Відкрити головне меню

Єрмако́в Євге́н Фе́дорович (1868 — не раніше 1918) — київський архітектор, автор численних сакральних споруд.

Євген Федорович Єрмаков
Ermakov E F.jpg
Народження 1868(1868)
Смерть не раніше 1918Київ, Російська імперія
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Навчання Київське реальне училище[d]
Діяльність архітектор
Праця в містах Київ
Найважливіші споруди Собор св. Пантелеймона у Феофанії

Зміст

Біографічні відомостіРедагувати

Середню освіту отримав у Київському реальному училищі. У 18871892 роках навчався в Інституті цивільних інженерів (Санкт-Петербург), який закінчив по І розряду.

Повернувшись до Києва, у 1893–1898 роках працював інженером при міській управі. У цей час займався, зокрема, проведенням шляхових робіт, прокладанням нових вулиць, упорядкуванням парків і скверів.

У 1898 році замінив Володимира Ніколаєва на посаді архітектора Київської єпархії; з 1899-го був також штатним архітектором Києво-Печерської лаври. Працюючи єпархіальним архітектором, виконав численні доручення духовного відомства стосовно будівництва храмів, чернецьких келій, монастирських готелів та лікарень, релігійних навчальних закладів, прибуткових будинків церковних громад тощо. Водночас з 1909 року служив на громадських засадах техніком Київського благодійного товариства.

У роки Першої світової війни був залучений до оборонного будівництва; звів великі приміщення для шпиталів у Золотоноші та Прилуках.

Під час Гетьманату у 1918 році входив до складу технічно-будівної комісії при Міністерстві сповідань. Подальших відомостей про долю Євгена Єрмакова поки не виявлено.

Молодший брат митрополита Михаїла (Єрмакова)

ТворчістьРедагувати

Євген Єрмаков використовував для культових будівель переважно традиційні форми «російського стилю» та неовізантійські мотиви; у житловому й громадському будівництві віддавав перевагу необароко, «цегляному стилю», модерну. Його творчому методу було властиве поєднання різностильових елементів на одній будівлі. Застосовував передові будівельні прийоми й матеріали, зокрема залізобетонні конструкції, буронабивні палі.

Основні реалізовані проектиРедагувати

 
Будинок Православного релігійно-просвітницького товариства. Фото початку ХХ сторіччя
  • Будівля Православного релігійно-просвітницького товариства з домовою церквою на Великій Житомирській вулиці, 9 (19021903, реконструйована з надбудовою і втратою церковного приміщення).
  • Прибудова ризниці і бібліотеки до дзвіниці Видубицького монастиря (1902).
  • Прибутковий будинок Митрополитанського дому у Рильському провулку, 3–5 (1903, нині значно надбудований).
  • Церковно-вчительська семінарія на розі вулиць Академіка Ромоданова, 12/2 і Багговутівської (1903—1905).
  • Прибутковий будинок Митрополитанського дому на Стрілецькій вулиці у три черги (1904—1909, нині надбудований).
  • Приватний особняк на Інститутській вулиці, 26 (1905).
  • Іллінська церква на розі вулиць Безаківської, 25 і Жилянської (19081914, не збереглась).
  • Лікарня і каплиця Київського благодійного товариства на Великій Васильківській вулиці, 104, ріг Лабораторної (1909; каплицю нині перебудовано у храм Св. Романа Солодкоспівця[1]).
  • Церква Св. Єлизавети на Трухановому острові (1909—1910, не збереглася).
  • Хірургічний корпус лікарні Покровського монастиря (19101911).
  • Церква Живоносного Джерела Пресвятої Богородиці Свято-Покровської пустині в Голосієві (19101912; була зруйнована, нині відновлена у дещо змінених формах).
  • Прибутковий будинок Микільського собору на Печерську, нині вулиця Івана Мазепи, 11 (1912—1913).
  • Приватний прибутковий будинок по вулиці Суворова, 12–14 (1910-ті роки).
  • Приватний прибутковий будинок по Рогнідинській вулиці, 2 (1910-ті роки; нині надбудований).
  • Собор Св. Пантелеймона у Феофанії (19041914, відреставрований після пошкоджень).

У Києво-Печерській лаврі за проектами Євгена Єрмакова збудовані:

  • аптека (корпус № 24), 19021903,
  • крамниця ікон біля південних воріт (корпус № 35), 19021903,
  • корпус співців митрополичого хору (корпус № 6), 19021904,
  • палітурня (корпус № 15), 19031904,
  • Благовіщенська митрополича церква (корпус № 86, нині музейне приміщення), 1905,
  • огорожа водосвятної каплиці — ківорію (корпус № 95), 1906,
  • готель та помешкання лаврських робітників (корпус № 19), 19061908,
  • бібліотека митрополита Флавіана (корпус № 5), 19081909,
  • проскурня (корпус № 11), 1913,
  • насосна (корпус № 47), 1913,
  • Лаврська лікарня з домовою церквою (корпус № 111), 19111914.

Нездійснені або незавершені проектиРедагувати

  • Трапезна палата та церква Михайлівського Золотоверхого монастиря (проект 1904 року. не здійснений).
  • Церква Св. Володимира на Новій Будові (проект складений у 1909 році, роботи були завершені для громади «обновленців» у 1927-му, не збереглася).
  • Києво-Либідьська Троїцька церква (нова будівля, закладена у 1911-му, не була завершена, не збереглася).

Роботи за межами КиєваРедагувати

  • Церква Михаїла Архангела (проект 1902, будівництво 1905) у селі Росішки Тетіївського району;
  • Церква Різдва Богородиці (проект 1904, будівництво 1906-07) у селі Малі Прицьки Миронівського району (2014 року руїни перенесені для відбудови у село Зеленьки того ж району);
  • Церква Різдва Богородиці (проект 1904, будівництво 1908) у селі Мусійки Іванківського району;
  • Церква святого Симеона Стовпника (будівництво 1908-09) у селі Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району;
  • Церква Різдва Богородиці (проект 1905, будівництво 1910) у селі Владиславка Миронівського району;
  • Троїцька церква (проект 1912, будівництво 1914) у селі Шаліївка Сквирського району;
  • Розширення існуючого Покровського храму (1882, роботи з розширення - 1900) у селі Ожегівка Володарського району;
  • Розширення існуючої церкви Різдва Богородиці (роботи з розширення - 1900-і) у селі Гавронщина Макарівського району;
  • Будівля чоловічої гімназії у місті Аккерман (тепер Білгород-Дністровський) (1903);
  • Будівля Аккерманської повітової земської управи (1900-і).

ДжерелаРедагувати

  • Юбилейный сборник сведений о деятельности бывших воспитанников Института Гражданских Инженеров (Строительного Училища). 1842–1892 / Сост. Барановский Г. — Санкт-Петербург, 1893.
  • Сіткарьова О. Архітектура Києво-Печерської лаври кінця XVIII — ХХ століття. — К., 2001.
  • Мокроусова О. До проблем атрибуції архітектурних об'єктів Києва: нові знахідки // Київ і кияни: матеріали щорічної науково-практичної конференції. — Випуск сьомий. — К., 2007. — С.160–174.
  • Кальницкий М. Зодчество и зодчие. — К.: ВАРТО, 2012.
  • Кальницький М. Храми Києва. — 2-е вид. — К., 2013.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Кальницький М. Б. Храми Києва. — 2-е вид. — К., 2013. — С.208