Андріївка (Черняхівський район)

Андрі́ївка[2] (Андріїв) — село в Україні, у Черняхівському районі Житомирської області. Населення становить 585 осіб. Центр сільської Ради (до 1948 року носила назву Андрієво-Українське). Розташоване на обох берегах річки Очеретянки. До райцентру Черняхова відстань 3 км. Така ж відстань до найближчої залізничної станції Горбаші.

село Андріївка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Черняхівський район
Рада/громада Андріївська сільська рада
Код КОАТУУ 1825680401
Облікова картка Андріївка 
Основні дані
Засноване 1605
Населення 585
Площа 2,965 км²
Густота населення 197,3 осіб/км²
Поштовий індекс 12321[1]
Телефонний код +380 4134
Географічні дані
Географічні координати 50°30′23″ пн. ш. 28°40′26″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
215 м
Водойми Очеретянка
Місцева влада
Адреса ради вул. Зарічна, 12, с. Андріївка, Черняхівський р-н, Житомирська обл., тел. 9-75-31
Карта
Андріївка. Карта розташування: Україна
Андріївка
Андріївка
Андріївка. Карта розташування: Житомирська область
Андріївка
Андріївка
Мапа

CMNS: Андріївка у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Село Андріївка вперше згадується в 1605 році. За переказами, на території сучасного села поселилось шість сімей, які займались виробництвом дьогтю. До сих пір десятки людей носять прізвища Дьогтяренко.

Землі належали пану Морочинському, який продав частину землі приїжджим німцям, котрі тут побудували своє поселення — Андрієво-Німецьке. Вже в 1866 році тут була відкрита національна німецька школа, де один вчитель навчав 40 хлопчиків і 39 дівчаток.

До Першої світової війни через село проходив шлях з Петербургу до Одеси. В селі був побудований державний заїзд. Як свідчать легенди, у ньому зупинялись високі чиновники, генерали, адмірали та при появі великого морського начальства над заїздом піднімався Морський Андріївський прапор. Звідси і пішла назва села Андріївка.

У 1906 році село Бежівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 27 верст, від волості 10. Дворів 124, мешканців 633[3].

Радянська окупація встановлена в 1918 році, виконком сільської Ради було обрано в 1921 році. В 1929 році в селах Андрієво-Українське та Андрієво-Німецьке було організовано два колгоспи. В 1933 році в с. Андрієво-Українському голод захопив велику кількість жителів — 92 чоловіки померло, у тому числі 8 дітей. В 1937 році 6 чоловік було репресовано.

7 листопада 1936 року районна газета повідомила, що в селі в 1935 році було 105 сімей безкорівних, то вже в 1936 році не було жодної. Сім'я колгоспника Столяренка Олександра, яка за 10 місяців в 1936 р. виробила 868 трудоднів, одержала 156 пудів хліба, 156 пудів картоплі, 651 крб. грішми. А стахановка Столяренко Єва в 1936 році виростила по 36 ц пшениці з га.[джерело?]

У Німецько-рядянській війні брало участь 186 андріївців, з яких 125 загинуло, 150 чоловік нагороджено бойовими орденами і медалями.

За трудові успіхи у розвитку сільського господарства 82 чоловіки нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу.

З села вийшли заслужені працівники культури: Місяць Василь Олександрович, який довгі роки працював директором Житомирського краєзнавчого музею та Будник Валентин Юхимович, який працював директором Андріївської середньої школи.

Село має автобусне сполучення з сусідніми селами, районним та обласним центром. Воно електрифіковане і радіофіковане. У власності селян 1980 га землі, у тому числі 1460 га орної, 350 га пасовищ, 160 га луків, 10 га лісу, 10 га саду. На орних землях селяни вирощують жито, пшеницю, овес, кукурудзу, льон, картоплю, цукрові і кормові буряки.

В місцевому радгоспі, що працював на навколишніх землях, до приватизації на фермах було 960 голів ВРХ, у тому числі 280 корів. Від корови надоювали по 2562 літрів молока. В тракторній бригаді радгоспу налічувалось 18 тракторів, 6 комбайнів і багато іншої с/г техніки. В особистому користуванні робітників радгоспу було 3 автомашини, 22 мотоцикли, 46 радіоприймачів, десятки телевізорів тощо. У післявоєнні роки трудівниками села збудовано 168 жилих будинки, тракторний стан, медпункт, середню школу, бібліотеку, будинок культури на 325 місць, приміщення сільської Ради, майстерню побутового обслуговування, контору колгоспу, двоповерховий житловий будинок. В радгоспі було побудовано 5 корівників, 2 свинарники, кормокухня, 2 зерносклади, 2 км дороги з твердим покриттям.[джерело?]

На землях села Андріївки розвідані великі запаси ільменіту, лабрадориту, торфу.

На 1000 чоловік населення передплачувалось 960 екземплярів газет і журналів. В сільській бібліотеці нараховується 12480 екземплярів книг. В середній школі працюють 17 вчителів, які навчають 245 учнів. В селі працює 12 чол. з вищою освітою, 10 з середньою спеціальною освітою. Це вчителі, агрономи, інженери, бригадири тощо

На території с. Андріївка в 1967 році була побудована радіотелевізійна станція «Андріївка». Першим керівником цієї станції з 1969 року протягом 30 років працював інженер-зв'язківець Міленін Лев Сергійович.

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 765 осіб, з яких 359 чоловіків та 406 жінок.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 584 особи.[5]

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
українська 99,32 %
російська 0,68 %

ПриміткиРедагувати

  1. Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України
  2. Карта Волинської губернії Шуберта Ф.Ф. 
  3. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019. 
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019. 
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019. 

ПосиланняРедагувати