г. Хілліг. — К. : Наук. світ, 2003. — С. 187—193.
  • Букач В. М. Науковці Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського: Біографічний словник. — Вип. 4. — Одеса: ПНПУ, 2022. — С. 4 — 5, http://dspace.pdpu.edu.ua/bitstream/123456789/15188/3/Bukach%20Valery%20Mykhailovych.%20Іssue.%204..pdf
Посилання ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Арнаутов_Василь_Олексійович&oldid=38226771