Вікіпедія

Zastava M70 (автомат)

Zastava M70 (серб. кир. Застава М70) — югославський автомат, призначений для стрільби набоями 7,62×39 мм. Розроблений підприємством Zastava Arms упродовж 1960-х років, неліцензійний аналог радянського AK-47 (а конкретно, варіант Тип 3). Став стандартною піхотною зброєю в Югославській Народній Армії 1970 року, доповнивши і пізніше замінивши автомат Zastava M59/66. Як початкова конструкція M70, так і комерційні варіанти зброї без здатності вибору вогню, відомі як серія Zastava PAP, досі виробляються на підприємстві Zastava на експорт.

Zastava M70

Zastava M70AB2
Тип автомат
Походження СФРЮ
Історія використання
На озброєнні 1970—1982 (обмежене використання)
з 1982 (автомат стандартного вжитку)
Оператори Див. Оператори
Війни Громадянська війна в Родезії
Війна за незалежність Намібії
Війна в Перській затоці
Громадянська війна в Лівані
Югославські війни
Громадянська війна в Руанді
Перша конголезька війна
Косовська війна
Конфлікт у Республіці Македонія
Війна в Афганістані
Війна в Іраку
Конфлікт у Ківу
Перша громадянська війна у Лівії
Громадянська війна в Сирії
Війна в Малі
Війна в Іраку (2014—2017)[1]
Історія виробництва
Розробник Zastava Arms
Розроблено 1962—1968
Виробник Zastava Arms
Виготовлення 1970 — донині
Виготовлена
кількість		 4 000 000[2]
Варіанти Див. Варіанти
Характеристики
Вага 3,70
Довжина 940 мм
Довжина ствола 415
Набій 7,62×39 мм
Дія газовідвідний (поворотний затвор)
Темп вогню 620 об/хв
Дульна швидкість 720 м/с
Дальність вогню
Ефективна 410
Система живлення знімний коробчастий магазин на 30 набоїв AK-47, магазин РКК на 40 набоїв, барабанний магазин РКК на 75 набоїв
Приціл механічний
Zastava M70 (автомат) у Вікісховищі

Історія ред.

 
Південносуданський вояк із М70 у 2016 році

Починаючи з 1952 року, оборонна промисловість Югославії експериментувала з новими конструкціями автоматичних гвинтівок, переважно за зразком німецьких StG-44, невідому кількість яких захопили югославські партизани під час Другої світової війни.[3] 1959 року в Югославію перебігли два албанські вояки з радянськими автоматами АК-47, які югославський уряд негайно передав на обстеження інженерам підприємства Zastava,[3] яке зуміло зробити металеві виливки двох зразків АК, але не змогло зібрати достатньо технічних даних, щоб відтворити зброю або її складові частини.[3] Однак до кінця року югославський уряд одержав інші ранні зразки автоматів Калашникова від нерозпізнаної країни третього світу, яка отримувала радянську військову допомогу.[3] На той момент Zastava накопичила достатньо автоматів AK, щоб її інженери могли вивчити та успішно проаналізувати цей вид зброї.[3] Неліцензоване виробництво аналога АК-47 почалося 1964 року.[4]

Хоча показники під час польових випробувань були задовільними, Югославська Народна Армія не взяла масово на озброєння M64.[5]

1970 року югославська влада схвалила M64 для серійного виробництва під назвою AP M70 (Automatska Puška Model 1970 «автоматична гвинтівка зразка 1970 року»), з деякими змінами у початковій конструкції.[6] Щоб зменшити витрати на виробництво, з M64 було вилучено пристрій відкриття затвору. Замість цього Zastava виготовляла для M70 фірмові магазини, які виконували ту саму функцію.[4] Накладки магазинів мали плоскі задні краї, які тримали затвор після вистрілу останнього патрона.[4] Також випускалася розробка на основі M70 із відкидним прикладом під позначенням M70A.[4] Того року М70 став стандартною піхотною зброєю югославської армії.[7]

Первісна конструкція М70 була заснована на ранньому зразку радянського АК-47, що використовував фрезеровану ствольну коробку.[4] Згодом її замінили штампованою коробкою, що виготовлялася зі сталевих листів товщиною 0,9 мм.[4] Перевідник вогню з'єднали з ударно-спусковим механізмом, дулове гальмо прийшло на зміну полум'ягаснику з попередніх зразків. Так з'явилися варіанти M70B1 (з непорушним прикладом) і M70AB1 (зі складаним прикладом).[6] Проте у масовому виробництві надали перевагу моделям M70B2 (з фіксованим прикладом) і M70AB2 (з відкидним прикладом): ствольна коробка виготовлялася з товстіших листів завширшки 1,5 мм, а до автомата додали приціл на перехідному каналі для стрільби гвинтівковими гранатами.[6] Саме два останні варіанти набули найбільшого поширення в Югославії: їх використовувала і ЮНА, і різні інші сторони югославських воєн.[6] M70B2 і більшість пізніших зразків M70AB2 виготовлялися також із міцнішими цапфами ствола, які нагадують ті, що на легкому кулеметі РКК.[4] Автомати відтоді мали чіткі опуклості по обидва боки передніх ствольних коробок, задумані для розміщення більших цапф на зразок РКК.[4] Збільшені цапфи і товстіші ствольні коробки розглядалися як необхідний захід для підсилення конструкції і кращого прилаштування для стрільби гранатами,[6] оскільки до автомата можна приладнати підствольний 40-міліметровий гранатомет.

Підприємство Zastava дозволило ліцензоване виробництво M70 в Іраку під назвою Tabuk. Єдина відмінність між Tabuk і M70 полягає в тому, що іракська версія має твердохромований ствол.

Особливості ред.

 
Автомат Zastava M70 з піднятими прицільними пристосуваннями для стрільби з гвинтівкового гранатомета.

Всі видозміни Zastava M70 мали змогу вести стрілянину і гвинтівковими гранатами, подовжена дерев'яна цівка з трьома отворами для охолодження, були оснащені механічними прицілами з ціликами і підсвіткою для точнішої стрільби в темний час доби, ударником, що утримував на місці ствольну коробку під час стрільби гранатами, та нехромованим стволом. Вогонь з автомата можливий одиночними пострілами і чергами: перевідник вогню на правому боці ствольної коробки має три позначки: «U» (Ukeceno «запобіжник»), «R» (Rafalna «автоматичний вогонь») і «J» (Jedinačna «напівавтоматичний режим»).[4] Залежно від виду вогню розрізняються і оптимальні результати стрільби: за одиночної стрільби на землі точність становить до 400 м, а в повітрі — 500 м, короткими чергами (3-5 куль) — до 300 м, довгими (10-15 куль) — близько 200 м. Перехресна стрільба кількома стрільцями забезпечує оптимальні результати до 600 м. Влучання в цілі у повітрі (вертольоти, парашути) можливе на відстані до 500 м. Дальність стрільби по цілі 1000 м. Стрільба по цілях у повітрі (вертольоти, парашути) можлива на відстані до 500 м. Бойовий комплект складається з 5 ріжків, які разом уміщують до 150 куль.[4] Ресурс автомата становить 10 000 куль.

М70 випускався з багнетом АКМ пізнього зразка, скопійованим з оригінального радянського виробу, зі шкіряним підвісом для піхов.[4] Був також укомплектований унікальним югославським полотняним ремінцем, який кріпився до автомата плоским сталевим гаком.[4] Конструкція гака вимагала набагато ширшого вертлюга для кріплення до муфти газовідводу M70, ніж зазвичай в інших автоматів Калашникова.[4]

Варіанти ред.

 
Zastava M70 AB3
 
2 вояки армії США, де один використовує Zastava M70AB2, а другий — AKM.
 
Різні дослідні зразки Zastava M64
  • M70,
  • M70A,
  • M70A1,
  • M70B1,
  • M70AB2,
  • M70B1N,
  • M70AB2N,
  • M70AB3,
  • M70B3,
  • M92 — карабін, укорочений варіант M70AB2,
  • PAP M70 — напівавтоматичний варіант, призначений для цивільного ринку,
  • Tabuk — іракська копія. Канал ствола і патронник не хромовані.[8],
  • Tabuk Carbine — іракський варіант карабіна з прикладом, що розкладається,
  • Tabuk Sniper Rifle — іракський варіант із довгоствольною штампованою ствольною коробкою і нескладаним прикладом.

Оператори ред.

 
Іракський поліціянт із M70AB2.

Колишні оператори ред.

  •   Заїр: використовували найманці 1997 року[24]

Примітки ред.

  1. ↑ а б Iraq: Turning a blind eye: The arming of the Popular Mobilization Units (PDF) (Звіт). Amnesty International. 5 січня 2017. с. 26. MDE 14/5386/2017. Архів (PDF) оригіналу за 13 березня 2017. Процитовано 26 жовтня 2018.
  2. ↑ M70. Weapon Systems Net. Архів оригіналу за 18 вересня 2014. Процитовано 16 листопада 2014.
  3. ↑ а б в г д Chivers, C. J. (2011). The Gun. New York: Simon and Schuster. с. 250–251. ISBN 978-0-7432-7173-8.
  4. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Brayley, Martin (1 червня 2013). Kalashnikov AK47 Series: The 7.62 x 39mm Assault Rifle in Detail. Marlborough: The Crowood Press. с. 277—293. ISBN 978-1847974839.
  5. ↑ Nurkić, 2005, с. 71.
  6. ↑ а б в г д Nurkić, 2005, с. 72.
  7. ↑ History of Zastava Arms 1945–1970. Zastava Arms. 2008. Архів оригіналу за 7 травня 2012. Процитовано 16 листопада 2014.
  8. ↑ а б Rottman, 2011, с. 49.
  9. ↑ Noir, War (23 лютого 2021). #Afghanistan: #Taliban captured various weapons after an insider attack near #Helmand. A Romanian PM md. 65, an RPK LMG, Zastava M72B1 LMG, 2x Type 3 AK-47 rifles, Bulgarian Arsenal RPG-7V Launcher and PK GPMG were seized. @War_Noir (англ.). Архів оригіналу за 23 липня 2021. Процитовано 22 липня 2021.
  10. ↑ Zastava oružje najavila povratak na tržište Angole i Egipta [Zastava Arms announces return to the market of Angola and Egypt]. eKapija (босн.). Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 26 січня 2016.
  11. ↑ Cherisey, Erwan de (July 2019). El batallón de infantería "Badenya" de Burkina Faso en Mali - Noticias Defensa En abierto. Revista Defensa (ісп.) (495–496). Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 11 березня 2022.
  12. ↑ Berman, Eric G.; Lombard, Louisa N. (December 2008). The Central African Republic and Small Arms: A Regional Tinderbox (PDF). Small Arms Survey. с. 82, 94. ISBN 978-2-8288-0103-8. Архів оригіналу (PDF) за 7 січня 2017. Процитовано 15 вересня 2018.
  13. ↑ а б Small Arms Survey (2015). Waning Cohesion: The Rise and Fall of the FDLR–FOCA (PDF). Small Arms Survey 2015: weapons and the world (PDF). Cambridge University Press. с. 201. Архів оригіналу (PDF) за 28 січня 2018. Процитовано 29 серпня 2018.
  14. ↑ Kipar prodaje Maliju Zastavine kalašnjikove [Cyprus selling Mali Zastava Kalashnikovs]. Kurir (босн.). 1 лютого 2013. Архів оригіналу за 31 січня 2016. Процитовано 26 січня 2016. Kiparsko Ministarstvo odbrane ponudilo je 2.364 automatskih pušaka koje je proizvela kragujevačka "Zastava", afričkim snagama koje pomažu vlastima u Maliju u borbi protiv islamskih ekstremista. ("The Cypriot Ministry of Defence has offered 2,364 automatic rifles produced by the Kragujevac-based "Zastava", to the African forces to help the authorities in Mali to fight Islamic extremists.")
  15. ↑ а б в Republic of Serbia: Ministry of Economy and of Regional Development. Annual Report on the Transfers of Controlled Goods in 2008. с. 37. Архів оригіналу за 21 грудня 2014. Процитовано 25 жовтня 2014 — через Stockholm International Peace Research Institute.
  16. ↑ Small Arms Survey (2009). Revealing Provenance: Weapons Tracing during and after Conflict. Small Arms Survey 2009: Shadows of War. Cambridge University Press. с. 108, 110. ISBN 978-0-521-88041-1. Архів оригіналу (PDF) за 30 серпня 2018. Процитовано 7 вересня 2018.
  17. ↑ Jenzen-Jones, N.R.; McCollum, Ian (April 2017). Small Arms Survey (ред.). Web Trafficking: Analysing the Online Trade of Small Arms and Light Weapons in Libya (PDF). Working Paper No. 26. с. 75. Архів оригіналу (PDF) за 9 жовтня 2018. Процитовано 30 серпня 2018.
  18. ↑ Drazen. Croatia delivers donated infantry weapons to Mali – Ministry of Defence of the Republic of Croatia. Архів оригіналу за 24 грудня 2014. Процитовано 18 березня 2018.
  19. ↑ Krott, Rob (October 2003). Macedonia's Weaponry: A New Nation Re-Arms and Fights. Small Arms Review. Т. 7, № 1. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 30 березня 2019.
  20. ↑ Jones, Richard D., ред. (27 січня 2009). Jane's Infantry Weapons 2009/2010 (вид. 35th). Jane's Information Group. ISBN 978-0-7106-2869-5.
  21. ↑ Oropali SKB Banko v Ljubljani [SKB bank in Ljubljana robbed]. RTV Slovenija (словен.). 12 жовтня 2015. Архів оригіналу за 21 жовтня 2015. Процитовано 12 жовтня 2015.
  22. ↑ а б Page doesn't exist. Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 11 березня 2022.
  23. ↑ Croatia Sending Infantry Weapons for Four Brigades in Ukraine. Total Croatia News (англ.). Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 26 березня 2022. 28 February, 2022 - Croatia has decided to grant Ukraine's request for weaponry and will send infantry weapons and protective equipment in the amount sufficient for four brigades, Defence Minister Mario Banožić told the press on Monday. "We are talking about rifles and machine guns with the calibres requested by the Ukrainian side," said the minister after the government held a meeting at which military aid to Ukraine was discussed. The value of the weapons is HRK 124 million (€16.5 million).
  24. ↑ Abbot, Peter (February 2014). Modern African Wars: The Congo 1960–2002. Oxford: Osprey Publishing. с. 47. ISBN 978-1782000761.

Додаткова література ред.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Zastava M70 (автомат)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Zastava_M70_(автомат)&oldid=41339645