Відкрити головне меню

Алчевський Іван Олексійович (27 грудня 1876, Харків, Російська імперія — 10 травня 1917, Баку, Азербайджан) — український співак (ліричний тенор), громадський діяч; організатор, голова українського літературно-мистецького товариства «Кобзар» (Москва).

Алчевський Іван Олексійович
Зображення
Основна інформація
Дата народження 27 грудня 1876(1876-12-27)
Місце народження Харків, Російська імперія
Дата смерті 10 травня 1917(1917-05-10) (40 років)
Місце смерті Баку, Азербайджан
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність українець
Професії оперний співак, співак
Освіта Харківський університет
Праця в операх Маріїнський театр, Большой театр
Співацький голос ліричний тенор
Файли у Вікісховищі?

ЖиттєписРедагувати

Був четвертою дитиною в родині харківського банкіра та промисловця Олексія Алчевського та громадської діячки, засновниці недільних шкіл для дорослих Христини Алчевської. Брат Григорія та Христі Алчевських.

Закінчив природниче відділення фізико-математичного факультету Харківського університету в 1901 році. Час закінчення Іваном університету збігся з трагічною смертю батька.[1]

Музична діяльністьРедагувати

 
Іван Алчевський в сценічному костюмі

Співу навчався у старшого брата Григорія, потім у Парижі та Брюсселі. Виступав на сценах російських і багатьох закордонних оперних театрів у містах: Петербург (1901—1905), Брюссель (1905—1906), Лондон (1906), Нью-Йорк (1906—1907), Москва (1907—08, 1910—12), Париж (1908—10, 1912—14). 1915—17 позмінно виступав на сценах Маріїнської опери та Великого театру. Гастролював по Україні (Київ, Одеса, Харків).

Співак широкого творчого діапазону. Мав у своєму репертуарі близько 50 оперних партій, в тому числі Андрія в опері «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського, Петра в «Наталці Полтавці» Миколи Лисенка, Германа у «Піковій дамі» Петра Чайковського, Хозе в «Кармен» Жоржа Бізе, Фауста в однойменній опері Шарля Гуно та багато інших. У концертних виступах широко пропагував українську народну пісню, твори на слова Т. Шевченка, серед них — солоспіви «Огні горять, музика грає», «I широкую долину», «Б'ють пороги», «Чого мені тяжко» та ін..

У Москві організував драматичне товариство «Кобзар», у яке об'єдналися вихідці з України й популяризували в Росії українське мистецтво. Був його головою у 19101912 роках.

Помер від менінгіту[2]в Баку під час гастролів на Кавказі, похований у Харкові.

РодинаРедагувати

Докладніше: Алчевські

ПриміткиРедагувати

  1. Життя заради світла і добра: Розповідь про родину Алчевських. Архів оригіналу за 29 квітень 2012. Процитовано 12 березень 2013. 
  2. Алчевский Иван Алексеевич // Отечественные певцы. 1750—1917: Словарь / Пружанский А. М. — Изд. 2-е испр. и доп. — М., 2008. (рос.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати