Вікіпедія

Алое

рід рослин

Ало́е (Aloe) — рід Коровицькихних рослин підродини асфоделевих (Asphodelaceae), що походить із сухих районів Африки. Представники — багаторічні трав'янисті рослини з довгими гладкими м'ясистими листками, вкритими по краю шипами. Квітки червоні або жовті, зібрані у верхівкову китицю.

Алое
Aloe succotrina
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Асфоделові (Asphodelaceae)
Підродина: Asphodeloideae
Триба: Aloeae
Рід: Алое (Aloe)
L.
Типовий вид
Aloe perfoliata
Види

понад 500, див. Види алое

Вікісховище: Aloe

Етимологія ред.

Назва роду походить з арабської мови, в перекладі з якої воно означає «гіркий».

Види ред.

 
Кімнатна алое

Це один з найбільших родів родини. Відомо понад 500 видів алое. Найвідоміші серед них — алое деревоподібне, відоме у побуті як «столітник», та алое вера, що входить до складу багатьох лікарських та косметичних засобів. Зовнішній вигляд алое дуже різноманітний: серед них є і розеткові, і деревоподібні форми, і навіть ліани (Aloe ciliaris); зустрічаються як гігантські, так і мініатюрні рослини.

Поширення ред.

 
Aloe vera — Тулузький музей.

Історична «батьківщина» алое — посушливі області Африки, Мадагаскару, острови Сокотри, Макаронезії та південь Аравійського півострова. Але завдяки декоративним та цілющими властивостями, а також порівняно легкому і швидкому розмноженню багато видів алое були натуралізовані в країни Середземномор'я, Індії, на острів Цейлон, в Мексику, на Кубу. Одним із стародавніх лікарських рослин є алое справжнє, або Барбадоське (A. vera = A. barbadensis). Воно було завезено іспанцями до Європи, звідки поширилося на острів Барбадос і в багато країн Південно-Східної Азії. Деякі види культивували на Закавказзі як лікарські рослини.

Охоронний статус ред.

22 види алое входять до списку Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES):[1]


43 види Алое входять до Червоного Списку Міжнародного Союзу Охорони Природи.[2]

Історія ред.

Лікувальні властивості алое були відомі ще в Стародавньому Єгипті та Китаї. Перше письмове свідоцтво про лікарські властивості алое було виявлено в «Ebers Papyrus» — давньоєгипетському документі, котрий датується 1500 р. до н. е. алое справжньому, як втім пізніше й іншим видам, приписувалися магічні властивості. Звичай народів Близького Сходу вішати гілки алое над входом у будинок нібито сприяє довгому життю і процвітанню мешканців

 
Aloe hereroensis

будинку. Це, очевидно, пов'язано з тим, що алое без води та ґрунту може жити протягом декількох років. Цей звичай був відомий у древніх Ассирії та Вавилонії ще 2000 років тому. У Єгипті він зберігся досі.

Застосування ред.

З соку листків алое добувають препарат сабур, або алое, який вживається як проносне та жовчогінне. Препарати алое мають протизапальну та знеболювальну властивості. В народній медицині сік листків алое деревоподібного (Aloe arborescens), що вирощують у кімнатах під назвою столітника, використовують для лікування опіків, гнійних ран, при туберкульозі легень і шкіри. Лікарський препарат, який часто називають «гірке алое» — сильний проносний засіб. Український вчений В. П. Філатов отримав з листків цієї рослини, після витримування їх у темряві, при зниженій температурі, препарат, який містить біогенні стимулятори. Він підвищує активність організму. Вживається при різних, зокрема очних, захворюваннях (блефариті, кон'юнктивіті, кератиті). Вводиться підшкірно.

Розведення ред.

 
Aloe ferox

Лікарські властивості, екзотичний вигляд та невибагливість у догляді зробили алое надзвичайно популярним в кімнатному квітникарстві. А ще у алое прекрасні квіти. Щоправда, в кімнатних умовах алое зацвітає досить рідко (тому його і називають «столітником» — «цвіте раз на сто років») і в солідному віці (15-20 років). Головна умова при культивуванні, як і для всіх сукулентів — не залити рослину, особливо восени та взимку. Ґрунт — суміш глинисто-дернової і листової землі (3:2) з додаванням невеликої кількості піску, дрібних черепків, торфу. Всі види алое потребують гарного дренажу. Взимку рослини утримують при +10 … +12 ° С, влітку захищають від спекотних променів сонця (на південному вікні), інакше листя червоніють і зморщуються. Улітку полив рясний, взимку — помірний. Підживлюють весною та влітку в період зростання комплексним добривом для кактусів. Пересаджують щорічно, або через рік по мірі зростання. Розмножують алое насінням, живцями, бічними пагонами.

Міжродові гібриди ред.

Утворює міжродові гібриди шляхом схрещування з ґастерією (Ґастролея).

Алое в мистецтві ред.

У вересні 2010 року в Хмельницькому був створений поп-рок-гурт під назвою «Грань Алое»[3]

Світлини ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення [Архівовано 17 листопада 2019 у Wayback Machine.](укр.)
  2. ↑ [Список Алое, які входять [[Червоний Список Міжнародного Союзу Охорони Природи|Червоного Списку Міжнародного Союзу Охорони Природи]] (англ.). Архів оригіналу за 18 серпня 2011. Процитовано 30 вересня 2011. Список Алое, які входять Червоного Списку Міжнародного Союзу Охорони Природи (англ.)]
  3. ↑ «Грань Алое» презентували дебютний альбом: говорили про океан і героїн (інтерв'ю). Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 22 грудня 2013.

Література ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алое&oldid=42174509