YPEL3

білок-кодуючий ген Homo Sapiens

YPEL3 (англ. Yippee like 3) – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 16-ї хромосоми.[3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 119 амінокислот, а молекулярна маса — 13 608[4].

YPEL3
Ідентифікатори
Символи YPEL3, yippee like 3
Зовнішні ІД OMIM: 609724 MGI: 1913340 HomoloGene: 116010 GeneCards: YPEL3
Ортологи
Види Людина Миша
Entrez
Ensembl
UniProt
RefSeq (мРНК)
NM_001145524
NM_031477
NM_025347
NM_026875
RefSeq (білок)
NP_001138996
NP_113665
Локус (UCSC) Хр. 16: 30.09 – 30.1 Mb Хр. 7: 126.78 – 126.78 Mb
PubMed search [1] [2]
Вікідані
Див./Ред. для людейДив./Ред. для мишей


Задіяний у такому біологічному процесі, як альтернативний сплайсинг. Білок має сайт для зв'язування з іонами металів, іоном цинку. Локалізований у ядрі.

Функції ред.

Альтернативний сплайсинг ред.

Епігенетична модифікація ред.

Регулювання за p53 ред.

Старіння клітин ред.

Будучи частиною реакції шляху p53 і його антипроліфераційної ролі, клітинне старіння привернуло увагу завдяки своєму робочому зв'язку з генами-супресорами пухлин.[5] Показано, що старіння, яке характеризується обмеженою здатністю культивованих нормальних клітин до поділу, викликається онкогенною активацією (передчасне старіння), а також укороченням теломер в результаті послідовних раундів реплікації ДНК (реплікативне старіння).[6] Визнані характерні ознаки клітинного старіння включають пов'язане зі старінням (англ. senescence associated (SA)) фарбування бета-галактозидазою та поява пов'язаних зі старінням гетерохроматичних фокусів (англ. SAHF) у ядрах клітин що старіють.[7][8]

Послідовність амінокислот


Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Human PubMed Reference:.
  2. Mouse PubMed Reference:.
  3. HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:18327 (англ.) . Процитовано 11 вересня 2017.
  4. UniProt, P61236 (англ.) . Архів оригіналу за 1 червня 2017. Процитовано 11 вересня 2017.
  5. Ventura A, Kirsch DG, McLaughlin ME, Tuveson DA, Grimm J, Lintault L, Newman J, Reczek EE, Weissleder R, Jacks T (2007). Restoration of p53 function leads to tumour regression in vivo. Nature. 445 (7128): 661—5. doi:10.1038/nature05541. PMID 17251932. S2CID 4373520.
  6. Campisi J (2005). Senescent Cells, Tumor Suppression, and Organismal Aging: Good Citizens, Bad Neighbors. Cell. 120 (4): 513—22. doi:10.1016/j.cell.2005.02.003. PMID 15734683. S2CID 9559146.
  7. Dimri GP, Lee X, Basile G, Acosta M, Scott G, Roskelley C, Medrano EE, Linskens M, Rubelj I, Pereira-Smith O (1995). A Biomarker that Identifies Senescent Human Cells in Culture and in Aging Skin in vivo. Proceedings of the National Academy of Sciences. 92 (20): 9363—7. Bibcode:1995PNAS...92.9363D. doi:10.1073/pnas.92.20.9363. PMC 40985. PMID 7568133.
  8. Narita M, Nũnez S, Heard E, Narita M, Lin AW, Hearn SA, Spector DL, Hannon GJ, Lowe SW (2003). Rb-Mediated Heterochromatin Formation and Silencing of E2F Target Genes during Cellular Senescence. Cell. 113 (6): 703—16. doi:10.1016/S0092-8674(03)00401-X. PMID 12809602. S2CID 762586.

Література ред.

  • Hosono K., Sasaki T., Minoshima S., Shimizu N. (2004). Identification and characterization of a novel gene family YPEL in a wide spectrum of eukaryotic species. Gene. 340: 31—43. PMID 15556292 DOI:10.1016/j.gene.2004.06.014
  • The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID 15489334 DOI:10.1101/gr.2596504