Андре Дельво
Андре́ Дельво́ (фр. André Delvaux; нар. 21 березня 1926, Геверле, Бельгія — 4 жовтня 2002, Валенсія, Іспанія) — бельгійський кінорежисер, автор ігрових і документальних фільмів.
Андре Дельво | |
---|---|
фр. André Delvaux | |
![]() Андре Дельво, 2002 | |
Дата народження | 21 березня 1926 |
Місце народження | Геверле, провінція Фламандський Брабант, Бельгія |
Дата смерті | 4 жовтня 2002 (76 років) |
Місце смерті | |
Громадянство |
![]() |
Професія | кінорежисер |
Alma mater | Брюссельський вільний університет, Брюссельський вільний університет[d] і Королівська консерваторія в Брюсселі |
Роки активності | 1955—1989 |
Напрям | магічний реалізм |
Член у | Королівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтвd |
IMDb | ID 0217974 |
Нагороди та премії | |
Почесний «Магрітт» (2011) | |
![]() |
Біографія
ред.Андре Дельво народився 21 березня 1926 року в місті Геверле, що в провінції Фламандський Брабант у Бельгії. Закінчив Брюссельський королівський університет за фахом «германська філологія»; паралельно отримав музичну освіту в Королівської консерваторії. У середині 1950-х років викладав нідерландську мову і літературу, а також вів цикл бесід про кіно на ТБ (у тому числі про творчість Федеріко Фелліні, Жана Руша, кінематограф Польщі).
Документальні фільми
ред.У 1956—1962 роках Дельво зняв декілька документальних стрічок. Потім, звернувшись до ігрового кінематографу, він продовжував час від часу працювати в документальному кіно. Зокрема, ним були створені фільми про нідерландського художника XV століття Дірка Баутса (Met Dieric Bouts, 1975) та актора і режисера Вуді Аллена (To Woody Allen from Europe with Love, 1980).
Художні фільми
ред.У 1962 році Андре Дельво зняв короткометражний художній фільм «Час школярів» про проблеми підліткового віку. У 1965 році поставив психологічний фільм «Людина з голеним черепом», який отримав високу оцінку критиків і відразу ж позначив прихильність Дельво до магічного реалізму. Історія адвоката, що покохав свою ученицю (Беата Тишкевич), і який поступово втрачає адекватне сприйняття світу, була виконана режисером на високому професійному рівні. Наступна робота режисера, «Одного разу увечері в потягу» (у головних ролях знялися Ів Монтан і Анук Еме), торкнулася не лише проблеми співвідношення реальності і фантазії, але і надзвичайно гострої для Бельгії теми взаємодії валлонської і фламандської культур.
Численні нагороди завоював фільм Дельво «Побачення у Бре» (за новелою Жульєна Грака; у головних ролях — Анна Каріна і Бюль Ож'є), дія якого розгортається в період першої світової війни. Більш традиційний і гостросоціальний характер має фільм «Жінка між собакою і вовком» (історія любовного трикутника, дві з трьох сторін якого — учасник Опору і колабораціоніст). Фільм «Бенвенута» (у головних ролях — Вітторіо Гассман і Фанні Ардан), несе на собі деякий відбиток естетичності. Останньою значною роботою Дельво стала екранізація роману Маргеріт Юрсенар «Філософський камінь» (точніша назва — «Стадія нігредо») з Джан Марія Волонте в головній ролі. Дія фільму розгортається у Фландрії XVI століття.
У 1996 році король Бельгії Альберт II присвоїв Андре Дельво титул барона.
Смерть режисера
ред.У жовтні 2002 року Андре Дельво брав участь у міжнародному форумі на тему громадянської відповідальності кіномистецтва, що проходив у Валенсії (Іспанія). 4 жовтня невдовзі після свого виступу режисер помер від серцевого нападу[1].
Пам'ять
ред.У 2010 році в Бельгії засновано професійну кінематографічну організацію, яка отримала назву на честь режисера — Академія Андре Дельво. Діяльність Академії спрямована на просування і розвиток бельгійського кіно. Крім того вона присуджує щорічну Премію Магрітт, яка є головною кінематографічною нагородою Бельгії.
Фільмографія (вибіркова)
ред.- 1965: «Людина з голеним черепом» (De Man die zijn haar kort liet knippen)
- 1968: «Одного разу увечері в потягу» (Un soir, un train)
- 1971: «Побачення у Бре» (Rendez-vous à Bray)
- 1973: «Красуня» (Belle)
- 1979: «Жінка між собакою і вовком» (інші варіанти перекладу назви: «Жінка у сутінках», «Жінка в передсвітанкову годину» — Een Vrouw tussen hond en wolf, за романом і сценарієм Іво Міхельса)
- 1983: «Бенвенута» (Benvenuta)
- 1988: «Філософський камінь» (інші варіанти перекладу назви — «Алхімік», «Стадія нігредо» — L'Œuvre au noir)
Визнання
ред.Нагороди та номінації Андре Дельво[2][3] | |||
---|---|---|---|
Рік | Категорія | Фільм | Результат |
Британський інститут кінематографії | |||
1966 | Сазерленд Трофі | Людина, яка коротко стриглася | Перемога |
1971 | Приз Луї Деллюка | Перемога | |
Берлінський міжнародний кінофестиваль | |||
1971 | Золотий ведмідь | Побачення у Бре | Номінація |
Міжнародний кінофестиваль у Чикаго | |||
1972 | Гран-прі Золотий Г'юго | Побачення у Бре | Номінація |
1973 | Номінація | ||
1983 | Бенвенута | Номінація | |
Каннський міжнародний кінофестиваль | |||
1973 | Золота пальмова гілка | Красуня | Номінація |
1979 | Жінка між собакою і вовком | Номінація | |
1988 | Філософський камінь | Номінація | |
Монреальський кінофестиваль | |||
1983 | Спеціальний приз журі | Бенвенута | Перемога |
Премія «Сезар» | |||
1984 | Найкращий франкомовний фільм | Бенвенута | Номінація |
Премія Жозефа Плато | |||
1988 | Найкращий бельгійський режисер | Філософський камінь | Перемога |
1991 | Премія за життєвий внесок | Перемога | |
Кінофестиваль Фанташпорту | |||
1996 | Спеціальна нагорода за досягнення і кар'єрі | Перемога | |
Премія Магрітт | |||
2011 | Почесний «Магрітт» | Перемога |
Примітки
ред.- ↑ Fiche Allociné d'André Delvaux. Архів оригіналу за 6 травня 2016. Процитовано 22 березня 2016.
- ↑ Нагороди та номінації Андре Дельво на сайті IMDb(англ.)
- ↑ André Delvaux: Ses récompenses et nominations [Архівовано 24 березня 2022 у Wayback Machine.] на AlloCiné(фр.)
Література
ред.- Nysenholc A. André Delvaux ou le réalisme magique. Paris: Cerf, 2006. — ISBN 2204080659
Посилання
ред.- Андре Дельво на сайті IMDb (англ.)
- Андре Дельво на сайті AlloCiné (фр.)
- (фр.) Стаття з Enciclopedia Universalis
- (фр.) Біографія, кадри з фільмів [Архівовано 15 листопада 2008 у Wayback Machine.]