Абросимов Павло Васильович
Павло Васильович Абро́симов (рос. Павел Васильевич Абросимов; нар. 27 грудня 1900, Корінна Пустинь — пом. 21 березня 1961, Москва) — російський радянський архітектор; член-кореспондент з 1950 року та дійсний член з 1956 року Академії будівництва і архітектури СРСР.
| Абросимов Павло Васильович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 14 (27) грудня 1900 |
| Смерть | 21 березня 1961[1] (60 років) |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна (підданство) |
 СРСР Російська імперія |
| Навчання |
Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна ·Фомін Іван Олександрович і Щуко Володимир Олексійович |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Москва, Санкт-Петербург і Баку |
| Членство | Спілка архітекторів СРСР |
| Нагороди |
  |
 Абросимов Павло Васильович у Вікісховищі | |
Біографія Редагувати
Народився 14 [27] грудня 1900 на слободі Корінна Пустинь Курської губернії Російської імперії (тепер село Свобода, Курська область, Росія) в сім'ї робітника. 1910 року переїхав з батьком до Баку, де працював мастильником на нафтових промислах. 1919 року закінчив технічне училище в Баку, а 1920 року — Вищі курси політпросвітроботи при Університеті імені Якова Свердлова в Москві. Протягом 1921—1923 років навчався на живописному факультеті Бакинського політехнічного інституту, а протягом 1923—1928 років — в Ленінграді на архітектурному факультеті Вищого художньо-технічного інституту (викладачі Іван Фомін, Володимир Щуко). Після здобуття освіти до 1933 року жив і працював у Ленінграді, а з 1933 року — в Москві.
У 1953—1955 — член Комітету Ради Міністрів СРСР з будівництва.
Протягом 1955—1961 працював відповідальним секретарем Спілки архітекторів СРСР.
З 1957 член виконавчого комітету Міжнародної спілки архітекторів.
Помер в Москві 21 березня 1961. Похований в Москві на Новодівочому кладовищі (ділянка 8, ряд 10). Надгробний пам'ятник є вертикальною стелою, складеною з двох гранітних блоків. На верхній, трохи виступаючій частині, висічено ім'я покійного і встановлений кам'яний барельєф — портрет архітектора, виконаний в профіль. Перед стелою покладена невеликого розміру могильна плита з такого ж каменю, на ній влаштована клумба. Надгробок має масивний кам'яний цоколь[2].
Споруди Редагувати
- Житловий будинок на площі Революції в Ленінграді (1928—1932, у співавторстві з Леонідим Поляковим та Олександром Хряковим);
- Гуртожиток студентів Транспортного інституту в Ленінграді (1933—1936);
- Будинок Ради Народних Комісарів УРСР у Києві (1936—1938, виконав проєкт і керував спорудженням; разом з Іваном Фоміним);
- Головний корпус Білорусько-Російського університету в Могильові (1938—1941);
- Театр імені Євгенія Вахтангова в Москві (1946—1947);
- Висотна будівля Московського університету (1949—1953, спільно з архітекторами Сергієм Чернишовим, Львом Руднєвим, Олександром Хряковим та іншими);
|
 |
 |
 |
| Будинок Уряду України | Головний корпус Білорусько-Російського університету | Театр імені Євгенія Вахтангова | Головний корпус МДУ |
Відзнаки Редагувати
- Лауреат Сталінської премії І ступеня (1949; за будівлю Московського університету);
- Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора, медалями.
Примітки Редагувати
- ↑ а б Абросимов Павел Васильевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Пам'ятник на могилі Павла Абросимова. [Архівовано 5 січня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
Література Редагувати
- Абросимов Павел Васильевич // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
- Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 10. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];