Анджело де Губернатіс
Анджело де Губерна́тіс (італ. Angelo De Gubernatis, 7 квітня 1840, Турин — 26 лютого 1913, Рим) — італійський літературознавець, письменник, видавець, громадський діяч. Граф. Досліджував західно-європейські й слов'янські літератури. Засновник італійської школи індології. Один із фундаторів україністики в Італії 1870–1880-х років.
| Анджело де Губернатіс | |
|---|---|
| італ. Angelo de Gubernatis | |
.png) Архів Фотографії Географічного товариства (16 травня 1887 р.). | |
| Ім'я при народженні | італ. Giuseppe Angelo De Gubernatis[1] |
| Народився | 7 квітня 1840[2][3][…] Турин, Турин[d], Q28769252? |
| Помер | 26 лютого 1913[5][4][…] (72 роки) Рим, Італія |
| Країна | _crowned.svg){kind=small} Королівство Італія |
| Діяльність | філолог, письменник, художній критик, етнолог, поет, орієнталіст, історик літератури |
| Alma mater | Туринський університет HU Berlin |
| Галузь | сходознавство і санскрит |
| Вчене звання | Флорентійський університет і Римський університет ла Сапієнца |
| Членство | Академія делла Круска Румунська академія Угорська академія наук Сербське вчене товариствоd Сербська академія наук і мистецтв |
| Нагороди | |
| Автограф |  |
 Анджело де Губернатіс у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Народився 7 квітня 1840 року в Турині. З 1857 року студіював філологію у Туринському університеті. До закінчення університету він став викладачем у вищій школі К'єрі, а в 1862 році, після закінчення університету, він отримав стипендію у Берлінському університеті, де був студентом французького мовознавця Франца Боппа та викладача санскриту Альбрехта Вебера. У 1863 році повернувся на батьківщину, де був професором санскриту в Інституті вищих наук у Флоренції, у 1890—1908 роках — у Римському університеті. У 1869 та 1876 роках відвідав Російську імперію, був у Києві.
Подорожував до Індії, частина його матеріалів, зібраних під час цієї подорожі, зберігається у Антропологічному музеї Флоренції.
У 1906 році він був номінований на Нобелівську премію з літератури.
Наукова й творча діяльність
ред.Де Губернатіс співпрацював з численними журналами: «Літературна Італія» («Italia letteraria»,1862), «Східний журнал» («Rivista orientale», 1867), «Італійський бюлетень сходознавства» («Bollettino italiano degli studii orientali», 1876), «Міжнародний огляд» («Revue internationale», 1883), а в 1887 році став редактором «Журналу азіатського суспільства» («Giornale della società asiatica»). У 1879 році опублікував «Біографічний словник сучасних письменників» («Dizionario biografico degli scrittori contemporanei»).
Його найбільша робота — «Історія світового письменства» у 18 томах («Storia Universale della Letteratura», 1883—1885).
В заснованому й редагованому Губернатісом щомісячному журналі «Європейський огляд» («Rivista Europea» — «Рівіста еуропеа», 1869—1876) друкувалися статті й про Україну. У 1873—1875 роках опублікував низку розвідок М. Драгоманова з української історії, літератури та фольклору, а також свої дослідження творчості П. Куліша, Г. Цеглинського, В. Антоновича. Як оглядач європейських літературних видань виступав у флорентійському журналі «Нова антологія» («Nuova Antologia») на захист української культури та її представників від утисків з боку російського самодержавства. Один із перших на Зході наголосив на самостійному статусі української мови як мови окремого народу. Завдяки Губернатісу до обігу італійської науки й літературної критики увійшли відомості про діяльність І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Марка Вовчка, М. Кропивницького, М. Костомарова, Ю. Федьковича, а також про здобутки українського театру, кобзарського мистецтва. Підтримував зв'язки з українськими (І. Франко, М. Драгоманов, К. Білиловський та іншими) і російськими (І. Тургенєв, Л. Толстой) діячами культури. В «Біографічному словнику сучасних письменників» (1879) та в 1-му томі багатотомної «Історії світового письменства» (1882) вмістив матеріали про українську літературу і театр. Високо оцінював творчість Т. Шевченка. Наведений в «Історії…» уривок вірша «До Основ'яненка» в перекладі Губернатіса був першим перекладом Шевченкових творів італійською мовою.
Написав спогади «Fibra. Pagine di ricordi» (Roma, 1900).
Примітки
ред.- ↑ Google Books — 2005.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Strappini L. Dizionario Biografico degli Italiani — 1988. — Vol. 36.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ autori vari Enciclopedia Treccani — Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 1929.
Література
ред.
- Ф. П. Погребенник. Губернатіс Анджело де. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- М. М. Варварцев (2007). Де Ґубернатіс Анджело. Енциклопедія сучасної України (електронне видання). Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Архів оригіналу за 14 жовтня 2017. Процитовано 13 жовтня 2017.
- Ambrogio Ballini, «De Gubernatis, Angelo [Архівовано 14 жовтня 2017 у Wayback Machine.]», in Enciclopedia Italiana, Volume 12, Roma, Istituto dell'Enciclopedia italiana, 1931. (італ.)
- Lucia Strappini, «De Gubernatis, Angelo», in Dizionario Biografico degli Italiani, Volume 36, Roma, Istituto dell'Enciclopedia italiana, 1988. (італ.)
- Amedeo Benedetti, L'attività fiorentina di Angelo De Gubernatis, in «Atti dell'Accademia Colombaria», vol. LXXVIII (2013), pp. 121–150. (італ.)
- Amedeo Benedetti, Sui dizionari biografici di Angelo De Gubernatis, in «Culture del Testo e del Documento», a. 9 n.s. (2014), n. 45, pp. 41–59. (італ.)
Посилання
ред.- Ґубернатіс де Анджельо [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 298. — 1000 екз.
- Де Губернатіс (De Gubernatis) Анджело // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.127-129