Відкрити головне меню
Альфа Печі
Fornax constellation map.png
Розташування α Fornacis (вгорі зліва).
Дані спостереження
Епоха J2000
Сузір’я Піч
Пряме піднесення 3h 12m 04.5277s[1]
Схилення –28° 59′ 15.425″[1]
Видима зоряна величина (V) 3.85[2]
Характеристики
Спектральний клас F8IV[3]
Показник кольору (B−V) +0.581[4]
Показник кольору (U−B) +0.082[4]
Тип змінності
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) –20.5[5] км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: 371.49[1] мас/р
Схил.: 612.28[1] мас/р
Паралакс (π) 70.86 ± 0.67 мас
Відстань 46 ± 0.4 св. р.
(14.1 ± 0.1 пк)
Абсолютна зоряна
величина
(MV)
Фізичні характеристики
Маса 1.33 ± 0.01[6] M
Радіус 2.04 ± 0.06[7] R
Світність 4.87 ± 0.16[7] L
Ефективна температура 6,240[6] K
Інші позначення
12 Eridani, CD-29 1177, GJ 127, HD 20010, HIP 14879, HR 963, LTT 1512, SAO 168373.[2]
Посилання
SIMBADдані для Alpha+Fornacis

Альфа Печі (α Fornacis, α For) — найяскравіша зоря у сузір'ї Печі, єдина у сузір'ї яскравіша 4-ї величини. Вона має власні назви Далім (у «Палермському каталозі» Джузеппе Піацці)[8][9][10] та Форнаціс (у «Атласі» Бурітта)[11]/ Раніше цю зорю вважали формально ідентичною до 12 Ерідана.

Зоря була ідентифікована як блакитна приблуда, що може означати передачу маси в минулому.[12]  Альфа Печі є подвійною зорею[13] та має великий власний рух[2]. У цій системі спостерігається надлишок інфрачервоного випромінювання, що може означати наявність навколозоряної речовини, напр. осколкового диску[14].

Спектральний клас Альфа Печі А — F8IV, де клас світності IV вказує на те, що зоря є субгігантом, який нещодавно залишив головну послідовність[15]. Її маса оцінюється у 133 % маси Сонця, а вік — у 2,9 млрд.років.[6][16] Альфа Печі A є доволі холодною (6 240 K). Менший компонент (Альфа Печі B) має видиму зоряну величину 6,5m та є ще холоднішим (5 500 K) карликом спектрального класу G7 зі світністю лише половину сонячної[17] і масою 0,75 сонячної.

Відстань до подвійної зорі дозволяє вивчати її орбітальний рух. Компоненти обертаються довкола один одного з періодом 269 років та середньою відстанню бл. 56 а. е., або бл. 4 кутових секунд при спостереженні з Землі. Еліптична орбіта має великий ексцентриситет: велика піввісь — 97 а. е., мала — 15 а. е. Востаннє зорі були на мінімальній відстані 1947 року, а на максимальному будуть у 2082 році. 2004 року минув перший повний оборот з часу відкриття подвійності зорі (1835 року)[17].

Компоненти космічної швидкості цієї зорі (U, V, W) = (–35, +20, +30) км/с[18]. Десь 350 тис. років тому, Альфа Печі мала тісну взаємодію з зорею спектрального класу A Ню Годинника — за оцінками ці дві зорі зблизились на відстань усього 0,265 світлового року, і обидві зорі мають осколкові диски[19].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Perryman, M. A. C. (April 1997). The HIPPARCOS Catalogue. Astronomy & Astrophysics 323: L49–L52. Bibcode:1997A&A...323L..49P. 
  2. а б в LHS 1515 -- High proper-motion Star. SIMBAD. Centre de Données astronomiques de Strasbourg. Процитовано 2010-05-10. 
  3. Favata, F.; Micela, G.; Sciortino, S. (July 1997). The [Fe/H] distribution of a volume limited sample of solar-type stars and its implications for galactic chemical evolution.. Astronomy and Astrophysics 323: 809–818. Bibcode:1997A&A...323..809F. 
  4. а б Rakos, K. D. (February 1982). Photometric and astrometric observations of close visual binaries. Astronomy and Astrophysics Supplement Series 47: 221–235. Bibcode:1982A&AS...47..221R. 
  5. Evans, D. S. (June 20–24, 1966). The Revision of the General Catalogue of Radial Velocities. У Batten, Alan Henry; Heard, John Frederick. Determination of Radial Velocities and their Applications, Proceedings from IAU Symposium no. 30. University of Toronto: International Astronomical Union. Bibcode:1967IAUS...30...57E. Процитовано 2009-09-10. 
  6. а б в Santos, N. C.; Israelian, G.; Mayor, M. (July 2001). The metal-rich nature of stars with planets. Astronomy and Astrophysics 373 (3): 1019–1031. Bibcode:2001A&A...373.1019S. arXiv:astro-ph/0105216. doi:10.1051/0004-6361:20010648. 
  7. а б Bruntt, H. та ін. (July 2010). Accurate fundamental parameters for 23 bright solar-type stars. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society 405 (3): 1907–1923. Bibcode:2010MNRAS.405.1907B. arXiv:1002.4268. doi:10.1111/j.1365-2966.2010.16575.x. 
  8. Piazzi, G, ред. (1814). Praecipuarum Stellarum Inerrantium Positiones Mediae Ineunte Saeculo XIX: ex Observationibus Habitis in Specula Panormitana ab anno 1792 ad annum 1813. Palermo. с. 21. 
  9. Kunitzsch, P. (1959). Arabische Sternnamen in Europa. Wiesbaden: Otto Harrassowitz. с. 155. 
  10. Laffitte, R. (2005). Héritages arabes: Des noms arabes pour les étoiles (вид. 2éme revue et corrigée). Paris: Librairie Orientaliste Paul Geunthner / Les Cahiers de l'Orient. с. 229. 
  11. Burritt, E. H. (1835). Atlas, Designed to Illustrate the Geography of the Heavens (вид. new). New York: F. J. Huntington. 
  12. Fuhrmann, K.; Chini, R. (August 2015). Multiplicity among F-type Stars. II. The Astrophysical Journal 809 (1): 19. Bibcode:2015ApJ...809..107F. doi:10.1088/0004-637X/809/1/107. 107. 
  13. Söderhjelm, Staffan (January 1999). Visual binary orbits and masses POST HIPPARCOS. Astronomy and Astrophysics 341: 121–140. Bibcode:1999A&A...341..121S. 
  14. Oudmaijer, Rene D. (December 1992). SAO stars with infrared excess in the IRAS Point Source Catalog. Astronomy and Astrophysics Supplement Series 96 (3): 625–643. Bibcode:1992A&AS...96..625O. 
  15. Lopez, Bruno; Schneider, Jean; Danchi, William C. (July 2005). Can Life Develop in the Expanded Habitable Zones around Red Giant Stars?. The Astrophysical Journal 627 (2): 974–985. Bibcode:2005ApJ...627..974L. arXiv:astro-ph/0503520. doi:10.1086/430416. 
  16. Nordström, B.; Mayor, M.; Andersen, J.; Holmberg, J.; Pont, F.; Jørgensen, B. R.; Olsen, E. H.; Udry, S. та ін. (May 2004). The Geneva-Copenhagen survey of the Solar neighbourhood. Ages, metallicities, and kinematic properties of ˜14 000 F and G dwarfs. Astronomy and Astrophysics 418 (3): 989–1019. Bibcode:2004A&A...418..989N. arXiv:astro-ph/0405198. doi:10.1051/0004-6361:20035959.  See VizierR catalogue V/130.
  17. а б ALPHA FOR. Jim Kaler. Архів оригіналу за 2012-05-05. Процитовано 2016-05-24. (англ.)
  18. Gliese, W. (1969). Catalogue of Nearby Stars. Veröffentlichungen des Astronomischen Rechen-Instituts Heidelberg. Bibcode:1969VeARI..22....1G. 
  19. Deltorn, J.-M.; Kalas, P. (2001). Search for Nemesis Encounters with Vega, ε Eridani, and Fomalhaut. У Ray Jayawardhana; Thomas Greene. Young Stars Near Earth: Progress and Prospects. ASP Conference Series 244. San Francisco: Astronomical Society of the Pacific. с. 227. Bibcode:2001ASPC..244..227D. ISBN 1-58381-082-X. 

ПосиланняРедагувати