Андрузький Георгій Левович
Гео́ргій (Ю́рій) Ле́вович Андру́зький (26 травня (7 червня) 1827, Вечірки Пирятинського повіту Полтавської губернії Російської імперії (нині Пирятинського району Полтавської області України) — ?) — український громадський діяч, поет, учений. Член Кирило-Мефодіївського товариства.
| Андру́зький Гео́ргій Ле́вович | |
|---|---|
| Народився |
26 травня (7 червня) 1827 Вечірки, Сасинівська волость, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Помер |
невідомо Російська імперія |
| Підданство |
 Російська імперія |
| Національність | українець |
| Місце проживання |
Київ Полтава Казань Соловецькі острови Петрозаводськ |
| Діяльність | політолог, поет |
| Галузь | правознавець |
| Відомий завдяки | участь у Кирило-Мефодіївському братстві, автор «Начерків Конституції Республіки» |
| Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка |
| Членство | Кирило-Мефодіївське товариство |
Життєпис ред.
Народився в багатодітній сім'ї дрібного поміщика, відставного майора.
Після навчання в шляхетному пансіоні Першої Київської гімназії 1845 року вступив у Київський університет св. Володимира на юридичний факультет.
Від 1846 року брав участь у діяльності Кирило-Мефодіївського братства, де був наймолодшим членом. Досліджуючи політико-правові питання, написав два проєкти Конституції: «Проєкт досягнення можливого ступеня рівності і свободи (переважно в слов'янських землях)» та «Ідеал держави».
30 березня 1847 заарештований. Обидва проєкти, а також зошит віршів були долучені до справи. Висланий під нагляд поліції до Казані, з правом вступу в Казанський університет. У грудні 1847 виключений за власним проханням з огляду на поганий зір[1].
1848 року переведений в Олонецьку губернію, до Петрозаводська, де служив канцеляристом.
Під час несподіваного обшуку жандарми знайшли 14 зошитів з записами, серед яких був останній варіант Конституції — «Начерки Конституції Республіки»[2], де пропонувалося створити федерацію слов'янських народів — Слов'янські Сполучені Штати без Росії. Слов'янська республіка рівноправних штатів з центром у Києві мала включати 7 автономій зі своїми президентами: 1) Україна з Галичиною, Чорномор'ям та Кримом; 2) Польща з Познанню, Литвою і Жмуддю; 3) Бессарабія з Молдавією і Валахією; 4) Остзея; 5) Сербія; 6) Болгарія; 7) Дон. Це була оригінальна і смілива думка: відновлення Гетьманщини, якщо можна — окремо, якщо ні — в Слов'янщині. Серед записів був такий: «Щоб створити Україну, необхідно зруйнувати Росію».[3]. Губернатор М. Писарєв доносив шефу жандармів графу О. Ф. Орлову: «Андрузский, как упорный малоросс, остался при тех же нелепых и преступных мыслях, которые обнаруживал в учрежденной в 1847 году под начальством Вашим комиссии, в которой я имел честь находиться»[4].
За порушення режиму заслання заарештований і ув'язнений у Соловецькому монастирі (1850–1854).
У липні 1854, під час нападу на монастир англо-французької ескадри (під час Кримської війни) Андрузький відзначився хоробрістю і в нагороду був переведений до Архангельська, де служив у канцелярії Архангельської палати кримінального і цивільного суду (1854—1857).
1856 йому дозволено повернутися в Полтавську губернію.
У 1857—1864 роках перебував в Україні під наглядом поліції. Служив у Полтавському окружному суді.
1864 р. його ім'я згадувалося в зв'язку з порушенням питання про зняття нагляду поліції.
Як прожив останні роки і коли помер, невідомо.
Автор «Начерків Конституції Республіки» (1850) і поетичних творів. Під впливом Т. Шевченка, з яким познайомився влітку 1846 у Києві, писав вірші, відображаючи долю закріпаченої України («Не плачте, ріднесенька мамо», «Україна» та інші).
Примітки ред.
- ↑ Кирило-Мефодіївське товариство: у 3 т. Київ: Наукова думка. 1990. с. 521—522. ISBN 5-12-001222-1.
- ↑ Наброски Конституции Республики, изъятые у Георгия Андрузького во время обыска в марте 1850 года. Архів оригіналу за 26 квітня 2014. Процитовано 11 листопада 2011.
- ↑ Історія Полтави
- ↑ КОНСТИТУЦІЙНА АСАМБЛЕЯ. Архів оригіналу за 26 квітня 2014. Процитовано 11 листопада 2011.
Література ред.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Кузьміна 3. М. Шевченко і Андрузький (з додатком віршів Андрузького). В кн.: Збірник праць п'ятої наукової шевченківської конференції. — К., 1957.
- Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.
- Білоусько О. А., Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини. Кінець XVIII — початок XX століття. — Полтава: Оріяна, 2003. — 264 с.
Посилання ред.
- АНДРУЗЬКИЙ Георгій Львович [Архівовано 25 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України
- Малий словник історії України [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Андрусяк. Андрузький [Архівовано 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — С. 110. — ISBN 966-7492-00-X.
- Вибрані документи з матеріалів слідчих справ членів Кирило-Мефодіївського товариства [Архівовано 8 лютого 2009 у Wayback Machine.]