Жульєн Грак
Julien Gracq
Julien Gracq.jpg
Жульєн Грак (1951)
Ім'я при народженні Луї Пуар'є (Louis Poirier)
Псевдо Julien Gracq
Народився 27 липня 1910(1910-07-27)
Сен-Флоран-ле-В'єй, Франція
Помер 22 грудня 2007(2007-12-22) (97 років)
м. Анже, Франція
Громадянство Франція Франція
Національність Француз
Діяльність прозаїк, драматург, літературний критик
Alma mater Ліцей Генріха IV, Вища нормальна школа (Париж) і École Libre des Sciences Politiquesd
Мова творів французька
Роки активності 1938—2002
Напрямок Сюрреалізм, Постмодернізм
Magnum opus «Берег Сіртів»
Автограф Signature julien gracq.png
Премії Гонкурівська премія (відмовився)

CMNS: Жульєн Грак у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Жульєн Грак (фр. Julien Gracq, справжнє ім'я Луї Пуар'є, фр. Louis Poirier; нар. 27 липня 1910, Сен-Флоран-ле-В'єй — пом. 22 грудня 2007, Анже) — французький письменник.

БіографіяРедагувати

Закінчив у Парижі престижний ліцей Генріха IV. Потім навчався географії та політичних наук, публікував праці з обох спеціальностей. У 19351936 роках викладав історію в Нанті. 1935 року вступив у комуністичну партію Франції, почав вивчати російську мову в паризькій Школі східних мов (вийшов з лав партії після підписання Договору про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом). Дебютував романом «Замок Арголь» (1939, під псевдонімом, який став його постійним письменницьким ім'ям), отримав захоплений лист-відгук Андре Бретона. 1939 року мобілізований, брав участь у боях при Дюнкерку, 1940 року потрапив у полон, був інтернований у таборі в Сілезії. 1941 року повернувся додому, був демобілізований, викладав у ліцеях Анже та Ам'єна, в 19471970 — професор історії та географії в ліцеї Клода Бернара в Парижі. Багато подорожував.

Жив у рідному містечку на Луарі. Після 1992 року нових книг не публікував, хоча продовжував писати.

Похований на цвинтарі міста Сен-Флоран-ле-В'єй[3].

ТворчістьРедагувати

Автор декількох романів («Похмурий красень», 1945; «Узбережжя Сирта», 1951) та повістей (зібрані в книзі «Півострів», 1970), близьких до поетики сюрреалізму. Останній з авторів, що визнавав себе спадкоємцем сюрреалістів. Грак — один з небагатьох, чия багаторічна дружба з Бретоном не була зруйнована. Переклав драму Клейста «Пентесілея» (1954). З початку 1960-х років віддавав перевагу фрагментарній прозі у формі записникових записів, дорожніх та щоденникових нотаток. Автор збірки віршів у прозі «Велика свобода», п'єси «Король-рибалка» та гучного у свій час памфлету про шкоду комерціалізації та літературних премій «Література для шлунку». У 2002 році був опублікований збірник інтерв'ю «Бесіди».

ТвориРедагувати

За незначними винятками всі твори Жульєна Грака опубліковані у видавництві «Жозе Корті» («Éditions José Corti»). Повне зібрання творів у 2 томах вийшло у видавництві Ґаллімар (серія «Бібліотека Плеяди») в 1989 та 1995 роках.

  • У замку Арґол (Au château d'Argol), роман (1939)
  • Красень пітьми (Un beau ténébreux), роман, (1945)
  • Велика свобода (Liberté grande), поезія, (1946)
  • Андре Бретон, кілька ракурсів письменника (André Breton, quelques aspects de l'écrivain), (1948)
  • Король-рибалка (Le Roi pêcheur), драма (1948)
  • Література для шлунку (La Littérature à l'estomac), памфлет про шкідливий вплив літературних премій на літературну якість, (1950)
  • Берег Сіртів (Le Rivage des Syrtes), роман, (1951)
  • Проза для чужинки (Prose pour l'étrangère), (1952)
  • Балкон у лісі (Un balcon en forêt), роман, (1958)
  • Преференції (Préférences), (1961)
  • Буквиці І (Lettrines I), (1967)
  • Півострів (La Presqu'île), новели, (1970)
  • Буквиці ІІ (Lettrines II), (1974)
  • Вузькі води (Les Eaux étroites), (1976)
  • Пишучи читаю, читаючи пишу (En lisant en écrivant), (1980)
  • Форма міста (La Forme d'une ville), (1985)
  • Навколо семи пагорбів (Autour des sept collines), (1988)
  • Зшитки з великого шляху (Carnets du grand chemin), (1992)
  • Бесіди (Entretiens), інтерв'ю, (2002)
  • Сповна (Plénièrement), Éditions Fata Morgana, 2006) (перевидання тексту присвяченого Андре Бретону, вперше надрукованого в часописі Nouvelle Revue Française у 1967 році)

Українські перекладиРедагувати

Літературна спадщина Жульєна Грака ще мало відома українському читачеві. Певна частина його поетичного доробку зі збірки «Велика свобода»(Liberté grande) публікувалася в журналі «Світо-вид» за 1997 рік (переклад Романа Осадчука).

Див.: Жюльєн Грак, На вигаданих струнах повітря, пер. з французької Р.Осадчука / Літературно-мистецький журнал Світо-вид, І-ІІ (26-27), 1997, С. 118—121.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати