Абатство Пралья

Абатство Пралья (італ. Abbazia di Praglia) — бенедиктинський монастир у муніципалітеті Теоло, провінція Падуя, Італія. Розташований у підніжжі пагорба Лондзіна (в 12 км від Падуї). Заснований графською родиною Мальтраверсо на початку XII століття.

Абатство Пралья
Абатство Пралья
45°21′48″ пн. ш. 11°44′06″ сх. д.
Тип споруди	абатство мала базиліка і монастир
Розташування	Італія, Теоло, провінція Падуя
Початок будівництва	XII ст.
Стиль	Архітектура Відродження
Належність	Єпархія Падуї
Єпархія	Падуанська діоцезія
Епонім	Небовзяття Діви Марії
Присвячення	Небовзяття Діви Марії
Вебсайт	praglia.it
Абатство Пралья (Італія)
Абатство Пралья у Вікісховищі

При абатстві діє центр реставрації книг, один із найсучасніших в Італії, що займається порятунком цінних рукописів, що постраждали в результаті повені у Флоренції у листопаді 1966 року. Абатом Пральї є дом Норберто Вілла, а спільнота нараховує бл. 50 монахів. В 1954 році головний храм абатства Санта-Марія-Асунта був піднесений папою Пієм ХІІ до гідності малої базиліки.

Історія

Заснований як Санта-Марія-ді-Праталея («на галявині») у підніжжя пагорба Лондзіна або делле Аре (в 12 км від Падуї по віа-Теоло) графською родиною Мальтраверсо на самому початку XII століття. На прохання абата Ісільберто Таді папа Римський Калікст II об'єднав Санта-Марія-ді-Пралья впливовим абатством Сан-Бенедетто-По, під чиєю егідою (1123) і духовним патронатом евганеський монастир продовжував процвітати. Феодали, єпископи, імператори і римські папи століттями збільшували земельну власність монастиря Санта-Марія-ді-Пралья, який став великим феодальним володінням. Важка демографічна і духовна криза другої половини XIV століття — загальна для всієї Європи — стала причиною занепаду монастиря Пралья, але у 1448 році він був об'єднаний із Сан-Бенедетто-По, у реформовану бенедиктинську Конгрегацію Св. Юстини, що фактично знову відродило старе абатство. У 1460 році розпочалася повна реконструкція церкви і монастиря, і лише квадратна середньовічна дзвіниця залишилася без змін.

1810 абатство було скасоване і знову відроджене 1834 за австрійського імператора Франца ІІ; знову припинила діяльність 1867, аж поки 1904 року не було остаточно передане в користування бенедиктинцям.

Опис

Інтер'єр церкви Санта-Марія-Ассунта

Головним архітектором при відновленні будівель Пральї був Тулліо Ломбардо (1455–1532), якому належить проект базиліки (1490), величної будівлі на високій терасі. Строгість церковного подвір'я і пізньоальбертинського фасаду контрастує з інтер'єром базиліки, де пілястри підтримують широкі бокові арки нефів: центральний неф вкритий єдиним бочарним склепінням (див. базиліку Сант-Андреа у Мантуї), а бічні нефи — рядом невеликих глухих куполів. Над середохрестям піднімається високий купол із декоративним барабаном, розписаним фресками Джованні Баттістою Дзелотті (1526–1578) приблизно у 1550 році. Тулліо Ломбардо звів також висячий внутрішній дворик, легку інтерпритацію альбертинського стилю: успішним є задум панорамної лоджії. Під висячим внутрішнім двориком знаходиться монументальна трапезна, світла і простора, із різьбленими дерев'яними сидіннями XVIII століття із високими спинками і повчальними висловами. Великий подвійний внутрішній дворик (на сході), розпочатий у 1460 році — став початком відродження абатства у період Ренесансу.

Література

• «Падуя: внутри и снаружи». — Storti Edizioni, 2010. — c. 114–115. (рос.)

Посилання

• Офіційний сайт [Архівовано 7 лютого 2015 у Wayback Machine.] (італ.)
• Віртуальний тур [Архівовано 29 вересня 2015 у Wayback Machine.] на офіційному сайті абатства (італ.)