Відкрити головне меню

Політковська Ганна Степанівна

російська журналістка
(Перенаправлено з Анна Політковська)

Ганна Степанівна Політковська
рос. Анна Степановна Политковская
Anna Politkovskaja im Gespräch mit Christhard Läpple.jpg
Ганна Політковська, 2005
Ім'я при народженні Ганна Степанівна Мазепа
Народилася 30 серпня 1958(1958-08-30)
Нью-Йорк, США
Померла 7 жовтня 2006(2006-10-07) (48 років)
Москва, РФ
·вбивство
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія, Flag of the United States.svg США
Національність українка
Місце проживання
Діяльність журналістка
Відома завдяки правозахисниця
Alma mater факультет журналістики МДУ[d] (1980)
Знання мов англійська і російська[1]
Заклад Известия, Новая газета, Megapolis-Express[d] і General Newspaper[d]
Magnum opus Путінська Росія[d]
Рід Мазепи
Родичі Степан Мазепа
У шлюбі з Олександр Політковський
Діти Ілля, Віра
Нагороди
IMDb nm1551322

Га́нна Степа́нівна Політко́вська (дівоче прізвище Мазе́па, нар. 30 серпня 1958(19580830), Нью-Йорк, США — пом. 7 жовтня 2006, Москва, РФ) — російська журналістка опозиційних поглядів українського походження. Її убивство розглядається як замовне, направлене проти свободи слова.

ЖиттєписРедагувати

Народилася в сім'ї радянських дипломатів в Нью-Йорку, де її батько працював у представництві Української РСР при ООН.[2] За іншою версією вона народилася на Чернігівщині.[3] Її батько Степан Мазепа родом з села Костобобрів Чернігівської області, мати — з Криму.

У 1980 закінчила факультет журналістики МДУ.

У 1982-1993 працювала в газетах «Вісті», «Повітряний транспорт», у Творчому об'єднанні «Ескарт», видавництві «Паритет», оглядачем газети «Мегаполіс-Експрес».

У 1994-1999 — оглядач, редактор відділу «Надзвичайних подій» «Загальної газети».

Із червня 1999 — оглядач «Нової газети». З липня 1999 неодноразово виїжджала в зони бойових дій і табору біженців у Дагестані, а потім в Інгушетії й Чечні.

Автор документальних книг «Подорож у пекло. Чеченський щоденник», «Друга чеченська».

Крім прямої професійної діяльності в грудні 1999 організувала вивіз з-під бомбувань 89 мешканців грозненського будинку перестарілих, які її стараннями були розселені на території Росії. Однак улітку 2000 22 особи були повернуті в Грозний, «щоб продемонструвати усьому світу, що життя в Грозному налагоджується». Люди опинилися без води, ліків, їжі й одягу. У серпні 2000 з ініціативи Ганни Політковської «Новою газетою» проведена благодійна акція «Грозний. Будинок перестарілих». Зібрано 5,5 тонни вантажу й близько $5 000.

За словами її колег з «Нової газети», «у важких і небезпечних умовах роботи, пов'язаної з нескінченним подоланням перешкод, створюваних у роботі журналістам, в умовах інформаційної блокади вона завжди проявляла мужність і високий професіоналізм». Крім того, вона займалася правозахисною діяльністю: допомагала матерям загиблих солдатів у суді, проводила розслідування корупції в Міністерстві оборони й командуванні Об'єднаних угруповань федеральних військ у Чечні.

ПреміїРедагувати

За серію репортажів із Чечні в січні 2000 присуджена премія «Золоте перо Росії». Інші премії: премія Союзу журналістів РФ «Добрий учинок — добре серце», премія Союзу журналістів за матеріали по боротьбі з корупцією, диплом «Золотий гонг-2000» за серію матеріалів про Чечню.

Правозахисна діяльністьРедагувати

 
Володимир Путін — головний об'єкт критики та найвірогідніший замовник вбивства

Крім журналістики займалася правозахисною діяльністю, допомагала матерям загиблих солдатів у суді, проводила розслідування корупції в Міністерстві оборони й командуванні Об'єднаного угруповання федеральних військ у Чечні.

Різко критикувала чинну владу. У своїй книзі «Путінська Росія» писала:

«За що я так не люблю Путіна? Саме так, за це. За черствість, що гірше злочину, за його цинізм, расизм, за його неправду, за газ, що він застосував у ході облоги „Норд-Оста“, за побиття дітей, що тривало протягом усього його першого президентського строку.»

Під «побиттям дітей» мала на увазі їх загибель під час бойових дій у Чечні.

У жовтні 2002 брала участь у переговорах з терористами, що захопили в Москві мюзикл «Норд-Ост», носила заручникам воду. У вересні 2004 під час захоплення заручників у бесланській школі її намагалися отруїти на борті літака на шляху в Беслан. Тоді заявила, що її «усунули з поля», щоб не дати їй здійснити її план урегулювання ситуації.

ВбивствоРедагувати

Убита в Москві 7 жовтня 2006, в день народження президента Володимира Путіна, в під'їзді власного будинку за адресою вул. Лісова, будинок 8/12. За даними правоохоронних органів, близько 16:15, коли вона входила в ліфт, «невідомий у темному одязі» вистрілив їй один раз у груди, після чого зробив три постріли в голову. Її тіло виявила сусідка о 17:10. Прибулі на місце події співробітники міліції знайшли в ліфті кинутий пістолет ПМ і чотири гільзи.

Увечері 7 жовтня перед будинком, де жила Політковська, зібралися родичі, друзі й колеги журналістки. Люди, багато з яких плакали, підходили до під'їзду й клали квіти — білі й червоні гвоздики. Біля входу в будинок стояли запалені свічки.

Правозахисниця Людмила Алексєєва упевнена, що причина вбивства Політковської — її професійна діяльність: «Вона викривала насильство й захищала жертв цього насильства». Депутат Державної думи Володимир Рижков заявив: «Вона займалася Бесланом, вона займалася „Норд-Остом“, вона займалася корупцією й Чечнею — тут і треба шукати мотиви»[4].

За півтори години до смерті розповіла в інтерв'ю «Кавказькому вузлу» про журналістське розслідування фактів вимагання в Чечні у зв'язку з масштабним будівництвом, розгорнутим останнім часом у республіці, і очікуваним висуванням Рамзана Кадирова у президенти Чеченської республіки[5]. Виписка з інтерв'ю:

«Головна стаття доходів кадировського бюджету — побори з усіх, кого можна обібрати. Не тільки з бізнесменів, але й, наприклад, із усього чиновництва. Воно, звичайно, у Чечні, як і по всій нашій країні, корумповане з голови до ніг. Кожний такий чиновник „відстьобував“ величезні суми зі своїх доходів. Підраховувалося, скільки чиновник вкрав, і змушували платити. Конкретні суми без документів називати не буду. На сьогодні у мене є тільки копії заяв у прокуратуру співробітників МНС, які були обурені тим, що їх змусили „відстьобувати“ із зарплати по 13 тисяч рублів, а це — більша частина зарплати»

8 жовтня у Москві в Новопушкінському сквері відбулася акція пам'яті Політковської. За твердженнями її організаторів — представників демократичних сил — в акції взяли участь близько 3 тисяч осіб, за даними правоохоронних органів, були присутні 2 500 осіб.

Убивство викликало різкий осуд світових лідерів, що закликають російську владу знайти й покарати вбивць. Із заявами виступили президент США Джордж Буш, британський прем'єр-міністр Тоні Блер, президент Франції Жак Ширак, офіційний представник Єврокомісії Йоханнес Лайтенбергер.

Жалобні мітинги й акції пам'яті Ганни Політковської відбулися в багатьох європейських столицях.

Версії вбивстваРедагувати

Інтернет-сайт «Нової газети», де працювала Ганна, висуває дві версії вбивства: помста чеченського прем'єр-міністра Рамзана Кадирова за те, що Ганна писала про нього раніше й продовжувала писати, або дії тих, хто хоче «повісити» це вбивство на самого Кадирова, щоб перешкодити йому одержати президентський пост. Ганна Політковська працювала над репортажем про чеченську війну, у якому, зокрема, розповідалося про катування й про методи політичної боротьби Кадирова-молодшого.

Фоторепортаж з мітингу пам'ятіРедагувати

Москва, Новопушкінський сквер, 7 жовтня 2007

БібліографіяРедагувати

  • 2000 — Voyage en enfer. Journal de Tchetchénie Видавництво «Robert Laffont».
  • 2001 — A Dirty War: A Russian reporter in Chechnya [1] Видавництво «The Harvill Press».
  • 2002 — Вторая чеченская Видавництво «Захаров». ISBN 5-8159-0265-9. (текст російською)
  • 2002 — Чужая война, или Жизнь за шлагбаумом. Чечня Видавництво «Р. Валент».
  • 2003 — A Small Corner of Hell: Dispatches from Chechnya Издательство «University of Chicago Press».
  • 2007 — Путинская Россия. (текст російською) — вперше була видана у Великій Британії 2004 року.
  • 2007 — За что. Видавництво «Новая газета».

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 листопад 2006. Процитовано 12 жовтень 2006. 
  3. http://sian-ua.info/index.php?module=pages&act=print_page&pid=590
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 травень 2008. Процитовано 11 жовтень 2006. 
  5. http://kavkaz.memo.ru/newstext/news/id/1071680.html

ПосиланняРедагувати