Вікіпедія

Армія Республіки Сербської

А́рмія Респу́бліки Се́рбської або Ві́йсько Респу́бліки Се́рбської, ВРС (серб. Војска Републике Српске, босн. і хорв. Vojska Republike Srpske), іноді ще Армія боснійських сербів — колишні збройні сили самопроголошеної Республіки Сербської, яка спочатку називалася «Сербська Республіка Боснії і Герцеговини» та існувала у межах міжнародно визнаної території суверенної Республіки Боснії і Герцеговини. Засновані 1992 року, реорганізовані — 2001.

Армія Республіки Сербської
серб. Војска Републике Српске (ВРС)
босн. Vojska Republike Srpske (VRS)

Емблема Армії Республіки Сербської
Засновані 8 квітня 1992
Розпущені 1 грудня 2005
Види збройних сил
Сухопутні війська
Повітряні сили
Штаб Баня-Лука
Командування
Президент Республіки Сербської Радован Караджич
(1992–1996)
Головнокомандувач Ратко Младич
(1992–1996)[1]
Начальник Генерального штабу Ратко Младич
Людські ресурси
Активні службовці 80 000 військовослужбовців (протягом Боснійської війни)[2]
Службовці за кордоном Ірак Ірак (2005)
Історія
Операція «Коридор 92»
Армія Республіки Боснії і Герцеговини
Боснійська війна
Хорватська рада оборони
Війна Хорватії за незалежність
Патріотична ліга
Територіальна оборона Боснії і Герцеговини
Армія Республіки Сербської у Вікісховищі

2003 року армія почала інтегруватися у Збройні сили Боснії і Герцеговини. У 2005 році один повністю інтегрований підрозділ сербів, боснійців і хорватів було розгорнуто в Іраку для посилення очолюваної Сполученими Штатами коаліції військ.[3] 6 червня 2006 року армія завершила входження у Збройні сили Боснії і Герцеговини, які перебувають у віданні Міністерства оборони Боснії і Герцеговини.[4][5]

Історія ред.

 
Однострій ВРС

Армію Республіки Сербської створено 12 травня 1992 року із залишків Югославської Народної Армії колишньої Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії, від якої в тому самому році відокремилася Соціалістична Республіка Боснія і Герцеговина. Коли спалахнула Боснійська війна, то ЮНА офіційно розпустила 80 000 військовослужбовців, які були за етнічною належністю боснійськими сербами. Ці війська, яким було дозволено зберегти своє важке озброєння, лягли в основу новоствореної армії Республіки Сербської.[6] Приміром, Перший корпус Країни Збройних Сил Республіки Сербської успадкував інфраструктуру і бойові засоби П'ятого корпусу Югославської Народної Армії. Для участі у бойових діях під час Боснійської війни за умов майже повної комплектації православними військовослужбовцями-сербами та призовниками з Боснії і Герцеговини ВРС також вдавалося до послуг близько 4000 іноземних православних добровольців. Із них 1000—1500 прибули з Росії та Болгарії,[7] а 700 добровольців походили конкретно з Росії.[8] На боці Республіки Сербської також добровільно воювали 100 греків, утворивши Грецьку добровольчу гвардію, яка нібито причетна до Сребреницької різанини.[9]

Військове керівництво ВРС під час війни очолював генерал Ратко Младич, над яким відбувся суд у МТКЮ за звинуваченням у геноциді боснійських мусульман, у чому звинувачуються і інші воєначальники боснійських сербів. Младича було заарештовано в Сербії 26 травня 2011, а 8 червня 2021 остаточно засуджено на довічне ув'язнення.

Спеціальні підрозділи ред.

  • Спеціальна бригада Гвардія «Пантери» (серб. Специјална бригада Гарда Пантери), Східнобоснійський корпус
  • «Вовки з Дріни» (серб. Вукови са Дрине), Дрінський корпус
  • Спецпідрозділ «МАНДО» (серб. Специјална Јединица "МАНДО"), Східнобоснійський корпус
  • Спецпідрозділ «ОСМАЦІ» (серб. Специјална Јединица "ОСМАЦИ"), Дрінський корпус
  • Сербська гвардія «Іліджа» (серб. Српска Гарда Илиџа), Сараєвсько-Романійський корпус
  • «Білі вовки» (серб. Бели Вукови)

Устрій ред.

 
РСЗВ «M-77 Oganj» Війська Республіки Сербської
 
M-84 ВРС
 
ЗІС-3 армії боснійських сербів
 
ЗСУ-57-2
 
М-46
 
Д-30
 
Т-34

1993 ред.

1995 ред.

  • 1-й Країнський корпус (Баня-Лука)
  • 2-й Країнський корпус (Дрвар)
  • Східнобоснійський корпус (Бієліна)
  • Сараєвсько-Романійський корпус (Пале)
  • Дрінський корпус (Хан-Песак)
  • Герцеговинський корпус (Білеча)

2001 ред.

  • 1-й корпус (Баня-Лука)
  • 3-й корпус (Бієліна)
  • 5-й корпус (Соколац)
  • 7-й корпус (Білеча)

Оснащення ред.

Танки і бронемашини ред.

Причіпна артилерія ред.

Самохідна артилерія ред.

Реактивні системи залпового вогню ред.

ПТКР ред.

Протитанкові гармати ред.

Зенітні гармати ред.

ПЗРК і зенітні ракети ред.

Стрілецька зброя ред.

ВПС РС ред.

Раніше відомі під назвою «Військова авіація і ППО Війська Республіки Сербської» (серб. Ратно ваздухопловство и противваздушна одбрана Војске Републике Српске) або «ВПС і ППО ВРС». Починаючи з 1 червня 2004 Повітряні сили Республіки Сербської офіційно називалися «Перший полк авіації та протиповітряної оборони Війська Республіки Сербської».

Примітки ред.

  1. ↑ THE INTERNATIONAL CRIMINAL TRIBUNAL FOR THE FORMER YUGOSLAVIA – Case No. IT-95-5/18-I. UN – ICTY. 2007. Архів оригіналу за 19 вересня 2007. Процитовано 26 вересня 2007. On 12 May 1992, Ratko MLADIC was appointed Commander of the Main Staff of the VRS, a position he held until at least 22 December 1996. On 24 June 1994, Ratko MLADIC was promoted to the rank of General Colonel.
  2. ↑ Jonathan S. Landay (15 August 1994). UN Says Lifting Bosnia Embargo May Hurt Muslims, Help Serbs. The Christian Science Monitor. Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 4 March 2013.
  3. ↑ Nedim Dervisbegovic (2 червня 2005). Bosnia's first unified army platoon deployed to Iraq. The San Diego Union-Tribune. Архів оригіналу за 15 жовтня 2007. Процитовано 26 вересня 2007.
  4. ↑ Gaub, Florence (2011). Military Integration after Civil Wars: Multiethnic Armies, Identity and Post Conflict Reconstruction. Canada: Routledge. ISBN 9780203841051. Архів оригіналу за 24 березня 2020. Процитовано 31 березня 2016.
  5. ↑ Ramet, Sabrina, ред. (2010). Central and Southeast European Politics since 1989. Cambridge University Press. с. 324. ISBN 9780521888103. Процитовано 31 березня 2016.
  6. ↑ John Kifner (27 January 1994). Yugoslav Army Reported Fighting In Bosnia to Help Serbian Forces. The New York Times. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 4 March 2013.
  7. ↑ Innes 2006, p. 157
  8. ↑ Thomas 2006, p. 13
  9. ↑ Helena Smith (5 січня 2003). Greece faces shame of role in Serb massacre. The Guardian. Архів оригіналу за 27 квітня 2013. Процитовано 4 березня 2013.

Література ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Армія_Республіки_Сербської&oldid=41921930