Алчевська Христина Данилівна

Український педагог, організатор народної освіти

Христи́на Дани́лівна Алче́вська (4 (16) квітня 1841(18410416), Борзна, Чернігівська губернія, Російська імперія — 15 серпня 1920, Харків, Українська РСР[2]) — український педагог, організатор народної освіти, дружина засновника м. Алчевськ Олексія Алчевського, мати Григорія, Івана та Христини Алчевських.

Христина Данилівна Алчевська
Christina D. Alchevskaya.jpg
Ім'я при народженні рос. Христина Даниловна Журавлёва
Народилася 4 квітня 1841(1841-04-04) або 16 квітня 1841(1841-04-16)
Борзна, Чернігівська губернія
Померла 15 серпня 1920(1920-08-15)[1] (79 років)
Харків, Українська СРР
Поховання Івано-Усікновенське кладовище
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (1919-1929).svg Українська СРР
Національність українка
Діяльність вихователь, педагог, учителька, шкільний учитель, письменниця
Знання мов російська і українська
Батько Д. Журавльов
У шлюбі з Алчевський Олексій Кирилович
Діти Алчевський Григорій Олексійович
Алчевський Іван Олексійович
Алчевська Христина Олексіївна

ЖиттєписРедагувати

Народилась 4 (16) квітня 1841(18410416) у Борзні, Чернігівщина. Батько — Д. Журавльов — викладач міського училища, мати — дочка героя Війни 1812 року генерала Вуїча, сина молдовського господаря. Освіту здобула самотужки. В часи революційної ситуації 60-х років XIX ст. під псевдонімом «Українка» листувалася з О. Герценом, один з її листів надруковано в його часописі «Колокол».

У 1862 заснувала Харківську жіночу недільну школу. Офіційно її засновано у 1870, утримувала цю школу до 1919. В школі викладала з колективом педагогів-сподвижників — безкоштовно працювало понад 100 вчителів.

У 1896 збудувала для школи будинок вартістю 50 000 карбованців — єдине власне, тобто таке, що належало школі, приміщення серед усіх недільних шкіл Російської імперії.

 
Читання Алчевської

Популяризувала українську мову, народну пісню, творчість Тараса Шевченка. На своїй садибі у Харкові (тепер будинок Центру громадських зв'язків) у 1899 встановила перший у світі пам'ятник Тарасу Шевченку, погруддя роботи скульптора Володимира Беклемішева[3].

Вона згуртувала й очолила авторський колектив з укладання 3-томного критико-бібліографічного покажчика «Что читать народу?» (1884—1906). У ньому понад 4 тисячі рецензій, відгуків, анотацій близько 80 авторів, учителів, викладачів, професорів і просто читачів на твори зарубіжної, російської та української літератури. Сама Алчевська написала 1150 анотацій. Авторський колектив на чолі з нею підготував також 3-томний посібник «Книга взрослых», що протягом 1899—1917 витримав 40 видань. Вона є авторкою мемуарів «Передуманное и пережитое» (1912), методичних статей з навчання дорослих та оповідань, укладач «Каталога книг» для недільних шкіл, учасниця педагогічної експозицій на всеросійських та міжнародних виставках (у Москві та Нижньому Новгороді — 1895, 1896, Парижі — 1889, 1900, Чикаго — 1893).

Удостоєна багатьох найвищих нагород — золотих та срібних медалей, почесних дипломів, тощо, обрана віце-президентом Міжнародної ліги освіти.

На її надгробку зроблений напис «Просвітителька народу».

Померла 27 жовтня 1920 у Харкові[4].

Вшанування пам'ятіРедагувати

  • Іменем Алчевської названо 28 курінь УПЮ[5].

ПриміткиРедагувати

  1. http://polygraphicbook.narod.ru/text/statiy/1/alchevsk.htm
  2. http://polygraphicbook.narod.ru/text/statiy/1/alchevsk.htm
  3. WebCite query result. www.webcitation.org. Процитовано 2016-05-16. 
  4. Існують й інші версії стосовно дати смерті. Зустрічається також інформація про 15 березня та 15 серпня 1920.
  5. УПЮ, Крайова Булава. к.ч.28 ім. Христини Алчевської. Крайова Булава УПЮ. Процитовано 2016-05-16. 

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати