Hapalops — вимерлий рід наземних лінивців з раннього до пізнього міоцену Бразилії (формація Solimões), Болівії (група Honda), Колумбії (група Honda)[1] та Аргентини (формація Santa Cruz) у Південній Америці[2].

Hapalops
Період існування: ранній — пізній міоцен
~17.5–7.246 млн р. т.
Hapalops ruetimeyeri
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Лінивцеподібні (Pilosa)
Надродина: Megatherioidea
Рід: Hapalops
Ameghino, 1887
Типовий вид
Hapalops rectangularis
Ameghino, 1887
Інші види
  • H. adteger
  • H. angustipalatus
  • H. antistis
  • H. brachycephalus
  • H. brevipalatus
  • H. cadens
  • H. cilindricus
  • H. congermanus
  • H. crassidens
  • H. crassignathus
  • H. depressipalatus
  • H. diverssidens
  • H. ellipticus
  • H. elongatus
  • H. gallaicus
  • H. gracilidens
  • H. indifferens
  • H. latus
  • H. longiceps
  • H. longipalatus
  • H. longipes
  • H. minutus
  • H. robustus
  • H. rutimeyeri
  • H. subcuadratus
  • H. testudinatus
Вікісховище: Hapalops

Морфологічна характеристика ред.

Лінивці цього роду мали довге міцне тіло з більш ніж 19 грудними хребцями, короткий череп і довгі кінцівки з великими вигнутими кігтями. Це були маленькі лінивці, довжиною близько 1 метра. На землі вони, ймовірно, ходили на кісточках передніх кінцівок, як горила. У гапалопів було дуже мало зубів без різців; нижня щелепа включала лише чотири пари зубів[3].

Палеобіологія ред.

У Санта-Крус гапалопи харчувалися рослинністю в міжтропічних лісистих саванах. Він жив у своєму середовищі як з травоїдними, так і з хижими сумчастими, гліптодонтами розміром з вівцю, броненосцями, мурахоїдами, токсодонтами, типотериями та літоптернами, а також із сучасними рептиліями, такими як ігуани, та птахами, такими як нанду, гуси та яструби. Гігантські форусрахіди «страшні птахи» жили в цьому регіоні і, можливо, були головними хижаками[4]. Як і більшість вимерлих лінивців, його класифікують як наземного лінивця, але вважається, що менший розмір гапалопа дозволив йому лазити[5].

Класифікація ред.

Рід класифікується в межах Megatherioidea, до якого входять мегалоніхіди та нотротеріїдні лінивці. Щонайменше 26 видів у цьому роді були названі з тієї самої формації Санта-Крус, що є біологічною неможливістю, яка в основному базується на присвоєнні нових назв видів викопним фрагментам. Рід чекає перегляду[6].

Примітки ред.

  1. Croft, 2007, p.300
  2. Hapalops at Fossilworks.org
  3. Palmer, D., ред. (1999). The Marshall Illustrated Encyclopedia of Dinosaurs and Prehistoric Animals. London: Marshall Editions. с. 207. ISBN 978-1-84028-152-1.
  4. Farina, Richard A, Sergio F. Vizcaino, and Gerry de Iuliis (2013). Megafauna; Giant Beasts of Pleistocene South America. Bloomington: Indiana University Press. ISBN 9780253002303.
  5. White, J. 1993. Indicators of locomotor habits in Xenarthrans: Evidence for locomotor heterogeneity among fossil sloths. Journal of Vertebrate Paleontology, 13(2): 230–242
  6. Pujos, François; De Iuliis, Gerardo; Quispe, Bernardino Mamani (September 2011). Hiskatherium saintandrei, gen. et sp. nov.: an unusual sloth from the Santacrucian of Quebrada Honda (Bolivia) and an overview of middle Miocene, small megatherioids. Journal of Vertebrate Paleontology. 31 (5): 1131—1149. doi:10.1080/02724634.2011.599463. ISSN 0272-4634. S2CID 86755668.