Відкрити головне меню

Калинець Ігор Миронович

поет і прозаїк, один із чільних представників так званої «пізньошістдесятницької» генерації і дисидентсько-самвидавного руху в Україні, політв'язень
(Перенаправлено з Ігор Калинець)

Ігор Миронович Калинець
Ihor Kalynets.jpg
Народився 9 липня 1939(1939-07-09) (80 років)
Ходорів, нині Львівська область
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Національність українець
Діяльність прозаїк і поет
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Мова творів українська
Нагороди
Орден Свободи — 2009
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1992

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

І́гор Миро́нович Калине́ць (нар. 9 липня 1939, Ходорів) — поет і прозаїк, один із чільних представників так званої «пізньошістдесятницької» генерації і дисидентсько-самвидавного руху в Україні, політв'язень. Живе і працює у Львові. Почесний доктор Львівського національного університету імені Івана Франка. Відмовився від Ордену Ярослава Мудрого IV ступеня на знак протесту проти зросійщення.

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Ігор Калинець народився 9 липня 1939 у місті Ходорів (Бібрський повіт, за польським адмінподілом — Жидачівський повіт, Станіславське воєводство, Польська Республіка), нині Львівської області, Україна. У 19561961 роках навчався у Львівському університеті, на філологічному факультеті. Після закінчення університету працював у Львівському обласному державному архіві (1961 - 1972).

Чоловік Ірини Стасів-Калинець.

За участь у дисидентському русі у 1972 році Ігоря Калинця було засуджено на 6 років ув'язнення суворого режиму й 3 роки заслання. Покарання відбував у Пермських концтаборах разом із Іваном Світличним, Василем Стусом, Миколою Горбалем, Степаном Сапеляком та іншими.

Заслання відбував разом із дружиною Іриною Стасів-Калинець на Забайкаллі, у с. Ундино-Посєльє, Балейського району в Читинській області.

Після повернення до Львова у 1981 році працював у Львівській науковій бібліотеці ім. В.Стефаника. З 1987 брав участь у виданні самвидавного журналу "Євшан-зілля", згодом став його редактором.

Окрім «дорослих» пише також вірші для дітей. Було видано кілька книг, які розійшлися не тільки в Україні, але також і в країнах з великою українською діаспорою (Казахстан, Канада, США, Аргентина). Його книгу «Небилиці про котика і кицю» ілюструвала українська художниця Вікторія Ковальчук у 2005 році.

ТворчістьРедагувати

Поетичну творчість Калинця, за пропозицією самого автора, прийнято хронологічно поділяти на дві головні частини: дев'ять книжок, написаних перед ув'язненням у 1972 р. (з них офіційно в УРСР опубліковано було лише першу — «Вогонь Купала», 1966, решта функціонувала у самвидавному обігу) і вісім — написаних під час ув'язнення та на виселенні (до 1991 р. функціонували тільки у Самвидаві). Згідно з цим поділом і було підготовлено та випущено два томи поезій Калинця — «Пробуджена муза» (Варшава, 1991) та «Невольнича муза» (Балтимор — Торонто, 1991). 1991 року збірку вибраних поезій «Тринадцять алогій» видано було також в Україні і у Росії.

Ілюстрації до збірки поезій Ігоря Калинця «Відчинення вертепу», які були видрукувані в Лондоні під назвою «Поезії з України» створив у 1969 Богдан Сорока.[1] Це спонукало КДБ порушити кримінальну справу проти художника, десятиліття його твори забороняли виставляти і згадувати його ім'я у пресі. Інші збірки поета: «Підсумовуючи мовчання» (1971), «Коронування опудала» (1972), «Слово триваюче» (1997), «Терновий колір любові» (1998).

Один із найтонших дослідників поезії Калинця Данило Гузар-Струк у передмові до «Невольничої музи» виокремлює «три головні течії» в його поезії: «оспівування культури, любовне прагнення та суспільний протест». Висока культура поетичного мислення й мовлення, любов до текстових стилізацій, надзвичайна формальна винахідливість притаманні Калинцю упродовж усього його творчого розвитку, а такі риси як ерудиція, іронічність, шляхетність у поводженні зі словообразом роблять цю поезію без перебільшення видатним явищем.

 
Книга Миколи Ільницького Ключем метафори відімкнені вуста… Поезія Ігоря Калинця (Париж; Львів; Цвікау, 2001)

Саме з появою в українському літературному процесі Калинця почалися дискусії про необароко. Українське бароко і справді можна розглядати як одне із джерел Калинцевих інспірацій, іншим таким джерелом є, безперечно, творчість Богдана-Ігоря Антонича. Ще одна вельми цікава особливість: поет ніколи не писав окремих віршів, його метод полягав у творенні циклів, які своєю чергою переростали у книжки (свідчення «структуралістського» бачення світу).

Творчість Калинця суттєво вплинула на багатьох українських поетів пізніших поколінь, виявившись дуже суголосною найновішим поетичним пошукам. Після повернення з ув'язнення та виселення 1981 року Калинець, за його словами, цілком замовкає як поет (завершене явище) і стає «імпресаріо колишнього Ігоря Калинця». Тим часом пише і публікує казки для дітей (наприклад, «Дурні казки», 1998), готує перевидання власних поезій. 1994 року журнал «Сучасність» опублікував його повість «Молімось зорям дальнім», написану ще 1972 року під час перебування у слідчому ізоляторі львівської в'язниці. Проте Калинець залишається передовсім поетом, творцем вельми індивідуального, легко впізнаваного (за всієї стилістичної різноманітності) і в той же час напрочуд цілісного світу.

Книга «Знане і незнане про Антонича»Редагувати

Окрім обкладинки, яка виконана в стилі західноукраїнських модерних малярів 1930-х років, другий варіант цього видання відрізняється від першого (Львів: Друкарські куншти, 2010. — 140 с.; 16 арк. іл.) вдвічі більшим обсягом тексту. Кількість ілюстрацій у новому виданні є більшою втричі. Написана на широкому фактографічному матеріалі, книга Ігоря Калинця[2] на сьогодні залишається найавторитетнішим джерелом біографії одного з найвидатніших українських письменників XX століття, дає відповіді на низку питань, які не один рік ставлять собі читачі, поціновувачі та дослідники творчості Антонича, і які передусім ставив собі сам автор дослідження. Багато із описаних у книзі подій (віднайдення могили Антонича, заходи популяризації його творчості у 1960-х та 1980-х роках) пережив сам Ігор Калинець як їх ініціатор та активний учасник. Книга є своєрідним внеском до відзначення 100-річчя від дня народження Богдана Ігоря Антонича, яке увінчалося низкою заходів різноманітного жанру. Саме у час ювілею Антонича в Ігоря Калинця зародилася ідея написати цю книгу.

До справи Калинця долучилося ще двоє людей, зокрема розділ «Університет» написав Данило Ільницький, дослідник життя і творчості Богдана Ігоря Антонича, упорядник його «Повного зібрання творів» (Львів: Літопис, 2009), а розділ «Антоничі в Бортятині» — Ольга Дядинчук, директор музею-садиби Антоничів у селі Бортятині Мостиського району Львівської області, де тривалий час проживали батьки Б. І. Антонича (тут вони й поховані), і де часто бував сам письменник. Видання містить наступні розділи: «Дитинство», «Гімназія», «Університет» (автором розділу є Данило Ільницький), «Гурток україністів, АНУМ, УТБ», «Левандівська „Просвіта“», «Антоничі в Бортятині» (автором розділу є Ольга Дядинчук), «Публікації», «Опера „Довбуш“», «Творчий процес», «Друзі», «Недуга», «Похорон», «Портрет», «Могила», «Наречена», «Архів».

Цінність книги і в «Додатках», у яких — статті Дмитра Бучинського, Валеріяна Ревуцького, Ірини Калинець, Івана Гречка, а також листи Ольги Олійник до о. Йосифа Кладочного і Миколи Неврлого, документи КГБ за 1987 р. та список усіх лауреатів літературного конкурсу «Привітання життя» імені Богдана Ігоря Антонича. Завершується книжка віршем учасника цього конкурсу, львівського поета Романа Тарнавського.

НагородиРедагувати

Відмова від ордена князя Ярослава Мудрого IV ступеняРедагувати

22 серпня 2016 року указом Президента України Петра Порошенка «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці незалежності України» Ігор Калинець був нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого IV ступеня.[7] Однак він відмовився від нього на знак протесту проти, за його словами, «жорстокого зросійщення».[8]

ПублікаціїРедагувати

  • Ільницький, М. Ключем метафори відімкнені вуста… Поезія Ігоря Калинця. — Париж; Львів; Цвікау: «Зерна», 2001. — 189 с.
  • Калинець, Ігор. Вогонь Купала: Поезії / Лариса З. Онишкевич (Передм.). — Париж та ін. : Смолоскип, 1975. — 46 c. — (Бібліотека «Смолоскипа»; Ч.20). — Передрук забороненої в Україні збірки поезій.
  • Калинець, І. Зібрання творів: У 2 т. — К. : Факт, 2004. — Т. 1 : Пробуджена муза. — К. : Факт, 2004—416 с. — ISBN 966-8408-57-8.
  • Калинець, І. Зібрання творів: У 2 т. — К. : Факт, 2004. — Т. 2 : Невольнича муза. — К. : Факт, 2004—542 с. — ISBN 966-8408-57-8.
  • Калинець, І. Казки зі Львова / Ірина Балдина (художн.). — 2. вид., доп. — Л. : Сполом, 2005. — 224 с. : іл. — ISBN 966-665-306-0.
  • Калинець, І. Майже казки, або повернення Діви Марії / Зеновія Юськів (худож.). — Львів: Свічадо, 1997. — 32 с. — ISBN 966-561-046-5.
  • Калинець, І. Дурні казки / Тетяна Борисівна Савельєва (худож.). — Л. : Каменяр, 1996. — 48 с. : іл. — ISBN 5-7745-0676-2.
  • Калинець, І. Магістрат: Вірші. — Л. : Літературна агенція «Піраміда», 2003. — 34 с. — ISBN 966-7188-88-4.
  • Калинець, І. Одержимість: Інтерв'ю Юрія Зайцева з Ігорем Калинцем / Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України. — Л. : Піраміда, 2002. — 176 с. : фотоіл. — (Серія; № 2). — З дарчим написом автора. — ISBN 966-02-280-58.
  • Калинець, І. Пісеньки та віршики зі Львова / Ірина Мар'єнко (художн.). — Л. : Сполом, 2006. — 272 с. : іл. — ISBN 966-665-359-1.
  • Калинець, І. Про дівчинку і квіти / Сергій Іванов (худож.). — К. : Веселка, 1995. — 39 с. — ISBN 5-301-01601-6.
  • Калинець, І. Слово триваюче: Поезії. — Х. : Фоліо, 1997. — 542 с. — (Українська література XX століття). — ISBN 966-03-0017-4.
  • Калинець, І. Пан Ніхто: Довга казка / Ольга Погрібна-Кох (художн.). — Стрий: Щедрик, 1994. — 70 с. — ISBN 5-7707-2520-6.
  • Калинець, І. Поезії / Елеонора Соловей (вступ.сл.). — Л. : Піраміда, 2008. — 604с. — (Серія «Бібліотека Шевченківського комітету»). — ISBN 978-966-441-1*01-8.
  • Калинець, І. Таке собі та інше: Казки / Іван Остафійчук (художн.). — Л. : Світ дитини, 1999. — 79 с. — (Бібліотечка школяра; Кн.4).
  • Калинець, І. Терновий колір любові: Мала книжка любовної лірики. — К. : Факт, 1998. — 116 с. — (На схилі тисячоліття). — ISBN 966-7274-36-5.
  • Калинець, І. Ці квіти нестерпні: Малий поетичний зільник. — К. : Факт, 2000. — 94 с. — ISBN 966-7274-65-9.
  • Калинець, І. Данка і Крак : казкова повість / І. Калинець ; іл. М. Кошулінської. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2018. — 128 с. — ISBN 978-617-679-580-3.

ПриміткиРедагувати

  1. Пост поступ. № #5 (25) травень 2008. «Хвороба нашого суспільства — амбівалентність». Автор: Віктор Неборак.[недоступне посилання з червень 2019]
  2. Калинець Ігор. Знане і незнане про Антонича: матеріяли до біографії Богдана Ігоря Антонича / Ігор Калинець / Худ. редактор Г. Ґера. — 2-е вид., виправлене і доповнене. — Львів: Друкарські куншти, 2011. — 276 с. + 48 с. ілюстр.
  3. Премія імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень»
  4. Ігоря Калинця висунули на Нобелівську премію
  5. Указ Президента України № 528/2009 від 10 липня 2009 року «Про нагородження І. Калинця орденом Свободи»
  6. Указ Президента України № 229/2008 від 17 березня 2008 року «Про відзначення державними нагородами України»
  7. Указ Президента України від 22 серпня 2016 року № 338/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 25-ї річниці незалежності України»
  8. Слово Просвіти. — 2016. — № 37 (881) (15—21 вер.). — С. 3.

ПосиланняРедагувати

(Перевірено 2012-04-19)