Відкрити головне меню

Єлизавета Польська або Єлизавета Ягеллонка (пол. Elżbieta Jagiellonka, лит. Elžbieta Jogailaitė), (нар. 13 листопада 1483 — пом. 16 лютого 1517) — польська королівна та литовська княжна з династії Ягеллонів, донька короля Польщі Казимира IV та принцеси Єлизавети Габсбург, дружина герцога Легніцького Фрідріха II.

Єлизавета Ягеллонка
Elżbieta Jagiellonka
Frederick II of Legnica and Elizabeth Jagiellon.png
Єлизавета із чоловіком Фрідріхом II
герцогиня-консорт Легніцу
Початок правління: 26 листопада 1515
Кінець правління: 16 лютого 1517
Попередник: Людмила Подебрад
Наступник:Софія Бранденбург-Кульмбахська
Дата народження: 13 листопада 1483(1483-11-13)
Місце народження:Литва
Дата смерті:16 лютого 1517(1517-02-16) (33 роки)
Місце смерті:Легниця
Чоловік:Фрідріх II
Діти:Ядвіґа
Династія:Ягеллони, П'ясти
Батько:Казимир IV Ягеллончик
Мати:Єлизавета Габсбург

БіографіяРедагувати

Єлизавета народилась 13 листопада 1483 року у Кракові. Вона була тринадцятою, наймолодшою, дитиною та сьомою донькою в родині короля Польщі та великого князя Литви Казимира IV та його дружини Єлизавети Габсбург, а також третьою донькою, яка отримала ім'я Єлизавета.[1]

Дівчинка мала старших братів Владислава, Казимира, який помер за чотири місяці після її народження, Яна Ольбрахта, Олександра, Сигізмунда та Фридеріка, а також сестер Ядвіґу, Софію, Анну та Барбару.

Батько помер, коли їй було 8 років. Матір більше заміж не виходила. Королем Польщі став брат Єлизавети Ян Ольбрахт.

Єлизавета мала близькі стосунки з матір'ю, після смерті батька постійно ставала на її бік. У 1495 році вона разом із матір'ю та сестрою Барбарою відвідали у Литві брата Олександра та його дружину Олену.

У 1496 році Йоганн, курфюрст Бранденбурзький мав намір оженити Єлизавету із своїм сином Йоакімом. У 15051509 роках руку Єлизавети прагнув здобути господар Молдовського князівства Богдан III Сліпий, але дівчина була категорично проти.

У 1501 році королем Польщі став Олександр, який у 1504 відписав сестрі у довічне володіння міста Ленчицю, Радом та Пшедеч. Матері не стало у 1505-му. Олександру, в свою чергу, у 1506 році наслідував брат Сигізмунд.

У 1515 році Єлизавета взяла шлюб із герцогом Легніцьким Фрідріхом II, який походив з родини сілезьких П'ястів. В юності він певний час провів при празькому дворі Владислава Ягеллончика. Союз був політично спланованим і мав укріпити відносини короля Сигізмунда із Легницьким герцогством.[2] 12 вересня у Кракові було підписано шлюбний договір. Замість нареченого підписувався вроцлавський єпископ Ян Турзо. Вінчання 32-річної Єлизавети із 35-річним Фрідріхом Легніцьким відбулося 26 листопада у Легниці.[3] Жила пара у легницькому замку П'ястів. Наступного року Єлизавета завагітніла. У подружжя народилася єдина донька:

Єлизавета пішла з життя за кілька днів після її народження. Поховали герцогиню у легніцькому косцьолі. Згодом її поховання було перенесено до церкви Святого Яна у Легніці.

ГенеалогіяРедагувати

Ольгерд
 
 
Уляна Тверська
 
Андрій Гольшанський
 
Олександра Друцька
 
Альбрехт IV
 
 
Йоганна Софія Баварська
 
 
Сигізмунд I Люксембург
 
 
Барбара Цельська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Владислав II Ягайло
 
 
 
 
 
 
Софія Гольшанська
 
 
 
 
 
 
Альбрехт II
 
 
 
 
 
 
Єлизавета Люксембурзька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Казимир IV Ягеллончик
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета Габсбург
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. Дві старші сестри, які почергово носили його, померли до її народження.
  2. Одне із Силезських князівств.
  3. Ludwig Petry: Friedrich II.. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 5, Duncker & Humblot, Berlin 1961, ISBN 3-428-00186-9, стор. 514 [1] (нім.)

ЛітератураРедагувати

  • Jasiński K., Rodowód Piastów śląskich, AVALON, Kraków 2007, стор. 208—209
  • Wdowiszewski Z., Genealogia Jagiellonów i Domu Wazów w Polsce, AVALON, Kraków 2005, стор. 132—137
  • Fukala, Radek. Slezsko. Neznámá země Koruny české. Knížecí a stavovské Slezsko do roku 1740. České Budějovice: Veduta, 2007. 344 s. ISBN 978-80-86829-23-4. стор. 142, 312.

ПосиланняРедагувати