Внебовзяття Пресвятої Діви Марії

релігійна подія, яку відзначають Церкви східного обряду

Внебовзя́ття Пресвятої Діви Марії[1][2] (також Взяття Пресвятої Діви Марії в небесну славу, Внебовзяття Богородиці, Небовзяття Богородиці; лат. Assumptio Beatae Mariae Virginis) — один із чотирьох Марійських догматів католицької церкви. За католицьким догматом, після закінчення земного життя Діви Марії, її душа і тіло були взяті до Небес. Після цього Богородиця була коронована Королевою Небес. У католицькому богослов'ї остаточно не вирішене питання, чи завершення земного життя Богородиці означає її смерть, хоча більшість середньовічних західних богословів уважали, що Пречиста дійсно померла.

Внебовзяття Пресвятої Діви Марії
Інші назви Взяття Пресвятої Діви Марії в небесну славу
Внебовзяття Богородиці
Небовзяття Богородиці
Ким святкується західними християнами
Тип Торжество
Дата 15 серпня
CMNS: Внебовзяття Пресвятої Діви Марії у Вікісховищі

Вчення про Внебовзяття існувало в Церкві з часів середньовіччя, але було визнано догматом лише 1 листопада 1950 року Римським Папою Пієм XII в апостольській конституції «Munificentissimus Deus»[en]. Догмат підтримав Другий Ватиканський собор у конституції «Lumen Gentium». Святкується 15 серпня. Цьому святові передує піст, який закінчується ввечері 14 серпня.

Існують думки, що термін «Вознесіння Діви Марії» є помилковим, оскільки: 1) «Вознесіння» вживається лише стосовно Христа («Вознесіння Христове»), який сам піднявся («вознісся») на Небеса; 2) «Внебовзяття» (лат. Assumptio) і «Вознесіння» (лат. Ascensio) — різні богословські поняття; Ascensio означає, що Христос сам возноситься (активний стан), а Assumptio — що Марію підносить Христос (пасивний стан)[3].

Отці Церкви ред.

 
Внебовзяття (взяття на Небеса) Діви Марії.

У VII–IX століттях на Заході співіснували так звані морталісти, що наполягали на факті фізичної смерті Марії, та їх опоненти — імморталісти. В IX столітті з'явилося апокрифічне послання Псевдо-Ієроніма, що говорило про вознесіння душі (але не тіла) Марії на небо і посмертної нетлінності її тіла. Послання Псевдо-Августина також говорило про тілесне вознесіння (і душі і тіла). До помірних морталістів належали Тома Аквінський, Бонавентура та Йоан Дунс Скот, які відстоювали принцип гармонії природи та благодаті, визначені для Діви Марії.

Свято ред.

Взяття Богородиці в небесну славу відзначається як церковне свято. Існує традиція в цей день приносити перші плоди нового врожаю в дар церквам та каплицям, присвяченим Діві Марії. Свято супроводжується урочистими богослужіннями, церковними процесіями й театральними дійствами.

Копти святкують його 22 серпня й називають «Взяття Богородиці в Небесну славу». У середньовічній Баварії Внебовзяття відзначалося 13 вересня, хоча деякі дієцезіїБранденбурзі, Майнці, Франкфурті та ін.) відзначали його 23-го, посилаючись на одкровення святої Єлизавети з Шонау та святого Бертрана, згідно з якими Марія була взята на небо на сороковий день після смерті.

Держави, де Внебовзяття Діви Марії — неробочий день:

У мистецтві ред.

Сюжетом Внебовзяття Діви Марії був надхненний ряд художників: Андреа дель Кастаньо, Корреджо, ван Дейк, Беноццо Ґоццолі, Ель Греко, Лоренцо Лотто, Бартоломе Естебан Мурільо, П'єтро Перуджіно, Пуссен, Рубенс, Тіціан.

У геральдиці ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Внебовзяття Пресвятої Діви Марії. CREDO. Архів оригіналу за 13 серпня 2018. Процитовано 2 серпня 2017.Внебовзяття Пресвятої Діви Марії у питаннях та відповідях. CREDO. Архів оригіналу за 2 серпня 2017. Процитовано 2 серпня 2017.
  2. Урочистість Внебовзяття Пресвятої Діви Марії. РИМСЬКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА В УКРАЇНІ (укр.). Процитовано 24 жовтня 2023.
  3. Небовзяття — успення Богородиці [Архівовано 18 лютого 2020 у Wayback Machine.].

Посилання ред.