Відкрити головне меню
Жидачівський повіт
Округ Стрийський (до 1867)
Коронний край size Королівство Галичини та Володимирії
Країна Австрійська імперія Австрійська імперія
Австро-Угорська імперія Австро-Угорщина
Центр Жидачів
Створений 1867
Площа 936
Населення 65 114 (1880)
Bezirk Zydaczow.png
Найбільші міста Жидачів, Журавно, Миколаїв


Жидачівський повіт — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, Польщі та УРСР. Адміністративним центром повіту було місто Жидачів.

Жидачівський повіт

пол. Powiat żydaczowski

Місто Жидачів
Найбільше місто Жидачів
Країна Flag of Poland (1928–1980).svg Польська Республіка
Регіон Станіславське воєводство
Гміни 74 (1867—1934), 10(1934—1939)
Населення
 - повне 83.800 осіб (1931)
 - густота 95 осіб/км²
Площа
 - повна 883 км²
Дата заснування 1867
POL powiat żydaczowski map.svg

Австро-УгорщинаРедагувати

Жидачівський повіт утворений у 1867 р. шляхом об’єднання Миколаївського повіту з 36 громад (ґмін) і Журавенського з 37. Однак поділ судових органів у вигляді двох окремих адміністрацій зберігався попереднім до 1882 р., коли з них було утворено ще й Жидачівську повітову судову адміністрацію, до якої включено 24 громади. Громада Станькова була передана Калуському повіту ще до Першої світової війни.

На 1910 р. повіт поділявся адміністративно на 76 громад, земельно — на 61 кадастральну гміну та займав площу 936 км². Населення повіту становило: на 1900 р.— 74 158 осіб на 1910 р. — 83 339 осіб.

У складі ЗУНРРедагувати

Під польською окупацієюРедагувати

Включений до складу Станіславського воєводства після утворення воєводства у 1920 році на окупованих поляками землях ЗУНР. До складу повіту входило 101 поселення (з них 4 міста, 70 сільських гмін і 24 фільварки та 3 знелюднілі поселення) зі 39 865 житловими будинками. Загальна чисельність населення повіту складала 77 024 осіб (за даними перепису населення 1921 року), з них 56 724 — греко-католики, 14 799 — римо-католики, 5 352 — юдеї, 149 — інших визнань.

Зміни адміністративного поділуРедагувати

 
Жидачівський повіт

1 квітня 1927 р. вилучено частину сільської гміни Пчани і утворено самоврядну гміну Воля Любомирська[1]. Також 1 квітня 1927 р. до міста Журавно приєднане село Побережжя[2].

Розпорядженням Ради міністрів 28 травня 1934 року сільські гміни Баліче Подґурне (Баліче Зажечне), Баліче Подружне і Юсептиче з Жидачівського повіту вилучили і включили до Стрийського[3].

1 серпня 1934 р. було здійснено новий поділ на сільські гміни шляхом об'єднання дотогочасних (утворених ще за Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.

Міста (Міські ґміни)Редагувати

  1. м. Жидачів
  2. містечко Журавно — місто з 1934 р.
  3. містечко Миколаїв над Дністром — місто з 1934 р.
  4. містечко Розділ — місто з 1934 р.

Сільські ґміниРедагувати

Кількість:

1920—1934 рр. — 68

1934 рр. — 65

1934—1939 рр. — 6

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Жидачів Вільхівці, Воля Любомирська (з 01.04.1927), Волиця-Гніздичівська, Гніздичів, Дем'янка-ЛіснаДем'янка-НаддністрянськаЗаріччя, ІванівціРогізноПчаниМежиріччяТейсарівТуради 13
2 Ґміна Журавно БуянівВолодимирці, ДубравкаКорчівкаКоториниЛяховичі ПодорожніЛяховичі ЗарічніЛютинкаЛисківМонастирецьМельнич НовошиниПротесиТернавка, Чертіж 14
3 Ґміна Миколаїв над Дністром Веринь, Воля Вєлька (Велика Воля), ДемняДроговиже (Дороговиж)Надятиче (Надтичі)Розвадув (Розвадів)Руднікі (Рудники)Стульско (Стільсько)Тросцянєц (Тростянець)Усцє (Устя) 10
4 Ґміна Млиниська АнтонівкаБаківці, БережницяЖуравків, Заболотівці, ЛюбшаМлиниськаМазурівкаСмогів 9
5 Ґміна Розділ Бжезіна (Березина)Держув (Держів)Ілув (Ілів)Кійовєц (Київець)Крупско (Крупське)Малєхув (Малехів)Пясечна (Пісочна), Черніца (Черниця) 8
6 Ґміна Руда ГаннівціЖирівське, КрехівЛівчиціМахлинецьНове СелоОблазницяПокрівціРуда, Сидорівка, Сулятичі 11
ліквідовано Побережжя (до 01.04.1927) 1
передано до Стрийського повіту Баліче Подґурне (Баліче Зажечне) (Баличі Зарічні) (до 28.05.1934), Баліче Подружне (Баличі Подорожні) (до 28.05.1934), Юсептиче (Йосиповичі) (до 28.05.1934) 3

НаселенняРедагувати

Українці-грекокатолики становили 75 % населення повіту (1907)[4].

У 1939 році в повіті проживало 90 330 мешканців (69 030 українців-грекокатоликів — 76,42 %, 6 595 українців-латинників — 7,3 %, 6 265 поляків — 6,94 %, 785 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,87 %, 5 635 євреїв  — 6,24 % і 2 040 німців та інших національностей — 2,26 %)[5].

У складі СРСРРедагувати

27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР Жидачівський повіт включений до новоутвореної Дрогобицької області[6]. 17 січня 1940 року територія Жидачівського повіту поділена на Жидачівський, Журавнівський і Миколаївський райони.

СучасністьРедагувати

Нині на території Жидачівського повіту розташовані три адміністративні одиниці Львівської області: Жидачівський та Миколаївський райони і місто обласного значення Новий Розділ.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати