Церква Покрова Пресвятої Богородиці (Пріорка)

Це́рква Покро́ва Пресвято́ї Богоро́диці — чинна церква УПЦ у Києві, на Пріорці, за адресою — вулиця Мостицька, 2 (вул. Мостицька, 18).

Церква Покрова Пресвятої Богородиці
50°30′04″ пн. ш. 30°26′45″ сх. д. / 50.50111° пн. ш. 30.445972° сх. д. / 50.50111; 30.445972Координати: 50°30′04″ пн. ш. 30°26′45″ сх. д. / 50.50111° пн. ш. 30.445972° сх. д. / 50.50111; 30.445972
Тип спорудицерква
Розташування УкраїнаКиїв
АрхітекторЄвген Єрмаков (проект)
Микола Казанський (будівництво)
Початок будівництва1902
Кінець будівництва1906
Вартість57 тисяч карбованців сріблом
НалежністьУПЦ МП
ЄпархіяКиївська єпархія УПЦ (МП)
Станпам'ятка архітектури місцевого значення України
Адресавул. Мостицька, 2
Вебсайтpriorka.org
Церква Покрова Пресвятої Богородиці (Пріорка). Карта розташування: Київ
Церква Покрова Пресвятої Богородиці (Пріорка)
Церква Покрова Пресвятої Богородиці (Пріорка) (Київ)
Мапа
CMNS: Церква Покрова Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Архітектура

ред.

Головна частина церкви, майже квадратна в плані, увінчана великим круглим барабаном з цибулястою масивною банею псевдоросійського стилю та чотирма невеликими круглими барабанами з такими ж цибулястими куполами. Згідно з канонами стилю в орнаменті будівлі використано наличники, кокошники та напівкруглі пілястри з «візантійськими» закінченнями. У церкві три престоли: головний — на честь Покрова Пресвятої Богородиці, у північному бічному вівтарі — в ім'я Святого Миколи Чудотворця, у південному — в ім'я Святих Великомучеників Юрія (Георгія) Побідоносця і Дмитра Солунського. У західній частині — дзвіниця, увінчана банею.

Історія

ред.

Відомо, що церква на цьому місці стояли з давніх-давен. Ще у XVIII столітті, коли Пріорка ще не була передмістям Києва, а лише приміською слободою, тут стояла дерев'яна Дмитрівська церква (церква святих Георгія і Дмитра). Церква у 1751 р. вже існувала, про що свідчить архівний документ з фонду 127, Київська духовна консисторія, ЦДІАК УКраїни — протопоп церков Подолу Роман Лубенський подав рапорт з проханням на ремонт даху церкви (ЦДІАК УКраїни, Ф.127, оп.146, спр.39 (1751 р.) На підставі винайдених даних можна стверджувати, що церква була побудована на початку 1730-х років. 1791 року її розібрали, а 1795-го «тщанием заседателя бывшего совестного суда Стефана Рыбальского, купцов Тимофея Зарембы и Андрея Хижняка» побудували дерев'яний храм на кам'яному фундаменті[1].

На початок XX століття Пріорка вже була окраїною Києва, значно збільшилось її населення. Виникла потреба в новому храмі. Парафіяни знову розібрали церкву і 26 вересня (9 жовтня) 1902 року заклали нову будівлю. Освячення збудованої церкви відбулося 3 (16) вересня 1906 року.

Загальна сума витрат на будівництво церкви склала 57 тисяч карбованців сріблом, більшу частину з яких становлять пожертвування духовних осіб, київського купецтва і пріорських парафіян[2].

За часів радянської влади парафію церкви зареєстрували в грудні 1920 року. Тогочасна адреса — Межигірський провулок, 16, або 24. У 1920-х роках у парафії Покровської церкви служив причт Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). Потім деякий час у церкві співіснували парафії УАПЦ та традиційної старослов'янської громади. Наприкінці 1920-х років церкву повністю повернувся до старослов'янської парафії. У 1930-х роках у церкві служив о. Леонтій.

1922 року при церкві утворилося сестринство. До нього входили Надія Дорошенко (вівтарниця), Наталя Кіхно, Пелагея Нетецька, ще кілька жінок. Окрім церковних справ, сестри займалися благодійністю: готували обіди й розвозили їх по київських в'язницях.

Будівля церкви збереглась практично без перебудов та переробок. За все XX століття церква жодного разу не була зруйнована. У лютому 1938 року церкву закрили та влаштували у будівлі овочеву базу. Церква знову відкрилася у вересні 1941 року — і відтоді не закривалася. Однак церковне начиння та предмети для богослужіння було втрачено — за винятком дверей від іконостаса з іконою Архангела Михаїла. Вона стоїть у правому бічному вівтарі церкви й досі. Новий іконостас, що зберігся донині, було споруджено 1944 року стараннями тодішнього настоятеля церкви Тимофія Коваля. Іконостас розписав відомий український художник Іван Їжакевич.

Сповідні розписи, метричні книги і клірові відомості церкви (з 1737 по 1920 рік) зберігаються в Центральному державному історичному архіві України, м. Київ (ЦДІАК України)[3].

Сучасність

ред.

Покровська церква — єдина на Виноградарі, тому в ній завжди велелюдно. Окрім місцевих мешканців, їдуть й люди, які отримали після знесення одноповерхової Пріорки квартири в інших районах міста. До 100-річчя з дня освячення церкви наново перекрито головну баню церкви.

Примітки

ред.
  1. Клірова відомість церкви Покрова Пресвятої Богородиці на Пріорці за 1833 рік // ЦДІАК України, ф. 127, оп. 1011, спр. 1546.
  2. Контраневичъ Платонъ. Свято-Пріорская Св. Покровская церковь и ея прихожанѣ. — К., 1911.(рос. дореф.)
  3. Церква Покрова Пресвятої Богородиці (Покровська) на Пріорці (до 1791 р. — Св. Георгія і Дмитра) у м. Києві [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів, ЦДІАК України

Посилання

ред.