Єлизавета Габсбург (нім. Elisabeth von Habsburg, пол. Elżbieta Rakuszanka; лит. Elžbieta Habsburgaitė; 14361505) — королева польська й велика княгиня литовська й руська, дочка імператора Священної Римської імперії Альбрехта II, дружина Казимира IV.

Єлизавета Габсбург
нім. Elisabeth von Habsburg
пол. Elżbieta Rakuszanka
Прапор
Прапор
Королева Галіції і Лодомерії
1457 — 1505
Коронація: Титулярна
Попередник: Владислав Габсбург
Наступник: Владислав II Ягеллончик
Прапор
Прапор
Королева Русі[1]
1454 — 1505
Коронація: 1454
Попередник: Софія Гольшанська
Наступник: Олена Московська
Велика Княгиня Литовська, Руська і Жемайтійська[2]
1454 — 1505
Попередник: Софія Гольшанська
Наступник: Олена Московська
Королева Польщі[2]
1454 — 1505
Коронація: 1454
Попередник: Софія Гольшанська
Наступник: Олена Московська
 
Народження: 1436
Відень, Герцогство Австрія[3]
Смерть: 30 серпня 1505(1505-08-30)[4][5]
Краків, Королівство Польське
Поховання: катедра святих Станіслава і Вацлава
Країна: Ерцгерцогство Австрія
Рід: Габсбурги
Батько: Альбрехт II
Мати: Єлизавета Люксембурзька
Шлюб: Казимир IV Ягеллончик
Діти: Владислав II Ягелончик, Ядвіґа Ягеллонка, Казимир Святий[4], Ян I Ольбрахт[4], Олександр Ягеллончик, Сигізмунд I Старий, Барбара Ягеллонка, Софія Ягеллонка, Анна Ягеллонка (1476-1503), Єлизавета II Ягеллонкаd[4], Єлизавета Ягеллонка[4], Elisabeth Jagiellond і Фридерик Ягеллончик

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Біографія ред.

Єлизавета була дочкою Альбрехта II Німецького і його дружини Єлизавети Люксембурзької. 10 березня 1454 року вийшла заміж за короля Польщі і великого князя литовського, Казимира IV. Четверо з її синів стали королями, тому її також називають «матір'ю королів».

Після смерті 1457 року бездітного брата Єлизавети Владислава Посмертного вона і її сім'я заявили права на трон Богемії і Угорщини. Через деякий час її старший син, Владислав, отримав обидва трони. Три молодші сини Єлизавети по черзі були королями польськими, двоє з них також були великими князями литовськими.

Сім'я ред.

Єлизавета була одружена з Казимиром IV, королем польськими й великим князем литовським і руським. Мала шістьох синів:

  • Владислав Ягеллончик (1456—1516), король Чехії та Угорщини;
  • Казимир Святий (1458—1484), намісник батька в Литві, помер молодим, канонізований;
  • Ян I Ольбрахт (1459—1501), король Польщі, король Русі після смерті батька;
  • Олександр Ягеллончик (1461—1506), великий князь Литовський, Великий князь Руський, після смерті Яна Альбрехта також король Польщі;
  • Сигізмунд I (1467—1548), після смерті Олександра став королем Польщі, Великим князем Литовським і Руським;
  • Фридерик Ягеллончик (1468—1503), єпископ краківський, потім кардинал і архієпископ гнєзненський.

В Єлизавети також було сім дочок, п'ять з яких вийшли заміж за правителів країн Західної Європи:

Примітки ред.

  1. Володарка Руської Землі - колишніх земель Королівства Русі, які згодом її чоловік Казимир IV Ягеллончик реорганізовував у воєводства. Консорт.
  2. а б Консорт.
  3. Deutsche Nationalbibliothek Record #123396980 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. а б в г д Lundy D. R. The Peerage
  5. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.

Посилання ред.

  • Brzezińska, Anna (1999). Female Control of Dynastic Politics. У Balázs Nagy; János M. Bak; Marcell Sebők (ред.). The Man of Many Devices, who Wandered Full Many Ways. Central European University Press. ISBN 963911667X. Архів оригіналу за 15 січня 2018. Процитовано 25 жовтня 2012.
  • Duczmal, Małgorzata (2012). Jogailaičiai (Lithuanian) . translated by Birutė Mikalonienė and Vyturys Jarutis. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras. ISBN 978-5-420-01703-6.
  • Putnam, Ruth (1918). Luxemburg and Her Neighbours: A Record of the Political Fortunes of the Present Grand Duchy from the Eve of the French Revolution to the Great War, with a Preliminary Sketch of Events from 963 to 1780. G. P. Putnam's Sons. Архів оригіналу за 30 березня 2017. Процитовано 14 січня 2018.