Ареколін

хімічна сполука

Ареколін - психоактивний алкалоїд, який міститься в горіхах пальми Ареки (Areca catechu), частковий агоніст мускаринових та нікотинових рецепторів ацетилхоліну.

Хімічна структура ареколіну

ІсторіяРедагувати

Ареколін - природний психоактивний алкалоїд, який міститься в горіхах пальми Ареки (Areca catechu), яка є ендеміком в південно-східній Азії, східно-африканському та західно-тихоокеанському узбережжях.

Історія споживання горіхів ареки сягає декількох тисячоліть. Найдавніші докази використання були знайдені в Таїланді. Застосування їх як ліків описано в Дунхуанських рукописах (північно-західний Китай).

В даний період споживання цих горіхів є досить розповсюдженим. Іммігранти з країн Азії привезли їх до Малайського півострова, Південно-Східної Африки та Європи, що посприяло широкому поширенню у всьому світі. Крім того, в Індії горіхи і листя цієї пальми застосовують у буддійських церемоніях, у В'єтнамі використовують у весільних обрядах [1].

Нараховують понад 600 мільйонів споживачів продуктів з горіхів ареки. Це робить ареколін четвертою найбільш використовуваною психоактивною речовиною у світі (після алкоголю, кофеїну та нікотину) [2].

Хімічні властивостіРедагувати

Перші спроби визначення активних речовин, які містяться в горіхах ареки були зроблені 1822 року. Наразі виявлено більше 60 активних сполук, зокрема, ареколін, арекаїдин, гуаваколін, гуавацин та 12 інших алкалоїдів з основними гетероциклічними структурами піридину або піперидину. Вміст ареколіну в горіхах ареки становить ∼ 0,3-0,6%.  

Вперше цей алкалоїд було виділено в 1888 р. німецьким фармацевтом Е. Янсом з Геттінгена. Ареколін - лужна, безбарвна, масляниста рідина, яка здатна розчинятися у воді, етанолі, ефірі та хлороформі. Його гідробромідна сіль являє собою безбарвні водорозчинні кристали з температурою плавлення 167-168 °C. При кип'ятінні або під дією тиску з соляною кислотою (так само, як і нагріванні з лугами) відбувається його гідроліз до арекаїдину [1].

ФармакологіяРедагувати

Чистий ареколін - це олія, яку зазвичай вводять у вигляді водорозчинних солей. Він діє як неселективний частковий агоніст мускаринових та нікотинових рецепторів ацетилхоліну (на їх α4 / β2 та α6 / β3 субодиницях). До того ж, у поєднанні з алостеричним модулятором (наприклад, PNU-120696) відбувається активація α7-субодиниці нікотинових рецепторів [2].

Ареколін має широкий діапазон фармакологічних ефектів, впливаючи на ЦНС, серцево-судинну, травну та ендокринну системи, а також викликає певні соматичні ефекти, зокрема гіперсалівацію, гіпотонію, запаморочення, міоз, тремор та брадикардію. Гостра інтоксикація ареколіном може бути послаблена завдяки прийому атропіну або скополаміну [1].

ЦНСРедагувати

Ареколін здатний легко перетинати гематоенцефалічний бар’єр. Він має безліч психоактивних властивостей. В залежності від дози та індивідуальної чутливості, виникають позитивні суб’єктивні ефекти, включаючи розслаблення, посилену концентрацію уваги, підвищену працездатність та ейфорію [1].

Появу залежності зазвичай асоціюють з ареколіном. Як і при зловживанні інших психоактивних речовин, може виникати абстинентний синдром, що проявляється як перепади настрою, тривожність, дратівливість та безсоння після припинення прийому даної речовини. Іноді спостерігаються гострі психози з галюцинаціями та манії переслідування при досить частому вживанні горіхів ареки, особливо в людей схильних до психічних захворювань [1].

Оскільки ареколін має високу спорідненість до холінорецепторів, він є релевантним для вивчення хвороби Альцгеймера та її подальшого лікування [3].

Можливим є виникнення екстрапірамідного синдрому, спричинене вживанням горіхів ареки. Це проявляється як ригідність, брадикінезія та тремор щелепи [4].

Ареколін послаблює антиоксидантний захист нейронів, знижуючи в них рівень глутатіону, активності супероксиддисмутази та експресії антиапоптотичного білка Bcl-2, а також посилюючи експресію проапоптотичних білків (цитохром С, Bax, каспази 3 та 9) [5].

Серцево-судинна системаРедагувати

Ареколін має судинорозширувальну й антитромбозну дію. Крім того, він виявляє антиатерогенні ефекти, які пов’язують із підвищенням рівня NO, білка eNOS, експресії мРНК та зниження рівня інтерлейкіну-8 у плазмі крові.

Також можливим є пригнічення вивільнення прозапальних цитокінів, стимульованих окисненими ліпопротеїнами низької щільності.

Ендокринна системаРедагувати

Ареколін може стимулювати продукцію тестостерону клітинами Лейдіга. Можливими механізми є задіяння в активації кальцієвих каналів L-типу, збільшенні активності 17-гідроксистероїд дегідрогенази та посиленні експресії стероїдогенного гострого регуляторного білка.

Також виявлено його стимулюючий вплив на адреномедулярну активність та вісь гіпоталамус-гіпофіз-наднирники (ГПН). Головним чином це опосередковується через вивільнення ендогенного кортикотропного рилізинг-фактору (КРФ) та блокуванням входу кальцію в хромафінних клітинах надниркових залоз.

Ареколін може підвищувати імунну реактивність β-ендорфіну в плазмі, що корелює зі збільшенням вмісту пролактину в плазмі [6].

Травна системаРедагувати

Ареколін може покращувати функції травлення, стимулюючи мускаринові рецептори. Водні екстракти горіхів ареки (0,06% ареколіну) можуть значно збільшити скорочення гладеньких м'язів шлунка та м’язів дванадцятипалої, клубової та ободової кишок [6].

У ротовій порожнині він піддається нітрозуванню, утворюючи канцерогенні N-нітрозаміни. Тому Міжнародне агентство з дослідження раку класифікує його як засіб Категорії 1 (канцерогенний для людини)[7].

ФармакокінетикаРедагувати

Метаболізм ареколіну та інших алкалоїдів горіхів ареки є складним і мало вивченим. На даний момент відомо про 11 метаболітів. Три основні метаболічні шляхи включають: гідроліз (за допомогою карбоксилестерази) до арекаїдину, N-окиснення до N-оксиду ареколіну та кон'югацію меркаптурової кислоти до меркаптурової кислоти ареколіну [8].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д DARK Classics in Chemical Neuroscience: Arecoline. © Andrey D Volgin, ACS Chem Neurosci. 2019 May 15
  2. а б Nicotinic Activity of Arecoline, the Psychoactive Element of "Betel Nuts", Suggests a Basis for Habitual Use and Anti-Inflammatory Activity. ©Roger L Papke, Nicole A Horenstein, Clare Stokes, 2015 Oct 21
  3. Physostigmine and arecoline: effects of intravenous infusions in Alzheimer presenile dementia. © J E Christie, A Shering, J Ferguson, A I Glen, 1981 Jan
  4. Betel nut-induced extrapyramidal syndrome: an unusual drug interaction. © M Deahl, 1989.
  5. Arecoline, a major alkaloid of the areca nut, causes neurotoxicity through enhancement of oxidative stress and suppression of the antioxidant protective system. ©Yu-Tzu Shih, Po See Chen, Chi-Han Wu, Yu-Ting Tseng, Yang-Chang Wu, Yi-Ching Lo, 2010 Nov 30
  6. а б The pharmacology, toxicology and potential applications of arecoline: a review. © Yu-Jie Liu, Wei Peng, Mei-Bian Hu, Min Xu, Chun-Jie Wu, 2016 Nov. Epub 2016 Apr 5
  7. Arecoline, a major alkaloid of areca nut, inhibits p53, represses DNA repair, and triggers DNA damage response in human epithelial cells. © Yi-Shan Tsai, Ka-Wo Lee, Jau-Ling Huang, Yu-Sen Liu, Suh-Hang Hank Juo, Wen-Rei Kuo, Jan-Gowth Chang, Chang-Shen Lin, Yuh-Jyh Jong, 2008 Jul 30. Epub 2008 May 21
  8. A metabolomic approach to the metabolism of the areca nut alkaloids arecoline and arecaidine in the mouse. © Sarbani Giri, Jeffrey R Idle, Chi Chen, T Mark Zabriskie, Kristopher W Krausz, Frank J Gonzalez, 2006 Jun