Відкрити головне меню

Історія Таїланду

аспект історії

Доісторичний ТаїландРедагувати

Найвідоміші доісторичні поселення в Таїланді часто асоціюються з основними археологічними розкопками в Банчіанг; датування артефактів з цього місця дозволяють припустити, що, принаймні до 1500 року до н. е., жителі виготовляли бронзові інструменти, а також вирощували рис. Безліч археологічних розкопок у Таїланді датується бронзовою (1500 до н. е. — 500 до н. е.) і залізною добою (500 р. до н. е. — 500 н. е.). Найбільш докладно досліджені місця знаходяться в північно-східній частині країни, особливо в річкових долинах Мун і Чи. Річка Мана, зокрема, є «домом» для багатьох обнесених ровом поселень, які складаються з курганів, оточені ровами і фортечними валами. Кургани містять свідчення доісторичного проживання тут людей. Близько першого сторіччя християнської ери, відповідно до Фунанських історичних хронік та записів китайських істориків (Coedes), деяка кількість населених пунктів Півдня було організовано в кілька князівств, найбільш ранніми з яких, імовірно, були Ланґкасука й Тамбралінґа.

Монські та кхмерські державиРедагувати

На початку 1 — го тис. н. е. на території сучасного Таїланду склались перші держави монів — Двараваті, Лаво та інші.

Тайські державиРедагувати

Історія країни бере свій початок з королівства Сукхотхай, утвореного в 1238 році. Засновником його та першої тайською династією стала Пха Жуан. Значний внесок у створення Сукотаї зробив видатний діяч Рама Кхамхенг Великий.

У 1350 році його послідовником стало королівство Аюттхая. Тайська культура досить суттєвий вплив мала з боку Китаю та Індії. Контакти з Європою почались з XVI століття, але водночас Таїланд — єдина країна в Південно-Східній Азії, яка не була колонізованою. Єдиними територіальними втратами країни є 3 південні провінції, що відійшли до британської Малайзії.

Тайці дуже пишаються тим, що їхня країна ні разу не була колонізованою. На те є 2 причини:

Військове правлінняРедагувати

У 1932 році Народна партія, спираючись на військові кола, здійснила державний переворот, в результаті якого в Сіамі встановилась конституційна монархія. Король не був скинутий, а лише обмежений у своїх правах. Прем'єр-міністром став Пріді Паноміонг. Однак праві депутати нового парламенту провалили реформи, в результаті чого військові підняли новий переворот в 1933 році.

У роки Другої Світової війни військова влада Таїланду на чолі фельдмаршала Пібунсонграма посилила націоналістичну риторику і виступила на боці Японії. Тайські війська вторглись до французького Індокитаю. Однак 8 грудня 1941 року японські війська висадились на території Таїланду і звідти вторглись до британської Бірми. У 1944 році під впливом поразок Японії, економічної кризи в країні та нальотів союзної авіації, Пібунсонграм був усунутий, а до влади прийшли проамериканські ліберальні сили. У 1946 році у власному палаці при загадкових обставинах загинув король Ананда Махідон.

Холодна війнаРедагувати

В 1947 році в країні пройшов черговий військовий переворот, який знову привів до влади Пібунсонграма, який на фоні холодної війни налагодив стосунки зі США. В 1949 році була прийнята нова конституція, згідно з якою утворювався назначений королем сенат.

В роки В'єтнамської війни Таїланд підтримував США, що призвело до антиурядових виступів, в тому числі разом з ісламськими радикалами з південних провінцій. Разом з тим американська присутність підривала традиційне життя тайців і призводило до «вестернізації» суспільства. Однак поразка США у війні призвела до студентських виступів 1973 року та нового повороту демократизації країни. В 1976 році разом з комуністичними настроями сусідніх В'єтнаму, Лаосу та Камбоджі, Таїланд вернувся до військової хунти, яка назначила прем'єром Таніна Крайвічена. Але через рік він був усунений більш помірним генералом Крангсаком Чамананом.

Новітні часиРедагувати

В 1980-ті роки в країні почала розквітати туристична індустрія, однак Таїланд так і не став «Азійським тигром» у порівнянні з Тайванем або Південною Кореєю.

У лютому 1991 відбувся черговий військовий переворот. Населення не сприйняло нової влади та у травеі 1992 року відбулися масові протести, подавлені армією, так званий «чорний травень 1992 року».

У 2004 році на південно-західне узбережжя накотилась хвиля потужного цунамі, в результаті якого загинуло 5 тисяч осіб, половина з яких туристи.

19 вересня 2006 року у країні стався новий військовий переворот. Прем'єр-міністр Таксин Чинават на той час перебував на сесії Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку. Він оголосив надзвичайний стан і закликав військових зупинити незаконні маневри. Путчисти захопили основні урядові об'єкти і оголосили лояльність до короля. У січні 2008 року військові передали владу новому урядові на чолі з прем'єр-міністром Самаком Сундараветом, однак країну охопила нова криза.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу.:Підручник. Київ. «Либідь». 2002. — 736с. с.600-662.
  • Головченко В. І., Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: колоніальний Схід (кінець XIX — друга третина XX ст.). Київ. «Либідь». 2010.- 520с. с.153-169.