HIST1H2BC

HIST1H2BC
Наявні структури
PDB	Пошук ортологів: PDBe RCSB
Список кодів PDB
	5KGF
Ідентифікатори
Символи	H2BC4, H2B.1, H2B/l, H2BFL, dJ221C16.3, Histone H2B type 1-C, histone cluster 1, H2bc, histone cluster 1 H2B family member c, H2B clustered histone 4, HIST1H2BC, H2BC10, H2BC8, H2BC7, H2BC6
Зовнішні ІД	OMIM: 602847 MGI: 2448386 HomoloGene: 136774 GeneCards: H2BC4
Онтологія гена
Молекулярна функція	• DNA binding; • GO:0001948, GO:0016582 protein binding; • protein heterodimerization activity; • identical protein binding;
Клітинна компонента	• хромосома; • Нуклеосома; • екзосома; • клітинне ядро; • нуклеоплазма; • міжклітинний простір; • гіалоплазма;
Біологічний процес	• nucleosome assembly; • innate immune response in mucosa; • defense response to bacterium; • Убіквітин-залежний протеоліз; • antimicrobial humoral immune response mediated by antimicrobial peptide;
	Джерела:Amigo / QuickGO
Ортологи
	8347
	319181
	ENSG00000180596
	ENSMUSG00000058385
	P62807
	Q6ZWY9
	NM_003526; NM_001381989
	NM_178196
	NP_003517; NP_001368918
NP_001171124; NP_001277459; NP_835501; NP_835503; NP_001277309;
	NP_075911
	Вікідані
Див./Ред. для людей	Див./Ред. для мишей

HIST1H2BC (англ. Histone cluster 1 H2B family member c) – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 6-ї хромосоми. ^[3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 126 амінокислот, а молекулярна маса — 13 906^[4].

Послідовність амінокислот

10	20	30	40	50
MPEPAKSAPA	PKKGSKKAVT	KAQKKDGKKR	KRSRKESYSV	YVYKVLKQVH
PDTGISSKAM	GIMNSFVNDI	FERIAGEASR	LAHYNKRSTI	TSREIQTAVR
LLLPGELAKH	AVSEGTKAVT	KYTSSK

A: Аланін

D: Аспарагінова кислота

E: Глутамінова кислота

F: Фенілаланін

G: Гліцин

H: Гістидин

I: Ізолейцин

K: Лізин

L: Лейцин

M: Метіонін

N: Аспарагін

P: Пролін

Q: Глутамін

R: Аргінін

S: Серин

T: Треонін

V: Валін

Y: Тирозин

Кодований геном білок за функціями належить до антибіотиків, антимікробних білків. Білок має сайт для зв'язування з ДНК. Локалізований у ядрі, хромосомах.

Література ред.

Albig W., Kardalinou E., Drabent B., Zimmer A., Doenecke D. (1991). Isolation and characterization of two human H1 histone genes within clusters of core histone genes. Genomics. 10: 940—948. PMID 1916825 DOI:10.1016/0888-7543(91)90183-F
Albig W., Kioschis P., Poustka A., Meergans K., Doenecke D. (1997). Human histone gene organization: nonregular arrangement within a large cluster. Genomics. 40: 314—322. PMID 9119399 DOI:10.1006/geno.1996.4592
Marzluff W.F., Gongidi P., Woods K.R., Jin J., Maltais L.J. (2002). The human and mouse replication-dependent histone genes. Genomics. 80: 487—498. PMID 12408966 DOI:10.1006/geno.2002.6850
The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID 15489334 DOI:10.1101/gr.2596504
Ohe Y., Hayashi H., Iwai K. (1979). Human spleen histone H2B. Isolation and amino acid sequence. J. Biochem. 85: 615—624. PMID 422550 DOI:10.1093/oxfordjournals.jbchem.a132371
Howell S.J., Wilk D., Yadav S.P., Bevins C.L. (2003). Antimicrobial polypeptides of the human colonic epithelium. Peptides. 24: 1763—1770. PMID 15019208 DOI:10.1016/j.peptides.2003.07.028

Примітки ред.

↑ Human PubMed Reference:.
↑ Mouse PubMed Reference:.
↑ HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:4757 (англ.) . Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 21 серпня 2017.
↑ UniProt, P62807 (англ.) . Архів оригіналу за 25 серпня 2017. Процитовано 21 серпня 2017.

Див. також ред.

Хромосома 6

Це незавершена стаття про білки.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Human PubMed Reference:.

[2] Mouse PubMed Reference:.

[HGNC-3] HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:4757 (англ.) . Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 21 серпня 2017.

[UniProt-4] UniProt, P62807 (англ.) . Архів оригіналу за 25 серпня 2017. Процитовано 21 серпня 2017.

[3]

[4]

[1]

[2]