Yamato 000593
Yamato 000593 (або Y000593) — це другий за величиною метеорит з планети Марс, знайдений на Землі[2][5][6]. Згідно з результатами проведених досліджень, цей марсіанський метеорит був сформований 1,3 мільярда років тому із потоку лави на Марсі. Зіткнення з космічним тілом на Марсі відбулося близько 12 мільйонів років тому, в результаті чого метеорит був вибитий з марсіанської поверхні у відкритий космос. Yamato 000593 впав на Землю на території Антарктиди близько 50 000 років тому. Маса метеорита становить 13.7 кг, і в ньому були виявлені ознаки давнього вивітрювання за участі води[2][5][6][7].
Yamato 000593 | |
|---|---|
 Метеорит Yamato 000593 масою 13.7 кг, об'єм куба — 1см³ (NASA; 2012). | |
| Тип | Ахондрит |
| Структурна класифікація | Магматична порода[1] |
| Клан | Марсіанський метеорит[2] |
| Група | Нахліти[2] |
| Склад | 85% піроксену[1] 10% олівіну |
| Метаморфізм | S3[1] |
| Вивітрювання | B[3] |
| Країна | Антарктида[2] |
| Регіон | Льодовик Ямато, Земля Королеви Мод |
| Координати | 71°30′ пд. ш. 35°40′ сх. д. / 71.500° пд. ш. 35.667° сх. д.[3][4] |
| Спостереження падіння | Ні |
| Дата падіння | 50,000 років тому[2] |
| Дата виявлення | 2000[2] |
| Вага | 13.7 кг[2] |
| Інші назви | Y000593 |
На мікроскопічному рівні на певних ділянках метеорита були виявлені сферули, дуже багаті на вуглець, якщо порівнювати із вмістом вуглецю на ділянках, де немає таких сферул. Згідно з твердженням науковців NASA, багаті на вуглець сфери, а також знайдені мікроскопічні тунелі могли бути утвореними в результаті біологічної активності[2][5][6].
Відкриття та найменування
ред.41-а Японська антарктична дослідницька експедиція (JARE) виявила метеорит наприкінці грудня 2000 року в районі льодовика Ямато, в Горах Королеви Фабіоли, Антарктида.[2][8]
Опис
ред.Вага метеорита становить 13,7 кг[2]. Це — небрекчійна кумулятивна магматична порода, яка складається переважно із видовжених авгітових кристалів — твердого розчину із піроксенової групи[8]. Японські науковці із Національного інституту полярних досліджень доповіли у 2003 році про те, що метеорит містить ідінгситові включення, які формуються під дією вивітрювання базальту в присутності рідкої води[8]. На додачу до цього, науковці NASA в лютому 2014 року доповіли, що вони виявили багаті на вуглець сферули, заковані у різні шари ідінгситу, а також мікроскопічні трубчасті утворення, що відгалужуються від ідінгситових жил, і мають викривлену, хвилеподібну форму, яка цілком відповідає текстурі біодеформації, яку можна спостерігати в земному базальтовому склі[2]. Однак серед науковців був встановлений консенсус щодо того, що «сама по собі, морфологія не може використовуватись однозначно як засіб виявлення примітивних форм життя»[9][10][11]. Інтерпретація морфології є явно суб'єктивною, а її використання як єдиної наукової ознаки призвело до численних помилок інтерпретації[9]. Згідно з інформацією команди науковців NASA, наявність вуглецю та брак відповідних катіонів є цілком сумісними із виявленням органічної матерії у складі ідінгситу[5]. Дослідники NASA зазначили, що мас-спектрометрія може забезпечити більше інформації щодо природи вуглецю, а також може допомогти відрізнити між собою включення абіотичного та біологічного вуглецю та різні їх деформації[5].
Класифікація
ред.Марсіанський метеорит Yamato 000593 є магматичною породою, класифікується як ахондрит, який належить до групи нахлітів[1][2].
Зображення
ред.
Див. також
ред.- Allan Hills 84001 (метеорит)
- Nakhla (метеорит)
- Астробіологія
- Життя на Марсі
- Панспермія
Примітки
ред.- ↑ а б в г (англ.)Yamato meteorite (PDF). The Astromaterials Acquisition and Curation Office, NASA. Архів оригіналу (PDF) за 22 жовтня 2013. Процитовано 17 квітня 2014.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п (англ.)Webster, Guy (27-02-2014). NASA Scientists Find Evidence of Water in Meteorite, Reviving Debate Over Life on Mars. NASA. Архів оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 27-02-2014.
- ↑ а б (англ.)Yamato 000593. Meteoritical Bulletin Database. The Meteoritical Society.
- ↑ (англ.)Yamato 000593. The Catalogue of Meteorites. Natural History Museum, UK. Архів оригіналу за 19 квітня 2014. Процитовано 17 квітня 2014.
- ↑ а б в г д (англ.)White, Lauren M.; Gibson, Everett K.; Thomnas-Keprta, Kathie L.; Clemett, Simon J.; McKay, David (19-02-2014). Putative Indigenous Carbon-Bearing Alteration Features in Martian Meteorite Yamato 000593. Astrobiology. 14 (2): 170—181. doi:10.1089/ast.2011.0733. Архів оригіналу за 5 лютого 2016. Процитовано 27-02-2014.
- ↑ а б в (англ.)Gannon, Megan (28-02-2014). Mars Meteorite with Odd 'Tunnels' & 'Spheres' Revives Debate Over Ancient Martian Life. Space.com. Архів оригіналу за 1 березня 2014. Процитовано 28-02-2014.
- ↑ (англ.)Mikouchi, T.; E. Koizumi, A. Monkawa, Y. Ueda (березень, 2003). Mineralogy and petrology of Yamato 000593: Comparison with other Martian nakhlite meteorites. Antarctic meteorite research. 16: 34—57.
{{cite journal}}:|access-date=вимагає|url=(довідка) - ↑ а б в (англ.)Imae, N.; Y. Ikeda, K. Shinoda, H. Kojima (2003). Yamato nahklites: Petrography and mineralogy. Antarctic Meteorite Research. 16: 13—33. Процитовано 01-03-2014.
- ↑ а б (англ.)Morphological behavior of inorganic precipitation systems - Instruments, Methods, and Missions for Astrobiology II. SPIE Proceedings. Proc. SPIE 3755. 30-12-1999. doi:10.1117/12.375088. Архів оригіналу за 9 березня 2014. Процитовано 15-01-2013.
It is concluded that "morphology cannot be used unambiguously as a tool for primitive life detection."
{{cite journal}}:|first=з пропущеним|last=(довідка) - ↑ (англ.)Agresti, House, Jögi, Kudryavstev, McKeegan, Runnegar, Schopf, Wdowiak (03-12-2008). Detection and geochemical characterization of Earth’s earliest life. NASA Astrobiology Institute. NASA. Архів оригіналу за 23-01-2013. Процитовано 15-01-2013.
- ↑ (англ.)J. William Schopf, Anatoliy B. Kudryavtsev, Andrew D. Czaja , Abhishek B. Tripathi (28-04-2007). Evidence of Archean life: Stromatolites and microfossils (PDF). Precambrian Research. 158: 141—155. Архів оригіналу (PDF) за 24-12-2012. Процитовано 15-01-2013.
Посилання
ред.- Yamato meteorite [Архівовано 22 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (PDF) The Astromaterials Acquisition and Curation Office, NASA.