HMS Wren (D88)

«Врен» (англ. HMS Wren (D88) — військовий корабель, ескадрений міноносець «Модифікований Адміралті» типу «W» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Першої та Другої світових війн.

«Врен»
HMS Wren (D88)

Британський есмінець «Врен». До 1920
Служба
Тип/клас	ескадрений міноносець «Модифікований Адміралті» типу «W»
Держава прапора	Велика Британія
Належність	Військово-морські сили Великої Британії
На честь	шостий бойовий корабель флоту на ім'я «Врен»^{[Прим. 1]}
Корабельня	Yarrow & Company, Глазго
Замовлено	січень 1918
Закладено	червень 1918
Спущено на воду	11 листопада 1919
Введено в експлуатацію	23 січня 1923
На службі	1923–1940
Загибель	27 липня 1940 року затоплений унаслідок атаки Junkers Ju 87
Нагороди	2 бойових відзнаки^{[Прим. 2]}^[1]
Бойовий досвід	Друга світова війна Битва за Атлантику Норвезька кампанія
Ідентифікація
Девіз	«З маленького утворюється велике» (лат. Ex parvalis magna)
Параметри
Тоннаж	1 140 т (стандартна) 1 550 т (повна)
Довжина	95,1 м
Ширина	9,1 м
Осадка	3,08 м
Технічні дані
Рухова установка	2 × парових турбіни Brown-Curtis 3 × парових котли Yarrow
Гвинти	2
Потужність	30 000 к.с.
Швидкість	34 вузли (63 км/год)
Дальність плавання	3 500 миль (6 482 км) на швидкості 15 вузлів 900 миль (1 667 км) на швидкості 32 вузли
Екіпаж	127 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія	4 × 120-мм гармати BL 4.7-inch 45
Торпедно-мінне озброєння	6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів
Зенітне озброєння	2 (1 × 2) × 40-мм автоматичні зенітні гармати QF 2 pounder Mark II

«Врен»

Район загибелі «Врен»

«Врен» був закладений у червні 1918 року на верфі компанії Yarrow & Company в Глазго. 11 листопада 1919 року він був спущений на воду, а 23 січня 1923 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії.

Корабель брав участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні, бився в Атлантиці, біля берегів Франції, Англії та Норвегії, супроводжував союзні конвої. За проявлену мужність та стійкість у боях відзначений двома бойовими нагородами^[1].

Дизайн та конструкція

Проект

У січні 1918 року британське адміралтейство замовило 16 удосконалених есмінців 1-ї серії підтипу «W клас», які пізніше стали відомі, як підвид «Модифікований Адміралті» типу «W». Есмінці з цього замовлення спочатку мали стати повторенням типу «W», до проєкту якого вносилися лише незначні зміни технологічного характеру. Але, в лютому 1918 року було прийняте рішення посилити озброєння на кораблях та замість 102-мм універсальних гармат QF 4 inch Mk V встановити потужніші 120-мм гармати головного калібру BL 4.7 inch /45. Це рішення спричинило істотну переробку всього проєкту; через великі розміри нових артилерійських систем довелося трохи підняти ходовий місток для поліпшення огляду. Водотоннажність есмінців цього підвиду збільшилась на 20 т, що у свою чергу спровокувало погіршення мореплавних властивостей «Модифікованих Адміралті» типу «W», які опинилися перевантаженими в носовій частині і гірше своїх попередників долали хвилю.

До закінчення Першої світової війни частина замовлених кораблів ще навіть не була закладена, а з числа закладених жоден з них не був спущений на воду. У 1918-19 роках через закінчення Великої війни замовлення на більшість есмінців типу «Модифікований W» анулювали, до добудови з першої серії виділили лише ті, що знаходилися в більшій мірі готовності — дев'ять одиниць. До початку Другої світової кораблі типу «Модифікований W» практично не зазнали жодних змін у порівнянні з початковим проєктом. Частина кораблів була оснащена тральним або протичовновим обладнанням.

Конструкція

Ескадрений міноносець «Врен» мав корпус загальною довжиною між перпендикулярами 95,1 м, довжиною між перпендикулярами — 91,4 м, бімс — 9 м та осадку між 2,7 до 3,43 м залежно від навантаження. Водотоннажність бойового корабля становила стандартна — 1140 довгих тонн та повна — 1550 тонн відповідно.

Головна енергетична установка повторювала застосовану на есмінцях типу «W клас» і складалася з трьох триколекторних Адміралтейських котлів Yarrow з пароперегрівником і двома одноступінчастими редукторами, двома паровими турбінами Brown-Curtis. Дві турбіни (високого і низького тиску) і редуктор становили турбозубчатий агрегат. Розміщення ГЕУ — лінійне. Котли розміщувалися в ізольованих відсіках, турбіни — в загальному машинному відділенні, при цьому були відокремлені від турбін водонепроникною перегородкою.

Проєктна потужність становила 27 000 к. с. (20 000 кВт), що мало забезпечити максимальну швидкість ходу (при повному навантаженні) в 34 вузли (63 км/год). Запас палива зберігався в паливних танках, ємністю 320—370 тонн мазуту, що забезпечувало дальність плавання 3500 морських миль (6500 км) 15-вузловим ходом (28 км/год).

Корабельна артилерія головного калібру (ГК) есмінця «Врен»: чотири 120-мм гармати BL 4.7 inch /45 з довжиною ствола 45 калібрів у поодиноких установках СР.IV по центральній осі корабля, що утворювали дві передні та дві кормові вогневі позиції. Максимальний кут піднесення гармат становив 30 °, зниження на −9,5°. Маса установки 8,1 тонни. Маса снаряда 22,68 кг, початкова швидкість — 814 м/с. Гармати мали швидкострільність 5—6 пострілів на хвилину на відстань до 14,5 км залежно від типу боєприпасу.

Основу зенітного озброєння становили дві 40-мм автоматичних зенітних гармати Vickers QF 2.

Торпедне озброєння складалося з двох потрійних 21-дюймових (533-мм) торпедних апаратів конструкції «Mk.IV», що розташовувалися в кормовій частині корпусу на осьовій лінії. Торпеди мали максимальну дальність 13 500 ярдів (12 344 м) ходом до 35 вузлів. Боєголовка містила 234 кг TNT.

Історія служби

27 липня 1940 року «Врен», разом з «Монтроузом», забезпечував протиповітряний захист тралення мін біля Олдборо, Саффолк. Кораблі потрапили під потужну та тривалу атаку 15 пікіруючих бомбардувальників Ju 87 і «Врен» був пошкоджений кількома близькими промахами. Зруйновані внаслідок близьких вибухів перегородки спричинили сильне затоплення, в результаті чого корабель швидко затонув, загинуло 37 членів його екіпажу. Ті, хто вижив, були врятовані тральщиками.

Див. також

Примітки

Виноски

↑ на честь пташки родини Воловоочкові
↑ 2 бойових відзнаки за участь у кампаніях та битвах Другої світових війн: за битву за Атлантику (1939-1940), за Норвезьку кампанію (1940)

Джерела

↑ ^а ^б HMS WREN (D 88) - V & W-class Destroyer.

Посилання

HMS WREN (D 88) - V & W-class Destroyer. на naval-history.net. (англ.)
HMS Wren (i) (D 88). на uboat.net. (англ.)
Эскадренные миноносцы типа V и W (1917). на wunderwafe.ru. (рос.)

Література

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: HMS Wren (D88)

Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War Two: An International Encyclopedia, Volume 1988, Part 2. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1. Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 4 грудня 2021.
Friedman, Norman (2009). British Destroyers From Earliest Days to the Second World War. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 978-1-59114-081-8.
Preston, Antony (1971). 'V & W' Class Destroyers 1917-1945. London: Macdonald. OCLC 464542895.
Raven, Alan; Roberts, John (1979). 'V' and 'W' Class Destroyers. Man o' War. Т. 2. London: Arms & Armour. ISBN 0-85368-233-X.

[1] на честь пташки родини Воловоочкові

[2] 2 бойових відзнаки за участь у кампаніях та битвах Другої світових війн: за битву за Атлантику (1939-1940), за Норвезьку кампанію (1940)

[naval-history.net-3] а ^б HMS WREN (D 88) - V & W-class Destroyer.

[Прим. 1]

[Прим. 2]

[1]