HMS Vanoc (H33)
«Венок» (англ. HMS Vanoc (H33) — військовий корабель, ескадрений міноносець «Адміралті» типу «V» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Першої та Другої світових війн.
| «Венок» (H33) | ||
|---|---|---|
| HMS Vanoc (H33) | ||
 | ||
| Британський есмінець «Венок» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | ескадрений міноносець «Адміралті» типу «V» | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Велика Британія
| |
| Належність |  Військово-морські сили Великої Британії
| |
| На честь | єдиний корабель флоту на ім'я «Венок» | |
| Корабельня | John Brown & Company, Клайдбанк | |
| Замовлено | 30 червня 1916 | |
| Закладено | 20 березня 1916 | |
| Спущено на воду | 14 червня 1917 | |
| Введено в експлуатацію | 15 серпня 1917 | |
| На службі | 1917–1945 | |
| Статус | 26 липня 1947 року проданий на металобрухт | |
| Нагороди | 4 бойових відзнаки[Прим. 1][1] | |
| Бойовий досвід | Перша світова війна Друга світова війна Битва за Атлантику Норвезька кампанія | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1 140 т (стандартна) 1 550 т (повна) | |
| Довжина | 95,1 м | |
| Ширина | 9 м | |
| Осадка | 2,7-3,43 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × парових турбіни Brown-Curtis 3 × парових котли Yarrow | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 27 000 к.с. | |
| Швидкість | 34 вузлів (63 км/год) | |
| Дальність плавання | 3 500 миль (6 482 км) на швидкості 15 вузлів 900 миль (1 700 км) на швидкості 32 вузла | |
| Екіпаж | 110 офіцерів та матросів | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 4 × 101,6-мм універсальні гармати QF 4 inch Mk V | |
| Торпедно-мінне озброєння | 4 (2 × 2) × 533-мм торпедних апарати | |
| Зенітне озброєння | 2 × 40-мм автоматичні зенітні гармати Vickers QF 2 pounder Mark II[2] | |
«Венок» був закладений 20 березня 1916 року на верфі компанії John Brown & Company у Клайдбанку. 14 червня 1917 року він був спущений на воду, а 15 серпня 1917 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії.
Есмінець брав участь у бойових діях на морі в Першій та Другій світових війнах, бився в Північній Атлантиці, біля берегів Африки, на Середземному морі, супроводжував конвої. За проявлену мужність та стійкість у боях бойовий корабель заохочений чотирма бойовими відзнаками[1].
Історія служби ред.
З початку Другої світової війни есмінець брав участь у конвоюванні та патрулюванні у протоці Ла-Манш. Потім «Венок» дія у складі сил Командування Західних підходів для забезпечення прикриття конвоїв, що проходили по Південно-Західних проходах. 28 грудня 1939 року він разом з «Вайтхолл», «Вірлвінд» та «Віверн» вийшли на ескорт конвою OG 21, що прямував до Гібралтару. Британські ескадрені міноносці перебували з транспортним конвоєм до передачі його французьким військовим кораблям, після чого повернули на базу.
З січня 1941 року «Венок» увійшов до 5-ї ескортної групи[Прим. 2] Командування Західних підходів, з базуванням у Ліверпулі.
8 січня 1940 року «Венок» з есмінцями «Волонтір», «Венеція» та «Віконт» ескортували конвой HG 13 на завершальній фазі його переходу з Гібралтару до Ліверпуля.
До початку вторгнення німецького вермахту в Норвегію переведений до Домашнього флоту та 11 квітня 1940 року вийшов разом з крейсером «Каїр» з есмінцями «Волонтир», «Візерінгтон», «Вірлвінд», «Венок» та «Хайлендер», що ескортували конвой NP 1 з британськими військами до норвезького Нарвіка.
14 квітня крейсери «Каїр» і «Бірмінгем», есмінці «Венок», «Вірлвінд» та «Хайлендер» супроводжували польський лайнер «Хробрий» та лайнер «Імператриця Австралії» до Намсуса. Протягом квітня-травня прикривав британські та французькі кораблі, що діяли біля норвезьких берегів.
Після поразки британських експедиційних сил на півночі Норвегії, наприкінці травня 1940 року разом з есмінцями «Ерроу», «Файрдрейк», «Гавлок» та «Еко» евакуював англійських солдатів із Буде.
29 листопада «Венок» встановлював міни в безпосередній близькості до портів Шербур та Гавр з есмінцями «Ікарус», «Волонтир» та «Вітч»[1].
16 березня 1941 року німецькі ПЧ U-99 і U-100 затопили шість суден конвою HX 112; наступного дня обидва човни були затоплені есмінцями ескорту «Волкер» і «Венок»[3]
8 грудня 1942 року есмінець з іншими ескадреними міноносцями «Антілоуп», «Поркьюпайн», «Бореас» і польським «Блискавиця» ескортував десантні судна «Отранто», SS Tegelberg і плавучу базу ПЧ «Мейдстоун» до Орана, коли піддались атаці німецького підводного човна. «Поркьюпайн» був уражений торпедою німецького підводного човна U-602, який випустив чотири торпеди в «Мейдстоун», але промазав й лише одна влучила в британський есмінець. У наслідок вибуху 7 осіб загинуло та три дістали поранень, корабель від отриманих пошкоджень розколовся навпіл.
Напрочуд «Поркьюпайн» не затонув і лишився на плаву. Весь екіпаж, за винятком критично необхідного персоналу, підібрав «Венок», а рештки корабля відбуксував фрегат «Екс» до Арзева у Французькому Алжирі.
16 березня 1944 року у Гібралтарській затоці «Венок» за підтримки фрегата «Аффлек» та трьох американських PBY «Каталін» потопив глибинними бомбами німецький підводний човен U-392 з усім екіпажем[4].
Див. також ред.
Примітки ред.
- Виноски
- ↑ 4 бойових відзнаки за участь у кампаніях та битвах Другої світової війни: за битву за Атлантику (1939-1943), за Норвезьку кампанію (1940), за Північно-Африканську кампанію (1942), за бої в Ла-Манші (1943-1945).
- ↑ До складу 5-ї ескортної групи входили есмінці «Волкер», «Венок», «Волонтір», «Сардонікс», «Сімітар» та корвети «Блюбелл» і «Гидрангеа».
- Джерела
- ↑ пізніше 1 × 76,2-мм зенітна гармата QF 3-inch 20 cwt
- ↑ U-boat Losses during 1941. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 14 січня 2020.
- ↑ U - 392. u-boote.ru. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 5 квітня 2019 року.(рос.)
Посилання ред.
- HMS Vanoc (H 33). на uboat.net. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 14 січня 2020. (англ.)
- HMS VANOC (H 33) - V & W-class Destroyer. на naval-history.net. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 14 січня 2020. (англ.)
Література ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: HMS Vanoc (H33) |
- Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War Two: An International Encyclopedia, Volume 1988, Part 2. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1. Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 14 січня 2020.
- Preston, Antony (1971). 'V & W' Class Destroyers 1917-1945. London: Macdonald. OCLC 464542895.
- Raven, Alan; Roberts, John (1979). 'V' and 'W' Class Destroyers. Man o' War. Т. 2. London: Arms & Armour. ISBN 0-85368-233-X.