Відкрити головне меню

Антонівці (Шумський район)

село в Україні, в Шумському районі Тернопільської області.

Анто́нівці — село Шумського району Тернопільської області. Розташоване на річці Ілавка, на півночі району. Входить до складу Шумської ОТГ. Населення — 11 особи (2016).

село Антонівці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Шумський
Громада Шумська міська громада
Код КОАТУУ 6125883503
Облікова картка Антонівці 
Основні дані
Засноване 1590
Населення 11
Територія 0.150 км²
Густота населення 166.67 осіб/км²
Поштовий індекс 47112
Телефонний код +380 3558
Географічні дані
Географічні координати 50°12′35″ пн. ш. 25°55′38″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
280 м[1]
Водойми Ілавка
Місцева влада
Адреса ради 47110, с. Велика Іловиця
Карта
Антонівці. Карта розташування: Україна
Антонівці
Антонівці
Антонівці. Карта розташування: Тернопільська область
Антонівці
Антонівці

CMNS: Антонівці на Вікісховищі

Поблизу села розташована ботанічна пам'ятка місцевого значення — Антонівецький сосняк.

ІсторіяРедагувати

Археологічні дослідження та документальні дані дають підставу стверджувати що в VIІ-VI cт. до н.е. поблизу. Антоновець знаходився найбільший городищенський центр, який зростав і розвивався. В ХІІ-ХІІІ ст. став великим поселенням із широкими торговими зв’язками, поселення було розміщене на перетині Волинсько-Київського кордону та торгового шляху із західної Європи в Київ. На околицях села зустрічаються знахідки з періоду неоліту та палеоліту.

Біля Антонівців тривають розкопки давньоруського городища Уніас IX-XIII ст. (досліджував Олег Гаврилюк; див. Уніас-городище), виявлено археологічні пам'ятки ранньозалізної доби.

Перша писемна згадка — 1545 року в люстації Кременецького замку. Назва походить від імені Антон[2].

У XVI ст. Антонівці належали князю М. Четвертинському, згодом відійшли до князів Збаразьких, пізніше — до Вишневецьких. Селяни займалися рільництвом, гончарством і бондарством.

В 1795 році в селі була збудована церква на місці старої. Це був храм заввишки тридцять один метр – унікальна пам’ятка дерев’яного козацького бароко. До кінця ХІХ ст. в Антонівцях діяли поштова станція гужового тракту, скляна гута, фільварок, потужний млин. Село було одним з найбільших населених пунктів краю.

У березні 1943 року в прилеглому до Антоновець урочищі Дігтярня розташовувався табір Воєнної Округи УПА «Волинь-Південь» «Антонівецька республіка» стала одним з символів нескореної України, боротьби повстанської армії з фашистськими загарбниками. В  селі Антонівці у конторі водяного млина знаходилась група пропогандистів і журналістів УПА, друкувалась газета «Повстанець», діяв невеличкий м’ясокомбінат для забезпечення харчування вояків. Коли активність українського підпілля перемістилась з північної Шумщини на схід, південь району, Антонівці і далі залишалися центром національно-визвольного руху.

З 21 по 25 квітня 1944 року неподалік від села проходив Бій під Гурбами між загонами УПА та військами НКВС.

 50-ті роки ХХ ст. стали трагічними для села Антонівці. За  участь в національно-визвольному русі його жителів розпочалась акція «добровільного переселення» антонівчан до східних областей України, ініційована Тернопільським обкомом партії. Добровільні засади «переселення» обернулися для Антоновець насиллям, примусівкою, жорстокими діями влади.

Восени 1946-го року 177 родин вивезли в село Розділ та село Привітне Запорізької області, інші розселили на Шумщині та Лановеччині. 2 липня 1952 року Указом Президії Верховної Ради УРСР була ліквідована Антонівецька сільська рада.

29 квітня 1990 року підписана постанова Президії Верховної Ради Української РСР про відновлення села Антонівці. 21 вересня 1990 року в Антонівцях пройшли урочини з нагоди 445 річчя першої писемної згадки про село. Богослужіння були відправлені у храмі Святої Трійці на Даниловій горі та на місці спаленої антонівецької церкви. Був відкритий пам’ятний камінь, на якому був напис: «Тут до 1952 року було село».

Пам'яткиРедагувати

Цікаві фактиРедагувати

Через село проходить велосипедний маршрут №4 «Шляхами південного краю Волині»[3] Національного парку "Кременецькі гори". Протяжність маршруту – 90 км.

ЦвинтарРедагувати

Відомі людиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати