Європейська конвенція про захист домашніх тварин

Європейська конвенція про захист домашніх тварин — договір Ради Європи щодо сприяння добробуту домашніх тварин та забезпечення мінімальних стандартів їх лікування та захисту. Договір був підписаний 13 листопада 1987 року в Страсбурзі та набув чинності 1 травня 1992 року після ратифікації, щонайменше, чотирма країнами. Дотримання договору відкрите і не обмежується країнами-членами Ради Європи. Станом на 1 вересня 2019 року його ратифікували 24 держави.

Європейська конвенція про захист домашніх тварин
Тип: Міжнародна конвенція
Підписано: 13 листопада 1987
Місце: Страсбург, Франція
Чинність: 1 травня 1992
Мова: Англійська
Французька

Загальна інформаціяРедагувати

8 травня 1979 року Парламентська асамблея Ради Європи рекомендувала Комітету міністрів доручити відповідному міжурядовому експертному комітету розробити європейську конвенцію, яка мала б вирішити одразу декілька питань:

• Контроль за торгівлею тваринами:
  1. шляхом встановлення суворих гігієнічних норм та добробуту при вирощуванні та продажу тварин;
  2. шляхом накладання заборони на ввезення екзотичних тварин, непридатних до європейських кліматичні умови;
  3. шляхом заохочення представників торгівлі організовуватися в національні або міжнародні асоціації з метою складання діючого кодексу поведінки;
• Контроль за популяцією тварин:
  1. шляхом обов'язкової реєстрації та маркування собак, а можливо, й встановивши спеціальний податок для всіх власників, що проживають у забудованих районах, звільнивши від податку пенсіонерів, сліпих та власників сторожових собак;
  2. шляхом запровадження безкоштовної або субсидованої стерилізації собак та котів;
  3. шляхом гарантування, що в разі необхідності евтаназії безпритульних тварин з міркувань громадського здоров'я та гігієни, операція проводитиметься кваліфікованим персоналом, використовуючи гуманні та сучасні наукові методи.

У квітні 1980 року спеціальний Комітет експертів із захисту тварин (CAHPA), уповноважений Комітетом міністрів підготувати висновки щодо рекомендацій Парламентської асамблеї, встановив, що питання, порушені в рекомендаціях, повинні вивчався лише після того, як буде завершено роботу над Конвенцією про використання живих тварин в експериментальних цілях. У червні того ж року Комітет міністрів доручив CAHPA розглянути доцільність розробки однієї або декількох міжнародних конвенцій, що регулювали б питання, викладені в рекомендації ПАРЄ. Зрештою, у січні 1981 року Комітет міністрів доручив CAHPA вивчити правові аспекти захисту тварин з метою підготовки відповідних інструментів.

Комітет експертів із захисту тварин розпочав роботу над Конвенцією у листопаді 1983 року. 6 червня 1986 року проект конвенції було подано на розгляд Комітету міністрів, а 26 травня 1987 року текст документу було затверджено після декількох правок.

13 листопада 1987 року Європейську конвенцію про захист домашніх тварин було підписано в французькому місті Страсбург дев'ятьма країнами: Бельгією, Грецією, Данією, Італією, Люксембургом, Нідерландами, Норвегією та Португалією. Документ набув чинності 1 травня 1992 року після ратифікації його чотирма країнами.

ЗмістРедагувати

Європейська конвенція про захист домашніх тварин складається з семи розділів:

  1. Загальні положення
  2. Принципи утримання домашніх тварин
  3. Додаткові заходи для безпритульних тварин
  4. Інформація та освіта
  5. Багатосторонні консультації
  6. Поправки
  7. Заключні положення

Країни-учасниціРедагувати

Країна Підписано Ратифіковано Набрала чинності
Австрія 2 жовтня 1997 10 серпня 1999 1 березня 2000
Азербайджан 22 жовтня 2003 19 жовтня 2007 1 травня 2008
Бельгія 13 листопада 1987 20 грудня 1991 1 липня 1992
Болгарія 21 травня 2003 20 липня 2004 1 лютого 2005
Греція 13 листопада 1987 29 квітня 1992 1 листопада 1992
Данія 13 листопада 1987 20 жовтня 1992 1 травня 1993
Італія 13 листопада 1987 19 квітня 2011 1 листопада 2011
Іспанія 9 жовтня 2015 19 липня 2017 1 лютого 2018
Кіпр 9 грудня 1993 9 грудня 1993 1 липня 1994
Латвія 1 березня 2010 22 жовтня 2010 1 травня 2011
Литва 11 вересня 2003 19 травня 2004 1 грудня 2004
Люксембург 13 листопада 1987 25 жовтня 1991 1 травня 1992
Нідерланди 13 листопада 1987 - -
Німеччина 21 червня 1988 27 травня 1991 1 травня 1992
Норвегія 13 листопада 1987 3 лютого 1988 1 травня 1992
Португалія 13 листопада 1987 28 червня 1993 1 січня 1994
Румунія 23 червня 2003 6 серпня 2004 1 березня 2005
Сербія 2 грудня 2010 2 грудня 2010 1 липня 2011
Туреччина 18 листопада 1999 28 листопада 2003 1 червня 2004
Україна 5 липня 2011 9 січня 2014[1] 1 серпня 2014
Фінляндія 2 грудня 1991 2 грудня 1991 1 липня 1992
Франція 18 грудня 1996 3 жовтня 2003 1 травня 2004
Чехія 24 червня 1994 23 вересня 1998 24 березня 1999
Швеція 14 березня 1989 14 березня 1989 1 травня 1992
Швейцарія 13 листопада 1990 3 листопада 1993 1 червня 1994
• В країнах, виділених напівжирним шрифтом, дозволено купірування хвостів.

Перегляд договору, проведений 1995 року, призвів до незначних змін тексту і дозволив державам-підписантам звільнити себе від деяких зобов'язань. Згодом низка додаткових країн підписали та ратифікували договір, використавши це положення та звільнивши себе від заборони купірування хвостів. Жодна країна, яка ратифікувала договір, не робила застережень щодо інших косметичних операцій, заборонених пунктом 10 (обрізання вух, девокалізація та оніхектомія).

Попри підписання та ратифікацію[2] конвенції Україною, станом на вересень 2019 року її положення так і не було імплементовано до українського законодавства[3].

ПриміткиРедагувати

  1. Дані наведено згідно з інформацією на офіційному сайті Ради Європи. Згідно з інформацією на сайті Верховної Ради України, конвенцію було ратифіковано Законом № 578-VII ( 578-18 ) від 18 вересня 2013 року.
  2. Рада ратифікувала європейську конвенцію про захист домашніх тварин. «Дзеркало тижня». Процитовано 1 вересня 2019. 
  3. Зоозахисники ініціюють заснування в апараті президента України посади Уповноваженого з прав та захисту тварин. «УНІАН». Процитовано 1 вересня 2019. 

ПосиланняРедагувати