Ан Михайло Іванович

радянський футболіст, півзахисник

Михайло Іванович Ан (узб. Mixail Ivanovich An; нар. 19 листопада[2] 1952, колгосп ім. Свердлова, Верхньочирський район, Ташкентська область, Узбецька РСР — пом. 11 серпня 1979, Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область) — радянський футболіст, півзахисник.

Ф
Михайло Ан
Особисті дані
Народження 19 листопада 1952(1952-11-19)
  Ташкентська область, Узбецька РСР, СРСР
Смерть 11 серпня 1979(1979-08-11) (26 років)
  Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР[1]
Зріст 178 см
Громадянство  СРСР
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1969–1971  «Політвідділ»  ? (?)
1971–1979  «Пахтакор» 233 (47)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1978  СРСР 2 (0)
Звання, нагороди
Нагороди
Майстер спорту СРСР міжнародного класу

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Національність — кореєць. Вихованець місцевої футбольної секції. Старший брат Дмитро Ан, у 60-х роках, виступав за команди «Пахтакор» і «Політвідділ» (Ташкенська область)[3].

1968 року Михайла запросили до Ташкента, у спортивну школу-інтернат ім. Германа Титова. З наступного сезону і до кінця першого кола чемпіонату-71 захищав кольори команди другої ліги «Політвідділ».

Протягом наступних дев'яти років виступав за ташкентський «Пахтакор». Був одним з лідерів узбецького клубу; добре бачив поле, володів м'яким і точним пасом, організатор атакувальних дій команди, умів завершити зусилля партнерів сильним і точним ударом. Вдало діяв при виконанні стандартних положень.

Двічі входив до списку ЗЗ-х найкращих футболістів сезону (1978 — № 2, 1974 — № 3). Майстер спорту СРСР міжнародного класу. Всього за «Пахтакор» провів:

у вищій лізі — 138 матчів, 30 забитих м'ячів;
у першій лізі — 95 матчів, 17 забитих м'ячів;
у кубку СРСР — 24 матчі, 5 забитих м'ячів.

У складі молодіжної збірної здобув золоту медаль чемпіонату Європи-76, був капітаном команди. Вперше за національну збірну зіграв 29 вересня 1974 року проти італійської «Роми». У вересні 1978 року провів два офіційних матчі: товариський — проти збірної Ірану і з командою Греції — у відбірковому циклі до чемпіонату Європи-80. Учасник турне другої збірної по Північній Америці взимку 1979 року.

11 серпня 1979 року, поблизу Дніпродзержинська, зіткнулися два літаки Ту-134. Жертвами трагедії стали 178 чоловік. Серед загиблих тренер, лікар, адміністратор і 14 футболістів команди «Пахтакор». Похований Михайло Іванович Ан на батьківщині, у колгоспі ім. Свердлова поблизу Ташкента.

У регламент чемпіонату СРСР була внесена стаття, за якою протягом 3 років, незалежно від результатів, «Пахтакор» зберігав місце у вищій лізі. До Ташкента приїхали гравці з різних команд, які допомогли відродити провідний футбольний клуб Узбекистану (у тому числі — Сергій Башкиров, Зураб Церетелі і Андрій Якубик).

Статистика виступів у збірній:

№1
6 вересня 1978
Іран 0 : 1 СРСР
Звіт
Хідіятуллін Гол 18'
Тегеран
Глядачів: 40 000
Арбітр: Гайнц Альдінгер (ФРН)

СРСР: Юрій Дегтерьов, Анатолій Коньков (), Валерій Горбунов, Василь Жупіков, Олександр Бубнов, Сергій Пригода, Леонід Буряк, Вагіз Хідіятуллін, Володимир Безсонов, Георгій Ярцев (Валерій Газзаєв, 55; Михайло Ан, 73), Олег Блохін. Тренер — Микита Симонян.


№2
20 вересня 1978
СРСР 2 : 0 Греція
Чесноков Гол 20'
Безсонов Гол 53'
Звіт
«Раздан» (Єреван)
Глядачів: 40 000
Арбітр: Джон Карпентер (Ірландія)

СРСР: Юрій Дегтерьов, Анатолій Коньков (), Олександр Бережний, Василь Жупіков, Олександр Бубнов, Сергій Пригода, Леонід Буряк, Юрій Чесноков, Володимир Безсонов, Вагіз Хідіятуллін (Михайло Ан, 71), Олег Блохін. Тренер — Микита Симонян.

Примітки ред.

  1. FootballFacts.ru
  2. В інтернет-джерелах зазначені різні дати народження:
    19 лютого — National Football Teams [Архівовано 30 березня 2020 у Wayback Machine.];
    19 листопада — Rusteam.Permian [Архівовано 1 липня 2020 у Wayback Machine.], EU-Football.info [Архівовано 14 грудня 2019 у Wayback Machine.];
    9 грудня — FootballFacts [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.].
  3. * Дмитро Ан (рос.) . FootballFacts. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 12 листопада 2015.

Посилання ред.