Відкрити головне меню

Іва́нків [1]село в Україні, в Андрушівському районі Житомирської області. Населення становить 809 осіб.

село Іванків
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Андрушівський
Рада/громада Іванківська сільська рада
Код КОАТУУ 1820384401
Облікова картка Іванків 
Основні дані
Населення 809
Площа 25,77 км²
Густота населення 31,39 осіб/км²
Поштовий індекс 13410
Телефонний код +380 4136
Географічні дані
Географічні координати 50°08′17″ пн. ш. 28°52′26″ сх. д. / 50.13806° пн. ш. 28.87389° сх. д. / 50.13806; 28.87389Координати: 50°08′17″ пн. ш. 28°52′26″ сх. д. / 50.13806° пн. ш. 28.87389° сх. д. / 50.13806; 28.87389
Середня висота
над рівнем моря
201 м
Водойми р. Гуйва
Місцева влада
Адреса ради с. Іванків, вул. Ковальова, 1
Карта
Іванків. Карта розташування: Україна
Іванків
Іванків
Іванків. Карта розташування: Житомирська область
Іванків
Іванків

Іванків у Вікісховищі?

Зміст

Історичні відомостіРедагувати

Розташоване на березі річки Гуйва.

Згадується під назвою Іванково ще у 1501 році.

Належало Фортунату Михайловському, Маріанні Моржковській (Ганській). З 1800 року — родині Обуховських.

 
Церква Св.Богородиці, с.Іванків

У 17841793 роках на березі річки побудовано греко-католицький костел, що зберігся і зараз діє, як православний храм на честь Різдва Пресвятої Богородиці.

У 1843 році на кошти Тимофія Обуховського побудована дерев'яна церква Животворящої Трійці. У 1863 з'являється парафіяльна школа.

 
Церква Св.Богородиці, с.Іванків

На початку 80-х років ХІХ століття Обуховські ділять маєток на дві частини та продають: більшу частину купує Лідія Орловська, меншу — Микола Терещенко. Частину Орловської син згодом продасть Марії Невратовій, а та — дружині лікаря Льва Тарасевича Ганні.[2]

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селу Ліщинської волості Житомирського повіту Волинської губернії мешкало 1173 особи, було 124 дворових господарства, існували православна церква, костел, школа, постоялий дім, 5 лавок і бурякоцукровий завод Іванківського товариства, побудований М. А. Терещенком на території будинку пристарілих. Дорога до заводу збереглась до наших днів.[3]

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1819 осіб (869 чоловічої статі та 950 — жіночої), з яких 1620 — православної віри[4].

У 1906 році село Котелянської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 22 верст, від волості 8. Дворів 306, мешканців 1903[5].

Станом на 1913 рік у селі також було однокласне училище, кредитна спілка, бакалійна лавка, винна лавка.

На території села був водяний млин Тарасевича М. В., який він здавав в оренду. Станом на 1915 рік млин належав вже Миколі Терещенку[6].

У 1915 році на цукровому заводі працювало 300 чоловік, 20 із них — жінки. На території заводу була лікарня. При ньому нараховувалось 199 десятин землі.

Ще 202 десятин землі були у володінні Андри Василівни Головіної.[7]

У 1919 році відкрито 4-х річну трудову школу.

У складі УРСРРедагувати

Було побудовано клуб з дерев'яної церкви Животворящої Трійці, а в 1930-х роках у костелі влаштували зерносховище.

Друга світова війнаРедагувати

280 місцевих жителів боролися з німецькими загарбниками, 85 з них полягли в боях. У 1970 році односельчани встановили їм пам'ятник.

Під час німецької окупації, на церкві знову з'явився хрест та відновились служіння.

У центрі села, поблизу школи, знаходиться братська могила воїнів (5 чоловік), що загинули у лютому-грудні 1943 року.

Ще два захоронення є на місцевому кладовищі (53 та 17 чоловік), на території туб. лікарні (34 чоловіка) і одне поховання воїна біля залізничної колії.

В 1952—1960 роках на усіх п'яти могилах встановлено пам'ятники.

СучасністьРедагувати

Зараз в будівлі колишнього костелу розміщується православна церква Різдва Святої Богородиці.

ІнфраструктураРедагувати

На території села функціонують загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дошкільний дитячий заклад «Казка», фельдшерсько-акушерський пункт, будинок пристарілих, православна церква, клуб.

ПерсоналіїРедагувати

У селі народилися

ПриміткиРедагувати

  1. Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф. 
  2. http://andrushivske.at.ua/publ/andrushivka/istorija_andrushivki_ta_rajonu/istoriya_sela_ivankiv_andrushivskogo_rayonu_zhitomirskoyi_oblasti/3-1-0-445.  Пропущений або порожній |title= (довідка)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-21)
  5. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
  6. Памятная книжка Волынской губернии. Житомир: Волынский Губернский Статистический комитет. 1915. с. 261. 
  7. Список землевладельцев и арендаторов Волынской губернии во владении коих находится не менее 50 десятин земли. 1913. 

ПосиланняРедагувати